Рішення № 13304746, 22.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2010 р. Справа № 38/289-10

вх. № 9277/6-38

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, 1-го відповідача: Оніщук В.М., дов. № 909/11.5.2 від 13.09.2010 року, 2-го відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом ПФ "ОРНАТУС" м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ,

2. Іноземного підприємства ”Торговий дім ”ХЗШВ”, м. Харків

про визнання недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватної фірми “ОРНАТУС” полягають у визнанні недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою “ОРНАТУС”, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915.

Представник першого відповідача проти позову заперечує.

Позивач та другий відповідач представників в судове засідання не направили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вправі розглянути справу без сторони (її представника) за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, суд встановив наступне. 21 грудня 2007 року між Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк та Іноземним підприємством “Торговий дім “ХЗШВ” був укладений кредитний договір № 149-Ю (далі –Кредитний договір).

В забезпечення зобов’язань за вказаним договором, 21 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк в особі керівника Харківської філії та Приватною фірмою “ОРНАТУС” був укладений договір застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915 (далі - Договір застави).

Відповідно до п. 11 Договору застави - “Порядок вирішення спорів:

11.1. Всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

11.2. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного Договору, здійснюється третейським судом у складі трьох суддів.

11.3. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду”.

У ст. 5 Закону “Про третейські суди” зазначено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.

Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду.

Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі домовленості звужують право осіб на судовий захист тільки в третейському суді, що суперечить вимогам ст. 55 Конституції України та ст. 1 ГПК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 12 серпня 2009 року.

У ст. 2 Закону “Про третейські суди” визначений термін “третейська угода” як угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. З цього також можна зробити висновок щодо часових меж - спір вже існує, а також щодо суті спору - він вже конкретно визначений, і за обопільною згодою сторін договору включається в третейську угоду.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Однак на порушення вказаних норм, оскаржувана третейська угода укладена одночасно із укладенням договору застави товарів в обороті, тобто коли спору між сторонами не існувало.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що оскаржувана третейська угода (у вигляді третейського застереження у договорі) є недійсною, а позовна заява підлягає задоволенню в частині вимог до першого відповідача, як сторони оскаржуваної угоди.

Правових підстав для задоволення позовних вимог до другого відповідача суд не вбачає, оскільки останній не був стороною оскаржуваної угоди, а тому в позові до другого відповідача належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85 грн. 00, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, передбачені ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, в сумі 236 грн. 00 коп., підлягають покладенню на першого відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.

Визнати недійсним третейське застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою “ОРНАТУС”, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 33, код 26283082) на користь Приватної фірми “ОРНАТУС” (61125, м. Харків, вул. Мало-М’ясницька, 9/11, код 24136224) – 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові до Іноземного підприємства ”Торговий дім ”ХЗШВ” відмовити.

Повний текст рішення підписано судом 24.12.2010 р.

Суддя Жельне С.Ч.