Постанова № 13305299, 27.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 22/107

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В. , суддя Бухан А.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – Середа В.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Міської автозаводської поліклініки міста Кременчука (вх. № 3791 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року по справі № 22/107

за позовом Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава

до Міської автозаводської поліклініки, м. Кременчук

про стягнення 864,00 гривень, -

ВСТАНОВИЛА:

03 серпня 2010 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про визнання недійсним зниження плати на 50 відсотків на виконання робіт та стягнення заборгованості у розмірі 864 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що таке зниження суперечить нормам законодавства.

Господарський суд Полтавської області (суддя Георгіївський В.Д.) своїм рішенням від 07 жовтня 2010 року повністю задовольнив вимоги позивача, визнав недійсним зниження плати на 50 відсотків на виконання робіт у додатку до Договору № 8057 від 12 березня 2007 року та стягнув з відповідача на користь позивача 864 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт.

18 жовтня 2010 року відповідач через господарський суд Полтавської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на це рішення, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року вона була прийнята до провадження та її розгляд був призначений на 2 грудня поточного року.

У призначене судове засідання представник позивача не з’явився. Разом з тим позивач надіслав своє клопотання про розгляд даної справи за відсутності свого представника через неможливість його прибуття в судове засідання. При цьому він повністю підтримав позовні вимоги, заперечував проти наведених у апеляційній скарзі доводів і просив залишити рішення суду без змін

Через нез’явлення у судове засіданні представника відповідача – заявника апеляційної скарги, воно було відкладено на 23 грудня 2010 року.

У судовому засіданні 23 грудня поточного року представник відповідача повністю підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи і просив прийняте по справ судове рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиві на неї, заслухавши представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, 7 квітня 2006 року між сторонами укладено договір № 8022 про виконання робіт по вимірюванню параметрів ВП та видачі дозволів на експлуатацію . Відповідно до п. 3.4 Договору та Додатку до нього вартість цих робіт у розмірі 864 гривень (з ПДВ- 144 гривень). Згідно з п. 3.2 договору розрахунки між виконавцем і замовником за виконані роботи провадяться за затвердженими у встановленому порядку “Граничними тарифами на послуги (роботи) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України»(далі –Граничні тарифи) шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця. Пунктом 6.1 договору передбачено що він укладений на період в один календарний рік та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатком до вказаного вище договору також було визначено види робіт та кількість випромінювальних пристроїв, а саме:          

- роботи з технічного радіоконтролю параметрів випромінювальних пристроїв передавачів медичного призначення (розд. 2, ст.. 41, поз. 193) в кількості 9 за тарифом 10,00 грн. в місяць, плата за рік складає 648,00 гривень;          

- роботи з оформлення, переоформлення та продовження дії дозволу на експлуатацію стаціонарних ВП (розд. 1, ст.. 6, поз 77) в кількості 9 за тарифом 40,00 грн. за одиницю, плата за видачу дозволів складає 216,00 гривень.

Також в ньому було зазначено, що загальна сума оплата в розмірі 864 гривень визначається згідно з вказаними вище Граничними тарифами.

В подальшому позивач встановив, що при визначенні вартості робіт, які підлягали виконанню та були виконані ним (про що свідчить акт про виконання робіт № 397 від 16 травня 2006 року) була допущена помилка, оскільки відповідач не фінансується за рахунок коштів з Державного бюджету України. Вказане підтверджується також і довідкою Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 26 вересня 2008 року.

Розглядаючи та задовольняючи позовні вимоги, господарський суд області виходив з того, що при укладенні Договору № 8022 на роботи на вимірювання параметрів ВП та видачі дозволів на експлуатацію, вартість робіт дійсно була встановлена виходячи із 50-ти відсотків розміру Граничних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот». Ці Граничні тарифи є нормативним документом, що встановлюють (встановлювали) розміри оплати за виконані роботи. Згідно з п.п. 1, 2, 17 Граничних тарифів вони є чинними на всій території України та поширюються на всіх власників радіовипромінювальних пристроїв (користувачів радіочастотного ресурсу) незалежно від юридичного статусу та форм власності. Лише суб'єкти господарювання - користувачі радіочастотного РЧР, які фінансуються виключно за рахунок Державного бюджету або які зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції в сільській місцевості, усі види робіт оплачують у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів. Зниження плати для бюджетних організацій і підприємств застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації чи підприємства за рахунок державного бюджету. Оскільки п.17 Граничних тарифів № 217 передбачено зниження плати для організацій, що фінансуються виключно з державного бюджету, то зниження в додатку до договору тарифів на 50% на думку суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, через що відповідач повинен був сплатити відповідну грошову суму, яка заявлена позивачем.

Разом з тим господарський суд Полтавської області зазначив, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.І-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину (ч. І ст.215 Цивільного кодексу України). При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).

Проте колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки вона не відповідає як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 864 гривень 00 копійок як недоплати дійсної вартості виконаних позивачем і прийнятих відповідачем робіт, господарський суд Полтавської області зазначив недійсність зниження плати на 50 відсотків на виконання робіт у додатку до договору № 8057 від 12 березня 2007 року. Проте в матеріалах справи відсутній такий договір. Сторони по справі в дійсності уклали між собою договір № 8022 від 7 квітня 2006 року, який відповідно до матеріалів справи був належним чином виконаний, про що свідчить підписаний ними акт виконання робіт № 397 від 16 травня 2006 року (а.с. 13). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу зобов’язання, яке належним чином виконано, припиняється.

Заперечуючи проти стягнення з нього вказаних вище грошових коштів відповідач вказав на те, що він в обґрунтування своєї позиції по справі послався на сплив строку позовної давності, проте суд безпідставно не застосував статті 256,257,267 Цивільного кодексу України, хоча сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач звернувся до суду з позовом 3 серпня 2010 року, в той час коли дія укладеного між сторонами по справі договору закінчилася 31 грудня 2006 року.

В той же час позивачу про наявність вищенаведених Граничних тарифів стало відомо з березня 2006 року (дата їх затвердження рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 02 березня.2006 року № 217 та реєстрації в Міністерстві юстиції України 24 березня 2006 року № 329/12203 ), право на подачу позову існувало у нього до 31 грудня .2009 року, що відповідно до статті 267 Цивільного Кодексу України (з врахуванням вимог ст. 256, 257 ЦК) являється підставою для відмови в задоволенні позову. Доказів поважності причин пропуску цього строку позивав не надав ні під час вирішення спору господарським судом Полтавської області, ні в ході розгляду апеляційної скарги.

Так само господарський суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 02 березня 2006 року № 217 (яким було затверджено дані Граничні тарифи, втратило чинність на підставі рішення цієї ж комісії № 1259 від 11 грудня.2008 року. Відповідно до пункту 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Тому Граничні тарифи, на які послався позивач взагалі не могли бути застосовані при вирішенні даного спору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року по справі № 22/107 було прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103 пунктом 2, статтею 104 пунктами 1, 3, статтею 105 Господарського процесуального кодексу, - колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міської автозаводської поліклініки міста Кременчука задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року по справі № 22/107 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот (юридична адреса: 36011, м. Полтава, вул. Володарського, 3; адреса для кореспонденції: 36000, м. Полтава, Головпоштамт, а\с 105, р/р 260042998 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, код 23549987) на користь Міської автозаводської поліклініки міста Кременчук (39631, м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Ярославський, 1, р/р 35421001455 в УДК в Полтавській області МФО 831019, код 22549554) понесені витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 51 гривня 00 копійок.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Бухан А.І.

Повний текст постанови підписано 27 грудня 2010 року.