Рішення № 13301965, 02.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10                                                                                           Справа № 2/165

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю помічника прокурора Ольшанської Н.М., представника позивача Карвацької З.З., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів до Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства №1339, м. Львів про стягнення 180400 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства №1339, м. Львів про стягнення 180400 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.11.2010р. призначив розгляд справи на 16.11.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 02.12.2010р.

В судових засіданнях прокурор, представник позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 180400 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 01.11.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Прокурору, представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд встановив наступне.

1 грудня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №12/09-140

17 березня 2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №03/10-060.

За цими договорами постачальник (позивач) зобов’язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар –сіль кам’яну для промислових потреб у кількості, якості й асортименті, зазначеному у специфікаціях (заявках), що виставляються покупцем і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач за період з 21.12.2009р. по 17.03.2010р. поставив відповідачу по видаткових накладних (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 202400 грн. 00 коп.

Пунктами 6.1. договорів передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити постачальнику за поставлений товар (за кожну окрему партію, відповідну специфікацію, рахунком-фактурою тощо протягом 30 календарних днів (якщо інше не буде узгоджено сторонами додатково) з моменту отримання цієї партії у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора та представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 180400 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 180400 грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства №1339, м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7 (ідентифікаційний код 05523814) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 180400 грн. 00 коп. основного боргу.

3.          Стягнути з Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства №1339, м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7 (ідентифікаційний код 05523814) в користь державного бюджету 1804 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.