Рішення № 13304764, 23.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 58/287-10

вх. № 10107/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Суслова В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О. довіреність № 01-62юр/4249 від 25.05.2010 року відповідача - 1-го - не з"явився, 2-го відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до 1. Харківського Університету повітряних сил, м. Харків

2. Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова

про стягнення 246396,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерна компанія “Харківобленерго” звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідачів Харківській університет повітряних сил (Перший Відповідач) та Квартирно –експлуатаційного відділу м. Харкова (Другий Відповідач), суми заборгованості за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року (включно) станом на 01.11.2010 року за договором про постачання електричної енергії від 05.01.1998 року № 2-902 у розмірі 246243,43 грн., з яких вартість електричної енергії в розмірі 229968,41 грн. (у т.ч. ПДВ 38328,06грн), пеня 5747,67 грн., індекс інфляції 4958,47 грн., ПДВ на індекс інфляції 991,69 грн., 3 % річних 1339,96 грн., ПДВ на 3 % річних –267,99 грн., плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 3237,23 грн. (у т.ч. ПДВ 539,54 грн.), з покладенням на відповідача судових витрат. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі не виконували належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена .

Ухвалою суду від 19.11.2010 р. було призначено справу до розгляду. Для проведення звірки розрахунків між сторонами в судовому засіданні було оголошено перерву, та розгляд справи призначений на 23.12.2010р.

23 грудня 2010 року у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути суму боргу за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року за договором про постачання електричної енергії від 05.01.1998 року № 2-902 у розмірі 246396,04 грн., з яких вартість електричної енергії в розмірі 229968,41 грн. (у т.ч. ПДВ 38328,06 грн), пеня 5747,67 грн., індекс інфляції 4958,47 грн., ПДВ на індекс інфляції 991,69 грн., 3 % річних 1339,96 грн., ПДВ на 3 % річних –267,99 грн., плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 3237,23 грн. (у т.ч. ПДВ 539,54 грн.),стягнути з другого відповідача , з покладенням на відповідача судових витрат.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, але через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням юрисконсульта на лікарняному.

Суд, дослідивши надане клопотання та додані до нього документи відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником позивача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлене наступне.

5 січня 1998 року між АК “Харківобленерго” та Харківським університетом повітряних сил укладено договір про постачання електричної енергії № 2-902, пролонгований відповідно до п. 16 на 2010 рік.

В силу вимог Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-ІV) та “Правил користування електричною енергією” затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Згідно п. 2.1 Договору, Постачальник зобов’язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції Споживачу в межах приєднаної потужності, згідно з додатком № 2.

Споживач відповідно до п. 4.1 зобов’язаний сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 від 12.02.2008 р. до договору № 2-902 розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1-го числа наступного місяця. Відповідно до п. 5 додатка 2 відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 4.5 цього додатку було передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

14.02.2008 року та 06.09.2010 р. між АК “Харківобленерго”(постачальник), Харківським університетом повітряних сил (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова укладено додаткову угоду до Договору, якою сторони внесли зміни до Договору, а саме домовилися п. 4.1 додатку № 2 до Договору викласти в наступній редакції: “Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.

Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється Споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання Постачальника у відповідному банку”.

Пункт 4.2 додатку № 2 до Договору викладено в наступній редакції: “Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт”.

В п. 4.5 додатку № 2 до Договору слова “Споживач” сторони замінили на “Платник”.

За змістом п. 5 додатку № 2 до Договору остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду Споживачем, здійснюється Платником на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка та акту звіряння взаєморозрахунків, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом п’яти операційних днів після закінчення розрахункового періоду отримує у відповідному РВЕ рахунок та акт звіряння взаєморозрахунків або акт виконаних робіт.

Цей рахунок має бути оплачений Платником протягом 10 банківських днів з дня отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підстави вищезазначеного договору в період з січня 2010 року по жовтень 2010 року (включно) поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 191640,35 грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 38328,06 грн.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що своїми діями другий відповідач порушив умови Договору та додаткових угод до нього та вимоги ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд визнає вимогу позивача про стягнення з КЕВ м. Харкова суми боргу у розмірі 229968,41 грн. (тарифна складова –191640,35 грн. та ПДВ 20 % - 38328,06 грн.) належною обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 6 додатку № 2 до договору “Порядок розрахунків” у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі пені, 3 % річних, індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 4958,47грн. та 3% річних в сумі 1339,96 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6 додатку №2 до договору № 14079, за несвоєчасну оплату за спожитий газ покупець за договором повинен сплатити на користь продавця пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов’язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5747,67грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно п. 10 Договору сторони домовилися, що перший відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з КРЕ між електромережею постачальника та електроустановками споживача. Згідно Правил користування електричною енергією, що затверджені Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (далі –Правила) плата за перетікання реактивної енергії –це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітні незбалансовані електроустановки.

Відповідно до п. 6.33 Правил, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розподілу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за № 93\6381 та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

У відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”(далі –Закон) і згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами позивачем за спірний період нарахована відповідачу заборгованість по КРЕ в сумі 2697,69 грн. та ПДВ 20 % на КРЕ в сумі 539,54 грн., всього 3237,23 грн.

Оскільки, згідно додаткової угоди відповідальність за перетікання реактивної енергії має нести КЕВ м. Харкова позов в частині стягнення з другого відповідача КРЕ та ПДВ на КРЕ у розмірі 3237,23 грн. є також обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За несвоєчасну сплату за використану електроенергію у встановлені Договором строки позивачем нарахована заборгованість по ПДВ на індекс інфляції в сумі 991,69 грн. та на 3 % річних в сумі 267,99 грн.

В розумінні пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п.4.1 ст.4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Заборгованість по ПДВ на індекс інфляції та на 3 % річних нарахована позивачем з посиланням на Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.1 ст. 4 Закону, ст.. 26 Закону України “Про електроенергетику” та лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.09р. № 12516\10\43-015.

Однак, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, тобто вони не є мірою відповідальності тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим, не може бути збільшена база для оподаткування ПДВ.

Інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України є санкцією за неналежне виконання грошового зобов’язання і пов’язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на стороні, що подала позов лежить зобов’язання доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано на підтвердження своїх вимог належних доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з другого відповідача заборгованості по ПДВ на індекс інфляції в розмірі 991,69 грн. та ПДВ на 3 % річних в сумі 267,99 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 2449,8 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,79 грн. покласти на другого відповідача (КЕВ м. Харкова) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул.. Пушкінська, 61, р\р 352212006000219 УДК в Харківській області, МФО 851011, код 07923280) на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго”(61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, поточний рахунок 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954)

- На п\р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 –заборгованість за е\е з ПДВ у сумі 229968,41 грн.;

- На п\р 26003010050912 в АТ “Банк Золоті Ворота”, МФО 351931, код ЄДРПОУ 0013954 заборгованість з індексі інфляції в розмірі 4958,47 грн., 3% річних в розмірі 1339,96 грн., пені 5747,67 грн., 2697,69 грн. плати за перетікання реактивної енергії, 539,54 грн. ПДВ на КРЕ, 2449,8 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 27 грудня 2010 року