Постанова № 13305284, 27.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 38/220-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Грибовського Є.А. (дов. ВКР № 234316 від 13.07.2008р.), Любімого О.М. (дов. б/н від 01.07.2009р.) та Варібруса В.А. (дов. б/н від 01.12.2010р.)

1-го відповідача - Бакуна А.Ю. (дов. № 26 від 12.01.2010р.)

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ", с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область (вх. № 3801 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.10 р. у справі № 38/220-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "СИНТЕЗ", м. Харків

до 1) Приватного акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ", с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНЖИНІРИНГ", м. Харків

про стягнення 89 069,43 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "СИНТЕЗ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з першого відповідача, Закритого акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ", матеріальні збитки в сумі 84069,43 грн., а також стягнути з Закритого акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНЖИНІРИНГ" солідарно 5000,00 грн. та розподілити судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2010 р. по справі № 38/220-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково в частині позовних вимог до першого відповідача. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "СИНТЕЗ", м. Харків - 89069 грн. 43 коп. збитків, 890 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В позові до другого відповідача відмовлено.

Перший відповідач, Закрите акціонерне товариство "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2010 року по справі № 38/220-10 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "СИНТЕЗ" відмовити повністю.

Позивач - ТОВ "ІК "СИНТЕЗ" та 2-й відповідач - ТОВ "ГРАНД-ІНЖИНІРИНГ" письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надали.

2-й відповідач - ТОВ "ГРАНД-ІНЖИНІРИНГ" своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.12.2010р. не скористався, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 2 серпня 2007 року між ТОВ «Інжинірингова компанія «Синтез»та ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»укладено Договір підряду на виконання робіт по поставці обладнання, монтажу та пусконалагоджувальним роботам від № 48/ДО-07, за яким позивач зобов’язався виконати на користь ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»комплекс підрядних робіт та здійснити поставку відповідних матеріалів.

Строк виконання робіт становить 6 місяців з моменту перерахування авансу на обладнання та матеріали (пункт 4 Договору).

Даний договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Пунктом 6.2.1. Договору сторони передбачили, що Замовник - ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» зобов’язаний допустити Підрядника - ТОВ «Інжинірингову компанію «Синтез»на об’єкт для здійснення робіт та видати необхідні вихідні дані.

Проаналізувавши ці умови Договору господарський суд визначився, що ТОВ «Інжинірингова компанія «Синтез»та ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»погодили необхідність надання Підрядникові - ТОВ «Інжинірингова компанія «Синтез»дозволу на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт, інших дозволів, передбачених законом, що відповідає затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Проте, перший відповідач позивачу такого дозволу не надав, через що позивач розпочав роботи за його відсутністю.

В процесі розгляду справи господарським судом також з’ясовано, що першим заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області –Дідулою І.С. розглянуто справу про правопорушення, допущене ТОВ «ІК «Синтез»у сфері містобудування, за результатами розгляду якої 5 березня 2009 року прийнято постанову № 377, відповідно до якої на позивача накладено штраф в розмірі 89069,43 грн. Згідно матеріалів цієї справи Інспекцією встановлено, що позивач розпочав будівництво трансформаторної підстанції 110/10 кВ на території ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій».

На виконання вимог цієї постанови 12.03.2009р. позивач сплатив накладений на нього штраф, який він і просить відшкодувати за рахунок першого відповідача в судовому порядку, посилаючись на норми статті 22 Цивільного кодексу України.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для застосування до першого відповідача відповідальності у вигляді відшкодування понесених позивачем збитків в розмірі сплаченого ним штрафу в порядку статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 зазначеної статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками зокрема є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно з пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів визначає, що з урахуванням вимог статті 29 «Про планування і забудову територій»(в редакції, яка діяла на момент укладення договору), абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»та п. 5.1 п. 5 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000р. (положення втратило чинність 19.01.2010р. на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 13 від 19.01.2010р., але було чинним на момент виконання будівельних робіт) виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд не врахував, що з огляду на вищевказані положення діючого законодавства лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт позивач мав всі правові підстави розпочинати будівельні роботи, однак приступив до виконання підрядних робіт без наявності відповідного дозволу.

Згідно з пунктом 3 статті 320 Господарського кодексу України глави 33 «Капітальне будівництво»підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов’язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.

Однак позивач не одержавши всіх необхідних узгоджень та не отримавши від першого відповідача відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, будівельні роботи не припинив, натомість в порушення статті 29 «Про планування і забудову територій» розпочав їх виконання.

За таких обставин колегія суддів визначає правомірність застосування уповноваженим державою органом до позивача відповідальності у вигляді сплати штрафу, в зв’язку з існуванням правових підстав для цього.

Більше того, господарський суд не звернув увагу на те, що складений Інспекцією держархбудконтролю у Рівненській області протокол від 23.02.2009 року про допущене підприємством позивача правопорушення у сфері містобудування, у графі «Пояснення і зауваження до протоколу керівника (уповноваженого представника) підприємства (об’єднання, установи, організації)»містить відмітку про те, що уповноважений представник позивача –генеральний директор Сосновський А.М. з цим протоколом був згідний»(аркуш справи 65-66).

Крім того, дійсні обставини справи дають підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати, що позивач, як підрядна організація, будучи обізнаним про початок ним робіт без дозвільних документів та можливе настання для нього негативних наслідків у вигляді нарахування штрафу за порушення вимог чинного законодавства у сфері містобудування, не вжив жодних конкретних заходів щодо їх ненастання, зокрема не намагався витребувати у першого відповідача відповідну дозвільну документацію або якимось чином з’ясувати всі ці питання. Докази вжиття відповідних заходів, спрямованих на уникнення або запобігання збитків у вигляді сплати штрафу позивачем не надані і в матеріалах справи не містяться. Відповідні зміни до договору щодо строків виконання робіт в зв’язку із відсутністю дозволу на будівництво сторонами не вносились і такі докази у справі відсутні.

Статтею 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова № 377 про застосування до позивача штрафу за початок будівництва без відповідного дозволу винесена Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області 05.03.2009р.

Штраф сплачений позивачем 12.03.2009р.

Позов про визнання недійсною постанови № 377 від 05.03.2009р. заявлений позивачем значно пізніше та розглянутий господарським судом Рівненської області 12.10.2010р., яким зазначену постанову визнано недійсною.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції позивачем надано результати перегляду рішення господарського суду Рівненської області Львівським апеляційним господарським судом, за яким прийнято постанову від 29.11.2010р. по справі № 17/133 про скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсною постанови № 377 від 05.03.2009р. відмовлено.

Отже постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області № 377 від 05.03.2009р. є чинною та правомірною, а накладений нею штраф сплачений позивачем у добровільному порядку, в зв’язку із порушенням останнім норм чинного законодавства у сфері містобудування.

Господарським судом також не надано належної правової оцінки наявній у справі постанові начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області –Тарасенка М.І. від 25.02.2009р. за № 286 (надана першим відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову), згідно якої за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування на 1-го відповідача - ЗАТ «Консюмерс-Скло-Заря»також накладено штраф у розмірі 89069,43 грн., оскільки в порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій»виконання підрядних робіт проводилось без відповідного дозволу.

В матеріалах справи наявні докази сплати цього штрафу першим відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1010 від 25.02.2009р. (аркуш справи 27), однак цей факт не знайшов свого відображення в оскаржуваному рішенні. Оригінал даного платіжного доручення наданий першим відповідачем суду апеляційної інстанції в порядку статті 101 ГПК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності колегія суддів визначає, що в даному випадку відповідальність за порушення вимог чинного законодавства у сфері містобудування у вигляді штрафу понесли як позивач у справі - за початок підрядних робіт без відповідного дозволу, так і перший відповідач - за виконання підрядних робіт на його об'єкті за відсутності дозвільної документації. За таких обставин, віднесення відповідальності однієї юридичної особи у вигляді відшкодування їй збитків за здійснені нею порушення на іншу юридичну особу є безпідставним і чинним законодавством не передбачене.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, не підтверджують сукупність необхідних складових для застосування до першого відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні від 23.12.2010р. по справі № 38/220-10 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга першого відповідача підлягає задоволенню, вказане рішення –скасуванню, а у справі слід прийняти нове рішення, яким у позові повинно бути відмовлено.

23.12.2010р. перший відповідач надав суду клопотання, в якому в зв’язку із прийняттям вищим органом Товариства –Загальними Зборами Акціонерів Закритого акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ" рішення про зміну найменування цього Товариства на Приватне акціонерне товариство „Консюмерс-скло-зоря” та приведенням діяльності Товариства у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства», просить замінити назву організаційно-правової форми правління першого відповідача з закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, на підтвердження чого надав Статут ПАТ "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання першого відповідача про заміну найменування Закритого акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ" на Приватне акціонерне товариство „КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ” задовольнити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ", с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2010р. у справі № 38/220-10 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "СИНТЕЗ" (61166, м. Харків, вул. Космічна, 21А, код 32563055) на користь Приватного акціонерного товариства „КОНСЮМЕРС - СКЛО - ЗОРЯ” (35314, Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, вул. Промислова, 1, код 22555135) 445,35 витрат з держмита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Повний текст постанови підписано 27 грудня 2010 року.