Рішення № 13301929, 28.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10 Справа № 28/262/10

Суддя Яцун О.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м.Запоріжжя, вул. Горького, б.27, кв.88)

до відповідача 1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_4)

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69097, АДРЕСА_3)

3. Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_6)

про стягнення заборгованості в розмірі 2.552грн.00коп. на підставі договору кредиту №ДК 586-257 від 10.12.2009р. та 81грн.50коп. пені

Суддя Яцун О.В.

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача 1 не зявився

Від відповідача 2 - не зявився

Від відповідача 3 - не зявився

29.10.2010р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”, м. Запоріжжя до відповідачів 1: ФОП ОСОБА_1, м. Запоріжжя; 2: ФОП ОСОБА_2; 3: ФОП ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 2.552грн.00коп. на підставі договору кредиту №ДК 586-257 від 10.12.2009р. та 81грн.50коп. пені.

Ухвалою суду від 29.10.2010р. порушено провадження у справі № 28/262/10, судове засідання призначено на 08.12.2010р., у сторін витребувані документи, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.12.2010р. судове засідання відкладено на 21.12.2010р., у звязку з неявкою представників відповідачів.

У судове засідання 21.12.2010р. представники сторін не зявились.

З метою надання додаткових доказів, витребування у сторін необхідних для розгляду даної справи документів та неявкою представників сторін в судове засідання, суд ухвалив розгляд справи відкласти на 28.12.2010р.

Представник позивача в судове засідання 28.12.2010р. не зявився.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростовували, відзив на позов суду не надали, представники відповідачів в судове засідання за викликом не зявились. Про час та місце судового засідання відповідачів повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) о соби, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно з витягами з ЄДРПОУ від 14.12.2010р. ФОП ОСОБА_1 знаходиться за адресою: 69006, АДРЕСА_4; ФОП ОСОБА_2 знаходиться за адресою: 69114, АДРЕСА_3; ФОП ОСОБА_3 знаходиться за адресою: 69096, АДРЕСА_6. Саме на ці адреси направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 10.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ДК 586-257 (далі Договір), згідно п.2.1 розділу 2 якого кредитор зобовязується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 8 500,00 грн., з оплатою по процентній ставці 2,9 % на місяць, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.3.2 розділу 3 вказаного Договору, позичальник зобовязується повністю повернути кредит та відсотки за користування ним до 16.00 години 11.06.2010 року включно.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 розділу 5, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.2. Договору (Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по Договору), позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 2,9 % на місяць від суми, вказаної в п.2.1 Договору, що складають 1 483,05 грн.

Позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. Договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого п. 4.3.5. Договору (п. 4.2.7.).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обовязкову силу для сторін. Будучи повязаними взаємними правами та обовязками (зобовязаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобовязання.

На виконання умов договору Кредитор видав Позичальнику грошові кошти у розмірі 8 500,00 грн. про що свідчить видатковий касовий ордер № 768 від 10.12.2009р.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, сплату суми кредиту та відсотки за користування кредитом у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, сплачено було лише 5 948,00 грн., чим порушив умови договору.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору сума заборгованості складає 2 552,00 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 2 552,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за кредитним договором не припинено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 586-257 від 10.12.2009р. у сумі 2 552,00 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу третього підпункту 4.3.4 договору кредиту кредитор має право вимагати дострокового розірвання договору у разі порушення Графіку погашення кредиту і відсотків більш ніж на один платіжний період.

Підпунктом 4.3.5 договору кредиту встановлено, що при настанні обставин, передбачених підпунктом 4.3.4 договору, кредитор направляє позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу про дострокове погашення кредиту, сплату кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії договору), а також пені.

Підпунктом 4.2.7 договору кредиту передбачений обовязок позичальника погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2 договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 договору.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Станом на 30.04.2010р. ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” відповідно до умов п. 7.1. договору нарахувала ФОП ОСОБА_1 пеню в розмірі 99,12 грн., яку останній сплатив, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 978 від 30.04.2010р. на суму 99, 12 грн.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобовязання, які регулюються нормами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення предявлена сума пені за період прострочення з 12.04.2010р. по 29.07.2010р. у сумі 81 грн. 50 коп.

Розрахунок здійснений у відповідності до норм чинного законодавства.

Зазначена вимога заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім цього, пунктом 6.1. розділу 6 договору кредиту визначено, що виконання зобовязань позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 558 від 10.12.2009р., укладений між кредитором і ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також усім майном та коштами, які належать Позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

10.12.2009р, на забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту між ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач 2), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач 3) укладено договір поруки № 558. Згідно умов наведеного договору поруки, відповідач-2 зобовязався відповідати за виконання відповідачем-1 зобовязань за договором кредиту від 10.12.2009р. № ДК 586-257, а саме, за сплату кредиту у сумі 8 500,00 грн., відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків (пункти 1.1,2.2. договору поруки.).

Відповідно до п 2.3 Договору поруки, поручитель зобовязаний здійснити виконання зобовязання боржника потягом трьох робочих днів з дати отримання письмової вимоги кредитора.

13.07.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача-2 та відповідача-3 вимоги про сплату суми боргу ФОП ОСОБА_1 за договором кредиту № ДК 586-257 від 10.12.2009р.

Відповідач-1, відповідач-2, відповідач -3 зобовязання за договорами № ДК 586-257 від 10.12.2009р. та поруки № 558 від 10.12.2009р. належним чином не виконали.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично відповідачем-1 було отримано грошові кошти в сумі 8 500,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 768 від 10.12.2009р.

Відповідач-1 взяті на себе зобовязання за Договором кредиту № ДК 586-257 від 10.12.2009р. належним чином не виконав, суму кредиту, відсотків за користування кредитом та пеню, нараховану за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом, в повному обсязі не сплатив.

Ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Згідно із частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.1 наведеного договору поруки № 558 від 10.12.2010р. передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителів.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідачами взяті на себе зобовязання за вказаними договорами належним чином не виконано, своєчасно суму кредиту, відсотків за користування кредитом та пені не сплачено.

Доказів виконання взятих на себе зобовязань за договором кредиту від 12.01.2009р. № ДК 586-257 від 10.12.2009р. та договору поруки від 10.12.2009р. № 558 у повному обсязі відповідачем -1, відповідачем - 2 та відповідачем -3 суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, ст. 543, 554, 611, 1049, ЦК України, ст. ст. 193, 196 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69097, АДРЕСА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_6 ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України" в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 6.27, к.88; рахунок 26508209688100 в Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183669) заборгованість за договором кредиту № ДК 586-257 від 10.12.2009р. в сумі 2 552 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. - основного боргу; 81 ( вісімдесят одна ) грн. 50 коп.- пені, 102(сто дві) грн.00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 30 грудня 2010р.