Рішення № 13301963, 25.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                           Справа № 2/168

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Букеди Р.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” м. Львів в особі ліквідатора до Приватного підприємства “Вікторія-транс”, смт. Гніздичів про стягнення 13322,43 доларів США

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Селянський комерційний банк “Дністер” м. Львів в особі ліквідатора звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Вікторія-транс”, смт. Гніздичів про стягнення 14517,41 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.11.2010р. призначив розгляд справи на 16.11.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 25.11.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 50000,00 доларів США для купівлі техніки. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 10691,02 доларів США по кредиту, 1184,18 доларів США по сплаті процентів. За порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування кредитом відповідачу нараховано пеню в розмірі 2202,58 доларів США, 3% річних в розмірі 439,63 доларів США. Представником позивача подано також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

25.11.2010р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 10691,02 доларів США заборгованості по кредиту, 1184,18 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 947,64 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 59,96 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 439,63 доларів США 3% річних.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Враховуючи те, що розгляд справи відкладався, відповідач мав достатньо часу, щоб надати суду заперечення щодо заявленого позову, до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено доказів на підтвердження обставин, викладених в такому клопотанні, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 25.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

6 вересня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії №25979/2. В подальшому було укладено договір про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії.

За цим договором банк надає, а позичальник отримує кредит на наступних умовах: форма надання кредиту: відновлювальна кредитна лінія, при якій надається можливість використання позичальником кредиту частинами, в межах ліміту кредитування; ліміт кредитування: максимальний ліміт кредитування 50000,00 доларів США; термін повернення кредиту: 29.11.2007р. –6250,00 доларів США, 28.02.2008р. –6250,00 доларів США, 29.05.2008р. –6250,00 доларів США, 28.08.2008р. –6250,00 доларів США, 28.11.2008р. –6250,00 доларів США, 27.02.2009р. –6250,00 доларів США, 29.05.2009р. –6250,00 доларів США, 04.09.2009р. –6250,00 доларів США; плата за користування кредитом: щомісячна сплата процентів у розмірі 12% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом 07.09.2007р. –25.09.2007р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами.

Договором про внесення змін №1 від 20.06.2008р. до договору про відкриття кредитної лінії №25979/2 від 06.09.2007р. розмір процентів за користування кредитними коштами встановлено в розмірі 14,5% річних з їх щомісячною сплатою, починаючи з 20.06.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по договору про відкриття кредитної лінії №25979/2 від 06.09.2007р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 10691,02 доларів США по кредиту, 1184,18 доларів США заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. договору про відкриття кредитної лінії №25979/2 від 06.09.2007р., за порушення термінів погашення кредиту, процентів і комісій, встановлених даним договором:

- за прострочку повернення кредиту або його частини –пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу;

- за прострочку сплати комісій і процентів –пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 947,64 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 59,96 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 439,63 доларів США 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 10691,02 доларів США заборгованості по кредиту, 1184,18 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 947,64 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 59,96 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 439,63 доларів США 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Вікторія-транс”, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 1, Жидачівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23966277) на користь Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) 10691,02 доларів США заборгованості по кредиту, 1184,18 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 947,64 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 59,96 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 439,63 доларів США 3% річних, 1055 грн. 03 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.