Постанова № 13305995, 06.12.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 р. Справа № 2а-7713/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання -Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Геращенка Ю.І.,

представника відповідача - Руденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-7713/10/1870

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі ТОВ (лдалі по тексту позивач, СУБП «Укртехносинтез») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту відповідача, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми №0001702306/0/72212 від 20.09.2010 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 8705 грн. 10 коп.

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача понесені витрати при подачі позову до суду в сумі 3 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.09.2010 р. позивач отримав податкове повідомлення рішення №0001702306/0/72212 від 20.09.2010 р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8705,10 грн. Зазначене рішення прийняте на підставі акту невиїзної документальної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 р.

Вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, враховуючи наступне.

В акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що позивачем порушено п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі про тексту Закон №168), а саме: завищено суму податкового кредиту з ПДВ за березень 2009 р. у звязку із укладанням нікчемної угоди (господарських зобов'язань) між ТОВ «ТК Ольвія» та позивачем через їх безтоварність.

Однак, позивач зазначає, що між ним та ТОВ «ТК Ольвія» існували господарські відносини з поставки товару, які мали реальний характер та не носили ознак фіктивності.

Відповідно до видаткових накладних №050216430 від 05.02.2009 р., №13021641 від 13.02.2009 р., №130216429 від 13.02.2009 р. ТОВ «ТК Ольвія» поставило СУБП «Укртехносинтез» товар - електроди різних марок на загальну суму 52230 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 8705 грн. 10 коп. СУБП «Укртехносинтез» прийняв товар та оплатив його повністю.

Підпунктом 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал накладної видається покупцю, копія - залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно з п. п. 7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 вищевказаного закону.

ТОВ «ТК Ольвія» було платником податку на додану вартість до 26.11.2009 р., а тому, будучи платником ПДВ, ТОВ «ТК Ольвія» склало та надало позивачу податкові накладні №050216430 від 05.02.2009р., № 13021641 від 13 лютого 2009р., № 130216429 від 13 лютого 2009р. на суму поставленого товару.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку. Позивач виконав цю вимогу, оскільки сплатив ПДВ у ціні набутого у контрагента товару.

ТОВ «ТК Ольвія», у свою чергу, виконуючи вимоги п. 7.2 Закону №168, передало належним чином оформлені податкові накладні на вказану вище суму податку, а накладна є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Згідно з п. 7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише два випадки невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної та/або особу не зареєстровано платником ПДВ. Інших підстав для такого невключення, як зарахування сум податку до бюджету контрагентом - платником податку - у законодавстві не передбачено.

Правомірність розрахунку сум бюджетного відшкодування було також встановлено відповідачем згідно результатів позапланової документальної виїзної перевірки, за результатами якої було складено довідку від 12.06.2009р. № 4257/2314/21127532/87.

Таким чином, позивач вважає, що підприємством на законних підставах, правильно, на підставі законодавчо встановлених документів було здійснено розрахунок сум податкового кредиту за відповідні періоди, а відповідно і суми бюджетного відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.09.2010 р. Державною податковою інспекцією м. Суми проведено невиїзну документальну перевірку СУБП «Укртехносинтез» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 р.

За результатами зазначеної перевірки виявлено порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму ПДВ -8705,10 грн., про що складено відповідний акт №7144/23-6/21127532 від 08.09.2010 р. (а.с. 11-15).

20.09.2010 р. на підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001702306/0/72212, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 8705,10 грн. (а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно вимог чинного законодавства, позивач не обмежений в праві укладати усну угоду на придбання вищевказаного товару.

Відповідно до видаткових накладних №050216430 від 05.02.2009р., № 13021641 від 13 лютого 2009р., № 130216429 від 13 лютого 2009р. ТОВ “ТК Ольвія” продало позивачу товар - електроди різних марок (а.с.35-45).

Позивач прийняв та оплатив товар повністю, що також не заперечувалося представником відповідача.

Позивач отримав зазначені електроди та у подальшому реалізував їх до ВАТ «Полтавського турбомеханічного заводу (а.с. 48-50, 51-55).

Зазначену обставину у судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_3.

Згідно п.п. 7.2.3 Закону України “Про податок на додану вартість ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал накладної видається покупцю, копія - залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 вищезазначеного Закону.

ТОВ “ТК Ольвія” було платником податку на додану вартість до 26.11.2009 р., тобто на час спірних правовідносин з позивачем, а тому мало законні підстави видавати податкові накладні.

У звязку з чим ТОВ “ТК Ольвія” надано позивачу податкові накладні №050216430 від 05.02.2009р., № 13021641 від 13 лютого 2009р., № 130216429 від 13 лютого 2009р. на суму поставленого товару, вказані податкові накладні відповідають вимогам п.п 7.2.1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 вищевказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивач виконав цю вимогу, оскільки сплатив ПДВ у ціні придбаного товару. Придбаний товар, а саме: електроди позивач використав у власній господарській діяльності.

Відповідач, зазначаючи в акті, що зазначені правочини укладенні між позивачем та ТОВ “ТК Ольвія” не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходив з того, що згідно бази даних ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя у ТОВ “ТК Ольвія” відсутні дані про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а тому зробили висновок, що діяльність зазначеного підприємства здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, фінансово-господарські відносини між ТОВ «ТК Ольвія» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до п. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення запису про її припинення в єдиний державний реєстр.

ТОВ “ТК Ольвія ” зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та присвоєно код 35628392.

Згідно п.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ” відомості, які містяться в єдиному державному реєстрі вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських відносин ТОВ “ТК Ольвія ” було зареєстрованою юридичною особою.

Таким чином, всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірному правовідносинах між СУБП “Укртехносинтез” та ТОВ “ТК Ольвія”, не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування, а саме: неотримання позивачем від свого контрагенту товару.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким випадком, відповідно до п. 7.7.1 ст. 7 Закону, є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеної норми вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування) і цей факт Законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно 7.4.1 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо. Відповідно п. 7.4.5 наведеної норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями банківських платіжних доручень про сплату коштів постачальникам позивача та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальника.

Відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001702306/0/72212 від 20 вересня 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., що підтверджуються платіжним дорученням №5574 від 22.09.2010 року (а.с.2) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001702306/0/72212 від 20.09.2010 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 8705 грн. 10 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ понесені витрати при подачі позову до суду в сумі 3 грн. 40 коп. на рахунок №26001844 в СОД ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 337483.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складений 10.12.2010 року