Рішення № 13301967, 02.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10                                                                                           Справа № 2/166

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Ольшанської Н.М., представника позивача Луців О.І., представника відповідача Пукало О.П, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів до Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора” Відкритого акціонерного товариства “Львівський ДБК №2”, м. Львів про стягнення 51146 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора” Відкритого акціонерного товариства “Львівський ДБК №2”, м. Львів про стягнення 51146 грн. 87 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.11.2010р. призначив розгляд справи на 16.11.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 02.12.2010р.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 46400 грн. 43 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано пеню в розмірі 2011 грн. 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 1792 грн. 80 коп. та 3% річних в розмірі 942 грн. 55 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 51146 грн. 87 коп. Прокурор просив також забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

В судових засіданнях представник відповідача пояснив, що основний борг частково в розмірі 31183 грн. 45 коп. сплачено. Просив також зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 02.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2010р.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 липня 2008р. між ЛМКП “Львівтеплоенерго” (позивач) та ДП “Житлово-експлуатаційна контора” ВАТ “Львівський ДБК №2” (відповідач) було укладено договір №4277/А про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов’язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єкта відповідача за адресою м. Львів, вул. Кавалерідзе, 9.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 01.09.2009р. по 31.07.2010р. тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах, що підтверджується інформацією про покази лічильника.

Пунктом 6.3. договору №4277/А від 01.07.2008р. передбачено, що споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одно ставковим.

Споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 46400 грн. 43 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основний борг в сумі 31183 грн. 45 коп. сплачено частково, на підтвердження чого подав копії платіжних доручень, акти виконаних робіт. Представник позивача підтвердив сплату відповідачем частково основного боргу в сумі 31183 грн. 45 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 31183 грн. 45 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.2.3. договору №4277/А від 01.07.2008р., за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач (відповідач) сплачує енергопостачальній організації (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, прокурором правомірно нараховано пеню в розмірі 2011 грн. 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 1792 грн. 80 коп. та 3% річних в розмірі 942 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд може зменшити розмір штрафних санкцій за наявності істотних обставин. Беручи до уваги ступінь виконання зобов’язання (станом на дату судового засідання розмір основного боргу становить 15216 грн. 98 коп.), складний фінансовий стан відповідача, вжиті заходи щодо стягнення боргу із споживачів-квартиронаймачів, суд дійшов висновку задоволити клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені та зменшити її на 99% - до 20 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 15216 грн. 98 коп. основного боргу, 20 грн. 12 коп. пені, 1792 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 942 грн. 55 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу в розмірі 31183 грн. 45 коп. провадження припинити.

Представником відповідача заявлено також клопотання про розстрочення виконання рішення суду у зв’язку з складним фінансовим становищем на 12 місяців.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, пов’язаний з відсутністю обігових коштів, суд приходить до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення на шість місяців рівними частинами.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Прокурором не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У зв’язку з тим, що на момент подання прокурором позову відповідач частково оплатив борг, суд покладає судові витрати на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно від суми боргу, яка існувала на момент подання позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора” Відкритого акціонерного товариства “Львівський ДБК №2”, м. Львів, вул. Творча, 8 (ідентифікаційний код 32327736) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 15216 грн. 98 коп. основного боргу, 20 грн. 12 коп. пені, 1792 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 942 грн. 55 коп. 3% річних з розстроченням виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора” Відкритого акціонерного товариства “Львівський ДБК №2”, м. Львів, вул. Творча, 8 (ідентифікаційний код 32327736) в користь державного бюджету 401 грн. 79 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення основного боргу в розмірі 31183 грн. 45 коп. провадження припинити.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.