Постанова № 13306124, 20.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. № 2-а- 14499/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Бєлєвцової О.С.

представника відповідача - Пазюра О.О., Пятош М.В., Бикова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Золота Нива 1»

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Золота Нива 1», звернувся до адміністративного суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 31.08.2010р., №0000412320/1 від 29.09.2010р., №0000412320/2 від 05.11.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1932674,00грн., у тому числі: за основним платежем 1288449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 644225,00грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що встановлене відповідачем завищення позивачем задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Агровіта Інвест» на суму 1144256,00грн., в т.ч.: за червень 2009 року 1144256,00грн., та по взаємовідносинах із ПП «Тіра-2007» на суму 217745,62грн., в т.ч.: за липень 2009 року 217745,62грн., є необґрунтованим та не відповідає дійсності. Позивач відносив до складу податкового кредиту звітного періоду суму податку на додану вартість, враховану у ціні товару, яка надалі враховувалася при формуванні даних декларацій з податку на додану вартість за наступні податкові періоди на підставі виписаних постачальниками податкових накладних. Товарно-матеріальні цінності, отримані від цих постачальників згідно договорів купівлі-продажу, оприбутковано на підставі видаткових накладних, що було відображено позивачем у бухгалтерському обліку. Згідно умов укладених договорів товари були передані постачальниками безпосередньо на складі позивача та використані позивачем у власній господарській (виробничій) діяльності, що підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей та лімітно-забірними картками на отримання запасних частин.

На думку позивача відповідач неправомірно визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що не порушував вимог п.п.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки правомірно задекларував суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Агровіта Інвест» в розмірі 1144256,00грн. за червень 2009 року і по взаємовідносинах із ПП «Тира-2007» на суму 217745,62грн. за липень 2009 року.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив вимоги п.п.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занизив податок на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 1288449грн. і завищив залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 10289,00грн., у звязку з чим йому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1932674,00грн. (у тому числі: за основним платежем - 1288449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 644225,00грн.).

Відповідач вважає, що до складу податкового кредиту за червень 2009р. ПП «Золота нива 1» віднесено податок на додану вартість в сумі 1144256,40грн. у звязку із придбанням позивачем у ПП «Агровіта Інвест» засобів захисту рослин та гербіцидів відповідно до податкової накладної від 01.06.2009р. №01060901 на суму 6865538,40грн., де вказано місцезнаходження, за яким підприємство не знаходиться; сальдо взаєморозрахунків станом на 01.04.2009р. відсутнє, на підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні, документи про якість та використання товару. Відповідач вважає операцію по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Агровіта Інвест» разовою, що не відповідає основному виду діяльності останнього. Відповідач також вважає, що до складу податкового кредиту за липень 2009р. позивач відніс податок на додану вартість у сумі 217745,62грн. у звязку із придбанням позивачем у ПП «Тіра-2007» запасних частин відповідно до податкових накладних від 30.06.2009р. №№300605, 300606 на суму 1300473,72грн. і 6000,00грн. відповідно, в яких вказано місцезнаходження, за яким підприємство не знаходиться; за розрахунками проведено залік зустрічних вимог; картки складського обліку при перевірці не надавалися; на підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні, документи про якість та використання товару; підприємством не оприбутковано в бухгалтерському обліку списані запасні частини. Відповідач вважає операцію по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Тіра-2007» разовою, що не відповідає основному виду діяльності останнього.

Відповідач також зазначив, що позивач не надав в ході перевірки картки складського обліку, на підприємстві позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів і документи, що підтверджують якість товару. Крім того, на думку відповідача, товар позивачем не оприбуткований, операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей є разовими та не відповідають основному виду діяльності постачальників.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, вважаючи податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в даній справі цілком законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Судом встановлено, що Ізюмською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Золота нива 1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2010р. №1047/2320/33897138, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення ПП «Золота нива 1» задекларованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Агровіта Інвест» на суму 1144256,00грн., в т.ч.: за червень 2009 року 1144256,00грн. та по взаємовідносинах із ПП «Тира-2007» на суму 217745,62грн., в т.ч.: за липень 2009 року 217745,62 грн.

За результатами перевірки встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 1288449грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 10289,00грн.

У звязку з виявленим порушенням відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 31.08.2010р., №0000412320/1 від 29.09.2010р., №0000412320/2 від 05.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1932674,00грн., у тому числі: за основним платежем 1288449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 644225,00грн.).

Позивач із податковим повідомленням-рішенням не погодився і оскаржив його згідно процедури адміністративного оскарження, встановленої ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податковими органами первинна та повторна скарги позивача не задоволені.

Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що підтверджують оприбуткування позивачем товару, придбаного у ПП «Агровіта Інвест» і ПП «Тіра-2007», безпосередньо «рух» товару та використання його у власній господарській діяльності, в тому числі документи складського обліку, зокрема: журнали бухгалтерських проводок по рахункам 2081, 207, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення, лімітно-забірні картки на отримання запасних частин.

Як зазначив позивач, він є сільськогосподарським товаровиробником, одним з основних видів діяльності є виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції зернових культур. Виробничий процес вирощування зернових передбачає оброблення землі та посівів шляхом внесення за допомогою сільськогосподарської техніки добрив, засобів захисту рослин, гербіцидів та іншої продукції неорганічної хімії для покращення врожайності. Засоби захисту рослин, гербіциди, добрива, запасні частини та інше підприємство закуповує у постачальників, оскільки самостійно їх не виробляє.

Товарно-матеріальні цінності, отримані ПП «Золота нива 1» від ПП «Агровіта Інвест» за договором купівлі-продажу від 01.06.2009р. №175, оприбутковано ПП «Золота нива 1» згідно до видаткової накладної №01060901 від 01.06.2009р., що відображено в бухгалтерському обліку у червні 2009 року. Товарно-матеріальні цінності, отримані ПП «Золота нива 1» від ПП «Тіра-2007» за договором купівлі-продажу від 29.05.2009р. №29/5, оприбутковано ПП «Золота нива 1» згідно до видаткових накладних №№300606, 300605 від 30.06.2009р., що відображено в бухгалтерському обліку у червні 2009 року.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській (виробничій) діяльності, про що свідчать акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей та лімітно-забірні картки на отримання запасних частин.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що сумнівів щодо використання у власній господарській діяльності позивачем товару, придбаного у ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007», у відповідача немає, що приймається судом до уваги.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивач у своїй господарській діяльності використовував мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, ядохімікати і гербіциди і від інших постачальників, в звязку з чим, неможливо зясувати, від яких постачальників і які саме добрива можна вважати отриманими та використаними від ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007».

Отже судом встановлено, факт придбання позивачем товару з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обовязковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Також судом встановлено, що 01.06.2009р. між позивачем та ПП «Агровіта Інвест» був укладений договір купівлі-продажу №175 від 01.06.2009 року, відповідно до умов якого останнє зобовязалося передати у власність позивача засоби захисту рослин, асортимент і кількість якого вказані у Додатку №1 до договору. Згідно до цього Додатку від 01.06.2009р. асортимент товару складає 12 найменувань засобів захисту рослин на загальну суму 6865538,40грн.

Відповідно до умов п.2.1. зазначеного договору продавець зобовязався передати покупцю товар на складі покупця у с.Забавне до 10.06.2009р. Доставка товару на склад покупця здійснюється продавцем за рахунок продавця (п.2.2). Продавець зобовязаний надати покупцю належним чином оформлені видаткову накладну на товар, податкову накладну і документи, що підтверджують якість товару (п.2.4). Виходячи з умов договору купівлі-продажу продавець передав товар позивачу на складі ПП «Золота нива 1», про що свідчить видаткова накладна №01060901 від 01.06.2009р. Продавець надав також позивачу податкову накладну №0106099 від 01.06.2009р., які долучені до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП «Тіра-2007» укладений договір купівлі-продажу №256 від 10.06.2009р., відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність позивача запасні частини до сільськогосподарської техніки, асортимент і кількість якого визначені у видаткових накладних, що є невідємною частиною договору. Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець постачає товар покупцю на умовах DDU поставка з оплатою мита в місці призначення: складські приміщення Покупця. Продавець зобовязаний надати покупцю належним чином оформлені видаткову накладну на товар, податкову накладну і документи, що підтверджують якість товару.

Отже, з договору вбачається, що продавець передав товар на складі позивача, про що сторонами підписані видаткові накладні №№300605, 300606 від 30.06.2009р. на загальну суму 1306473,72грн., продавець також надав позивачу податкові накладні №№300605, 300606 від 30.06.2009р.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що придбання товару позивачем у постачальника не підтверджено товарно-транспортними накладними, оскільки вона спростовується фактом передання товару продавцем на складі позивача і підписаними видатковими накладними.

В розумінні ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує саме факт укладання договору перевезення вантажу, а не факт отримання товару. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні, а не товарно-транспортні накладні.

Виходячи з аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку не випливає висновок, що товарно-транспортна накладна є первинним документом. Чинне законодавство України не передбачає вичерпний перелік документів, що підтверджують факт передання товару та отримання товару покупцем. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортною накладною в обовязковому порядку повинний володіти лише перевізник та замовник вантажного перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.) на які покликається відповідач, не є нормативним актом, що містить правила податкового обліку для платників податків.

Згідно із Правил №363 дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, з чого випливає очевидний висновок про те, що без інших документів за наявності дорожнього листа перевезення вантажів допускається.

Зазначені Правила регламентують взаємовідносини між особами, що надають транспортні послуги, та замовниками таких послуг. Згідно з п.3.1 цих Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі та вантажо-відправниками або вантажоодержувачами. Тож ці вимоги не можуть розповсюджуватися на осіб, які не є замовниками та виконавцями вантажоперевезень на комерційній основі.

Таким чином, самі по собі товарно-транспортні накладні на перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей не можуть беззаперечно свідчити про отримання підприємством товару, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність свідчень отримання позивачем товару внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних. Оформлена покупцем та постачальником належним чином видаткова накладна є беззаперечним підтвердженням факту отримання покупцем товару від постачальника.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів про якість товару є юридично безпідставними, оскільки ці документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними видатковими накладними, що додаються до матеріалів справи.

Ч.2 ст.207 ЦК України визначає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір купівлі-продажу №175 від 01.06.2009р. та податкову накладну від 01.06.2009р. №010609901 підписано виконуючим обовязки директора ПП «Агровіта Інвест» Гуріним А.І., який діяв на підставі Статуту, наявність відтиску печатки ПП «Агровіта Інвест» на вказаних документах свідчить про наділення особи, яка їх підписала, відповідними повноваженнями на вчинення правочину. Відповідачем не доведено і не надано докази неправомочності Гуріна А.І. у вчиненні правочину з позивачем.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Ознак нікчемності договорів купівлі-продажу, укладених позивачем із постачальниками, не вбачається, оскільки зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства. В судовому засіданні не були виявлені обставини, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на обставину зазначення в податкових накладних, виписаних ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007» місцезнаходження, за яким підприємства фактично не знаходились.

Згідно із ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. (ст.18).

Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010р. зазначив, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результат перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Виявлені відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, податкові накладні містять відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку.

Висновок відповідача про порушення вимог п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., щодо віднесення ПП «Золота нива 1» до складу податкового кредиту у червні і липні 2009 року ПДВ по податковим накладним, які виписано ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007» з порушенням діючого законодавства не підтверджується в ході судового розгляду. Видані ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007» на адресу ПП «Золота нива 1» податкові накладні не суперечать вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, включені ПП «Золота нива 1» до декларацій з податку на додану вартість, підтверджені первинними документами, які оформлювались підприємством та його контрагентами - ПП «Агровіта Інвест» і ПП «Тіра-2007», а саме: видатковими та податковими накладними, які були видані постачальниками у відповідності до норм чинного податкового та бухгалтерського законодавства України.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно із абз.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Отже, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, яка є звітним податковим та розрахунковим документом, оформленої з дотриманням Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037.

Відтак, позивач при формуванні спірного податкового кредиту згідно податкових накладних, виписаних ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007», не припустився порушень вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, на момент укладання підприємством договорів з ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007» і виписки ними податкових накладних, останні були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР та як платники податку на додану вартість у відповідних ДПІ. На час судового розгляду останні включені в Єдиний державний реєстр, що підтверджується витягом з ЄДР №6937815 від 07.09.2010р. по ПП «Тіра-2007» та витягом №6937998 від 07.09.2010р. по ПП «Агровіта Інвест».

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і таке інше Закон України «Про податок на додану вартість» ставить у залежність лише від наявностіоперацій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця ПП «Золота нива 1».

При таких обставинах, безпосередні постачальники (контрагенти) підприємства на підставі приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», мав право при здійсненні постачання товарів позивачеві складати і видавати останньому податкові накладні, а платник податку, відповідно, на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», був вправі відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

А відтак, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» в частині не підтвердження податковими накладними сум податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про разовість і не відповідність КВЕД основному виду діяльності постачальників - ПП «Агровіта Інвест» і ПП «Тіра-2007» операцій з ПП «Золота нива 1», оскільки немає податкового увязування з кодами КВЕД, визначеними наказом Держстандарту України від 22.10.1996 р. № 441, адже п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить за обовязок підприємству одержувати в органах статистики код для нового виду діяльності для того, щоб цей вид почав підпадати під визначення господарської діяльності чи основного виду діяльності. Наказ Держстандарту встановлює обовязковість застосування КВЕД лише для статистичного обстеження підприємств і не встановлює обовязковості одержання коду для нового виду діяльності як умову здійснення цієї діяльності.

Згідно до Класифікації видів економічної діяльності Національного класифікатору України NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. N 375 основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ. Класифікація може не відповідати всім можливим потребам. Наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно до ст.42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ст.ст.6, 27 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору. Ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, господарські договори ПП «Золота нива 1», укладені з ПП «Агровіта Інвест» та ПП «Тіра-2007» відповідають загальним вимогам, додержання яких у відповідності до ст.203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідач не надав суду обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні через ПП «Агровіта Інвест» фіктивного підприємництва. Факт порушення кримінальної справи не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою фіктивного підприємництва. Крім того, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В розумінні ст.3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого ним рішення суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так , перевіривши рішення відповідача, які оскаржуються в даній справі суд відзначає, що їх прийнято при невірному застосуванні норм чинного законодавства України, в звязку з чим суд вважає, що вони підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Золота нива 1» до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000412320/0 від 31.08.2010 року, №0000412320/1 від 29.09.2010 року, №0000412320/2 від 05.11.2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Золота нива 1» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24 грудня 2010 року. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Архіпова С.В.