Постанова № 13306098, 07.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 10564/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

суддів - Піскун В.О., Біленського О.О.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Василинич О.А., відповідача - Сазонова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Автрамат», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.08.2010р. №0000210840/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10959,00 грн.

Позивач зазначає, що не згоден з зазначеним податковим повідомленням рішенням відповідача, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, СДПІ ВПП у м. Харкові, в ході розгляду справи надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову ВАТ «Автрамат»в повному обсязі, оскільки у контрагента позивача ПП «Промінком»податкові декларації з ПДВ мають статус «не визнано як податкову звітність»: не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ, операції, проведені позивачем, не створюють правових наслідків, підлягають виключення з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту податкових зобовязань у її сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що ВАТ «Автрамат»зареєстроване виконавчим комітетом Ради народних депутатів Московського району м. Харкова 08.04.1992 року розпорядженням №427, код ЄДРПОУ 00236027, зареєстроване як платник податку на додану вартість - свідоцтво №100102539.

Фахівцем СДПІ ВПП у м. Харкові проведена документальна невиїзна перевірка з питання правомірності формування податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року по взаємовідносинам з контрагентами , податкова звітність яких має «недійсна».

За результатами перевірки складений акт від 06.08.2010 року №2904/40-028/00236027, яким встановлені порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року на суму 10959,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010р. №0000210840/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10959,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи «Промінком»(код 36819272) є постачальником позивача.

Так, між позивачем та ПП «Промінком»укладені наступні договори про виготовлення та постачання продукції:

-Договір №02-141/0410 від 27.04.2010р.;

-Договір підряду №05-115/0310 від 22.03.2010р.;

-Договір підряду №05-123/0410 від 08.04.2010р.;

-Договір підряду №05-122/0410 від 08.04.2010р.;

-Договір підряду №05-117/0310 від 24.03.2010р.;

-Договір підряду №05-114/0310 від 18.03.2010р.;

-Договір №02-134/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-133/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-132/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-131/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-130/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-129/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-128/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-127/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-125/0410 від 14.04.2010р.;

-Договір №02-126/0410 від 14.04.2010р.

Контрагент позивача ПП «Промінком», відповідно до вказаних договорів виготовив та здійснив поставку товару позивачу на загальну суму 65754,60 грн. в т.ч. (ПДВ 10959,00грн.), що підтверджується приймальними актами та накладними, долученими до матеріалів справи.

У квітні позивач здійснив оплату за виконання робіт та поставлену продукцію за вищезазначеними договорами, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Пунктом 1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5. ст. 7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ПП «Промінком»був платником податку на додану вартість, зареєстрований відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

В ході господарських операцій ПП «Промінком»були виписані податкові накладні: від 28.04.2010р.: №280407 сума ПДВ 6302,00 грн., №280408 сума ПДВ 1575,00 грн.; від 22.04.2010р. №220402 сума ПДВ 285,00 грн.; від 19.04.2010р. №190407 сума ПДВ 373,10 грн.; від 12.04.2010р. №120402 сума ПДВ 435,20 грн., №120403 сума ПДВ 742,40 грн.; від 15.04.2010р. № 150402 сума ПДВ 183,20 грн., №150401 сума ПДВ 183,20 грн., № 150403 сума ПДВ 110,00 грн., №150404 сума ПДВ 110,00 грн., №150405 сума ПДВ 110,00 грн., №150406 сума ПДВ 110,00 грн., №150407 сума ПДВ 110,00 грн., № 150408 сума ПДВ 110,00 грн., №150410 сума ПДВ 110,04 грн., № 150409 сума ПДВ 110,04 грн.

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, позивач мав господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість - ПП «Промінком». Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість.

Відповідач не заперечував в судовому засіданні факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару за господарськими операціями з ПП «Промінком».

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідач при зменшенні суми бюджетного відшкодування посилається на факт автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого контрагент позивача подав податкову декларацію по ПДВ за квітень, проте їй присвоєно статус «не визнано як податкова декларація».

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальників такого платника податку.

Саме Закон України «Про податок на додану вартість»регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування за квітень відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд, надаючи аналіз запереченням відповідача, зазначає таке.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 закону про податок на додану вартість щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Як свідчить аналіз приписів закону про податок на додану вартість, законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання органу податкової служби на не визнання декларацій з ПДВ контрагента позивача як податкова звітність за квітень 2010року, судом до уваги не приймаються, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на інструкції, накази та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України .

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а, отже, його висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за квітень 2010 року на суму 10959,00 грн., і, як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року є необґрунтованими.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0000210840/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Автрамат" 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2010 року.

Головуючий суддя Шевченко О.В.

Суддя Піскун В.О.

СуддяБіленський О.О.