Постанова № 13306140, 30.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2010 р. № 2-а- 10179/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю представників: позивача Рябчун Р.М. , відповідача Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства "Род-Ник"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

пропро скасування рішень про застосування штрафних санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Род-Ник» (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), у якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0002092310 від 04 червня 2010 р., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102310 від 04 червня 2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Відповідачем в травні 2010 року було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 13 зазначеного Закону, яке полягало у неведенні обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку .

На підставі розгляду акту перевірки відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій № 0002092310 від 04 червня 2010 р. на суму 9532,74 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102310 від 04 червня 2010 р. на суму 2068,40 грн., з якими позивач не погоджується, вважаючи їх такими, що порушують його права та законні інтереси.

Позивач вважає, що облік товарних запасів ним ведеться в порядку, визначеному відповідним національним стандартом бухгалтерського обліку, документи, на підставі яких ведеться облік товарних запасів, зберігаються в офісі позивача за місцем розташування його керівних органів, оскільки власник та керівник позивача несуть відповідальність за їх збереження.

Крім того позивач відзначає, що чинне законодавство не містить норми, яка б прямо зобовязувала субєкта господарювання зберігати документи бухгалтерського обліку за місцем зберігання товарно-матеріальних цінностей. Під час проведення перевірки та безпосередньо при прийнятті рішень, які оскаржуються в даній справі, відповідачем первинні документи обліку товарних запасів не вивчалися, інвентаризація товарних запасів не проводилася.

Названі підстави позивач вважає достатніми для скасування рішень про застосування штрафних санкцій, які ним оскаржуються.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі, вважаючи оскаржувані рішення цілком законними та обґрунтованими.

При цьому він пояснив, що імперативними приписами п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

При проведенні перевірки було встановлено, що позивач здійснює реалізацію ряду товарів без здійснення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

17 травня 2010 року фахівцями ДПА України в Харківській області було проведено планові перевірки АГЗП, які належать позивачу з питань дотримання вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірок складено акти № 4043/20/40/23/32029392 від 17.05.2010р. про перевірку АГЗС по вул. Леніна, 131-а в смт. Солоніцівка Дергачівського району Харківської області та № 4056/20/40/23/32029392 від 17.05.2010р. про перевірку АГЗС по вул. Зміївській, 1-д смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області, згідно яких зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зокрема, за результатами перевірки згідно акту № 4043/20/40/23/32029392 від 17.05.2010р. виявлено порушення порядку ведення встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 4766,37 грн., а згідно акту перевірки № 4056/20/40/23/32029392 від 17.05.2010р. порушення порядку ведення встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 864,20 грн. , не зберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну (відсутність на момент проведення перевірки КОРО № 2038003386р/1).

На підставі розгляду актів перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій, які оскаржуються в даній справі.

Судом встановлено, що при прийнятті зазначених рішень відповідач виходив з того, що позивач зобовязаний вести облік товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, що ним не було дотримано.

Проте суд з таким твердженням не погоджується та зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР.

Згідно п. 12 ст. 3 зазначеного Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) .

Згідно ст. 20 цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція в розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За висновками відповідача, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, позивачем здійснювалась реалізація товарів, які не були обліковані в установленому порядку, а саме: в звязку з відсутністю накладних на товар у перевіряємій господарській одиниці позивача.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку та способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів .

Крім того, згідно ч.1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатись облікові документи.

За приписами ч.ч. 3,4,5 ст. 9 зазначеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм Закону вбачається, що облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пунктом 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачений обовязок субєкта господарювання вести обік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Відповідальність за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» настає у разі реалізації субєктом підприємницької діяльності товарів, не облікованих у встановленому порядку.

Між тим, відповідачем в актах перевірки не зазначено у яких документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи обліку перевірялися.

З матеріалів справи судом не вбачається, що відповідачем перевірялася правильність ведення документів обліку господарських операцій та виявлено не відображення в них товарів за місцем їх реалізації, а відсутність первинних документів на товар не доводить відсутність їх належного обліку.

Крім того, суд при вирішенні справи бере до уваги, що згідно порядку, встановленого на підприємстві позивача, первинні документи зберігаються в бухгалтерії підприємства за місцем розташування керівних органів позивача. Відсутність накладних у місцях реалізації товарів на АГЗС, що належать позивачу на момент проведення перевірки не свідчить про те, що позивач у встановленому порядку не веде облік товарних запасів на складах та/ або за місцем їх реалізації, тому не може бути віднесено до порушення встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації.

Вимога Закону про проведення обліку за місцем реалізації не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

Суд зауважує, що під час здійснення перевірок працівники податкового органу не були позбавлені можливості витребувати у позивача документи обліку та пересвідчитися у їх наявності або здійснити перевірку позивача за місцем його реєстрації (знаходження).

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх рішень в частині накладення штрафних санкцій в звязку з порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо порушення порядку ведення встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте суд вважає правомірним рішення відповідача щодо застосування штрафних санкцій в звязку з не зберіганням позивачем книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну (відсутність на момент проведення перевірки КОРО ), оскільки п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Представник позивача в судовому засіданні факт відсутності КОРО на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки не заперечував.

В звязку з наведеним суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій щодо порушення порядку ведення встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відмовивши в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за не зберіганням позивачем книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено неправомірність прийнятого відповідачем рішення в частині накладення штрафних санкцій в звязку з порушенням п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 3,12,20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст., ст. 8,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Род-Ник» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002092310 від 04.06.2010р. в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102310 від 04.06.2010р. частково, на суму, 340,00 грн. В іншій частині, на суму 1728,04 грн. рішення залишити без змін.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Род-Ник» сплачений при поданні позову судовий збір пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог в розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 03 грудня 2010 р.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Присяжнюк О.В.