Рішення № 133024857, 29.12.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3607/25

Провадження № 2/159/1362/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

представника позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явився,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області про виключення відомостей з актового запису про народження дитини

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач або ОСОБА_3 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач 1 або ОСОБА_4 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2 або ОСОБА_2 ) в якому просить виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 08.04.2025) № 1602 від 01.08.2020р., складеного Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) як про батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2020 позивач та ОСОБА_4 уклали шлюб в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 , батьком якого був записаний позивач. Згодом подружні стосунки зіпсувались і рішенням Ковельського міськрайонного суду волинської області від 13.05.2025 шлюб між подружжям розірваний.

З часу звернення ОСОБА_4 з позовом про розірвання шлюбу, остання чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, не дозволяє спілкуватись, повідомила позивача, що він не є біологічним батьком дитини, а ним є відповідач ОСОБА_2 .

Зазначені обставини на переконання позивача свідчать про відсутність кровного споріднення його з народженим у шлюбі з відповідачем 1 сином.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення ст. 136 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», положення Конвенції ООН про права дитини, практику Європейського суду з прав людини.

Також позивач просив стягнути з відповідачів сплачений судовий збір та понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.

Крім того позивач до позову додав клопотання про призначення генетичної молекулярної експертизи для встановлення батьківства дитини.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву у якій визнала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 08.04.2025) № 1602 від 01.08.2020р., складеного Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) як про батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також відповідач просила вирішити питання про стягнення судового збору з врахуванням положень ч.1 ст.142 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа - Служба у справах дітей Дубівської сільської ради у заяві від 30.09.2025 про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правом на подання пояснень по суті позову не скористався.

Ухвалою від 05.06.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, підготовче засідання у справі призначив на 04.07.2025.

30.06.2025 до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_4 у якій вона позов визнала.

Ухвалою від 30.06.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_1 про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

04.07.2025 У судове засідання прибув позивач, його представник та відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_4 не прибула, хоча отримала 21.06.2025 поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі та повісткою про виклик до суду про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610259784916. Ухвалою від 04.07.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача та призначив у справі медичну молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинив.

Ухвалою від 17.09.2025 суд поновив провадження у справі у зв`язку з надходженням від експертної установи інформації про неможливість проведення експертизи, судове засідання призначив на 06.10.2025.

30.09.2025 до суду надійшла заява Служби у справах дітей Дубівської сільської ради про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала повінстю.

06.10.2025 У судове засідання прибув позивач, його представник та відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_4 не прибула, хоча отримала 24.09.2025 поштове відправлення з ухвалою про відновлення провадження у справі та повісткою про виклик до суду про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610280620869. Третя особа не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Ухвалою від 06.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті на 07.11.23025.

06.11.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Судове засідання 07.11.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого в іншому судовому засіданні, а тому судове засідання призначено на 01.12.2025.

01.12.2025 У судове засідання прибув представник позивача та відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_4 не прибула, рекомендоване поштове відправлення 067035311383, яким вона повідомлялася по судове засідання повернулося до суду без вручення, відповідно до трекінгу поштового відправлення причина повернення без вручення - «одержувач відсутній за вказаною адресою», інші учасники справи у судове засідання не прибули, хоча були повідомлення про час, місце і дату проведення судового засідання у встановлений законом спосіб.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, з підстав зазначених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 вважав за можливе позов задовольнити, висловив припущення, що він може бути батьком дитини але йому про це точно не відомо.

Суд ухвалою від 01.12.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.12.2025, явку відповідача ОСОБА_4 визнав обов`язковою.

22.12.2025 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги, відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не прибула. Представники третіх осіб у судове засідання не прибули.

Суд надсилав ОСОБА_4 ухвалу суду від 01.12.2025 про її обов`язкову явку до суду та повістку про виклик до суду, рекомендованим листом R067050058597, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Треті особи повідомлялись у спосіб передбачений процесуальним законом.

Отже, відповідно до ст. 128 ЦПК України, відповідач, треті особи були повідомлені про час, місце і дату проведення судового засідання.

У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 29.12.2025.

Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

19.06.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), укладено шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб від 08.04.2025, актовий запис №171.

Повторним свідоцтвом про народження від 08.04.2025 НОМЕР_1 , підтверджується народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що 01.08.2020 складено актовий запис №1602 Луцьким Міським Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі №159/1693/25 розірвано шлюб укладений 19.06.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 13 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Згідно із п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК України), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб. Задоволення позову позивача призведе до скасування відповідних зобов`язань позивача перед дитиною.

За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20), від 11.01.2023 у справі № 172/1206/21 (касаційне провадження №61-9183св22).

Суд встановив, що малолітні ОСОБА_5 народжений під час перебування позивача та відповідача 1 у зареєстрованому шлюбі. На момент народження дитини у позивача не було сумнівів у тому, що він є біологічним батьком дитини. Такі сумніви з`явилися під час процесу розлучення з відповідачкою 1, оскільки остання повідомила йому про це.

Для перевірки наявності кровного споріднення позивача з дитиною, суд призначав молекулярно- генетичну експертизу, яка не була проведена у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не прибула для її проведення.

Відповідно до листа Медико-генетичного центру «Мама-Папа» від 11.09.2025 ОСОБА_4 із ОСОБА_5 не з`явились 04.08.2025 на 15.00 год за адресою м. Луцьк, вул. Романюка, 9, Клініка доктора ЦЮХА, для відібрання біологічних зразків. Про дату та час відібрання біологічних зразків повідомлялася через месенджер Viber на номер НОМЕР_3 . До відповіді додано копію скріншота повідомлення ОСОБА_4 через месенджер Viber на номер НОМЕР_3 .

Також суд звертає увагу, що номер телефону НОМЕР_3 вказаний ОСОБА_4 у заяві від 26.06.2025, яка надійшла до суду 30.06.2025 в якій остання визнала позовні вимоги у повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4 ухилилася від проведення призначеної судом експертизи

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У судовому засіданні представник позивача додатково повідомив, що позивач не підтримує контактів з відповідачем ОСОБА_4 , останнє не надає можливості спілкуватися позивачу з малолітнім ОСОБА_5 , а тому самостійно провести експертизу генетичної спорідненості з дитиною позивач не може.

Крім того суд враховує, що відповідач ОСОБА_4 26.06.2025 подала суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, яка надійшла до суду 30.06.2025.

У ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, враховуючи зазначені обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає встановленою обставину, для якої призначалася молекулярно-генетична експертиза, а саме відсутність кровного споріднення у позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 2, 3 ст. 150 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (ч. 1 ст. 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч. 1, 2 ст. 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (ч. 5 ст. 136 СК України).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (ч. 1 ст. 22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Отже, встановивши відсутність кровного споріднення ОСОБА_3 з ОСОБА_5 суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 запис про позивача, як про батька.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони (позивач і відповідач) є суб`єктами правовідносин, з приводу яких виник спір.

У справах про оспорювання батьківства (ст. 136 СК України), де позивачем є особа, записана батьком, спір виникає щодо правильності актового запису про народження, який був вчинений або на підставі шлюбу з матір`ю, або за їхньою спільною заявою. Оскільки саме матір є іншим суб`єктом цього правовідношення (вона народила дитину і надала відомості для реєстрації), вона є належним відповідачем.

Якщо особа, яка записана батьком, пред`являє позов про виключення запису про нього як батька, відповідачем у такій справі має бути саме матір дитини. Це зумовлено тим, що саме матір дитини є стороною сімейних відносин, у яких виник оспорюваний запис. Ймовірний (біологічний) батько у таких справах зазвичай залучається як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, оскільки на цій стадії він ще не має встановлених законом обов`язків щодо дитини, які б оспорював позивач.

Отже, оскільки ОСОБА_2 не є учасником спірних правовідносин, то позовні вимоги позивача до нього є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виключення відомостей про нього як батька дитини, з актового запису № 1602 від 01.08.2020 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно задовольнити повністю, у задоволенні позову до ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 належить покласти на відповідача. Водночас, оскілки відповідач ОСОБА_4 подала заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 50% сплаченого судового збору на користь позивача, а 50% сплаченого судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява містить попередній орієнтовний розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу, який складає 50000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги адвокатом Войціховським А.В. від 28.05.2025, копію акта прймання-передачі послуг №1 від 04.11.2025 відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги складає 21000,00 грн:

-надання консультації розгляд матеріалів, підготовка позовної заяви та клопотання про призначення судової експертизи- 9000,00 грн (9 годин);

-участь у судових засіданнях всього 4 засідання по 2000,00 грн за кожне - 8000,00 грн;

-аналіз судової практики та підготовка додаткових пояснень - 4000,00 грн (4 години);

-копії платіжних інструкцій від 31.05.2025 на суму 10000,00 грн та від 05.11.2025 на суму 11000,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордера адвоката ОСОБА_1. від 30.05.2025 на представництво інтересів позивача у Ковельському міськрайонному суді.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

(Зазначена правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21, та постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що у цій справі адвокат вивчив 3 документа (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб та рішення суду про розірвання шлюбу), які не є об`ємними за обсягом; у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідач не заперечував проти позову, відзиву не подавав.

Також суд звертає увагу, що адвокат брав участь у чотирьох засіданнях, які тривали: 04.07.2025 - з 09.33 год по 10.01 год, 06.10.2025 - з 13.09 год по 13.20 год, 01.12.2025 - з 15.07 год по 15.33 год, 22.12.2025 - з 13.21 до 13.42 год.

Отже, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсяг досліджених адвокатом доказів, враховуючи принципи пропорційності та справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу до 8000,00 грн, які необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_4 .

Щодо понесених ОСОБА_3 витрат пов`язаних з проведенням призначеної судом молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 4000,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 19.07.2025, то відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд покладає їх на відповідача ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Виключити відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження №1602 від 01.08.2020, складеного Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605,60 грн, 4000,00 грн витрат пов`язаних із проведенням судової експертизи та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Зобов`язати фінансовий орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (м. Ковель) повернути ОСОБА_3 судовий збір в сумі 605,60 грн, який був сплачений на р/р НОМЕР_4 , код отримувача 38009371, відповідно до платіжної інструкції від 30 травня 2025 року №0.0.4390663171.1, сплачений ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Представник позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідачі:

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; НОМЕР_7);

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 );

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43026, м. Луцьк, пр. Соборності, буд.18; ЄДРПОУ 04011414);

Служба у справах дітей Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (45031, Волинська область, Ковельський район, с. Дубове, вул. Ковельська, буд. 72; ЄДРПОУ 43978401).

Повне судове рішення складене 29.12.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ