Рішення № 13301930, 28.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10 Справа № 28/263/10

Суддя Яцун О.В.

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88)

до відповідачів 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1);

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69097, АДРЕСА_2)

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69000, АДРЕСА_3)

про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту №ДК 587-258 від 10.12.2009р. у розмірі 1.420грн.00коп., 58грн.70коп. пені.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача - 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

від відповідача 3: не зявився

Заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту №ДК 587-258 від 10.12.2009р. у розмірі 1.420грн.00коп. та 58грн.70коп. пені.

Ухвалою суду від 29.10.2010р. порушено провадження у справі № 28/263/10, судове засідання призначено на 08.12.2010р., у сторін витребувані документи необхідні для розгляду справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В засіданні 08.12.2010р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові. В обґрунтування позову посилається на умови договору кредиту №ДК 587-258 від 10.12.2009р., умови договору поруки від 10.12.2009р. № 559, ст.ст. 543, 554, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 196, 199, 216, 217, 230, 231, Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України. Просить позов задовольнити.

В звязку з неявкою представників відповідачів та з метою встановлення фактичних обставин справи та витребування у сторін необхідних для вирішення даної справи документів, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України було відкладено на 21.12.2010р.

Розгляд справи, призначений на 21.12.2010р. відкладався на 28.12.2010р. внаслідок неявки представників сторін та невиконання вимог суду викладених в ухвалах.

В судове засідання 28.12.2010р. представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідачів заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представники відповідачів в судове засідання за викликом не зявилися. Про час та місце судового засідання відповідачів повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно з довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адреси фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 69096, АДРЕСА_1; ОСОБА_2 69114, АДРЕСА_2; ОСОБА_3 69096, АДРЕСА_3. Саме на ці адреси направлялась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України прийнято рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 10.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ДК 587-258 (далі Договір), згідно п.2.1 розділу 2 якого кредитор зобовязується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 8500грн., з оплатою по процентній ставці 2,9 % на місяць, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.3.2 розділу 3 вказаного Договору, позичальник зобовязується по 11.06.2010 року включно.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 розділу 5, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 Договору (Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по Договору), позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 2,9 % на місяць від суми, вказаної в п.2.1 Договору, що складають 1.483грн. 05коп.

Позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. Договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого п. 4.3.5. Договору (п. 4.2.7.).

Згідно із п. 7.1 Договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обовязкову силу для сторін. Будучи повязаними взаємними правами та обовязками (зобовязаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобовязання.

На виконання умов договору Кредитор видав Позичальнику грошові кошти у розмірі 8.500грн.00коп., про що свідчить видатковий касовий ордер №767 від 10.12.2009р.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, сплату суми кредиту та відсотки за користування кредитом у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, сплачено було лише 7.080грн.00коп., чим порушив умови договору.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору сума заборгованості складає 1.420грн.00коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 1.420грн.00коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за кредитним договором не припинено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № ДК 587-258 від 10.12.2009р. у сумі 1.420грн.00коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобовязаний повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до п.1.1 договору кредитор зобовязується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 8.500грн., з оплатою по процентній ставці 2,9% на місяць, що за договором складають 1.483грн.05коп.

Відповідач зобовязання щодо оплати процентів за користування кредиту виконав в повному обсязі.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобовязання, які регулюються нормами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення предявлена сума пені за період прострочення з 11.03.2010р. по 29.07.2010р. у сумі 58грн.70коп.

Розрахунок здійснений у відповідності до норм чинного законодавства.

Зазначена вимога заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пунктом 6.1 договору сторонами узгоджено, що виконання зобовязань позичальника за договором забезпечується договором поруки №559 від 10.12.2009р., укладеним між кредитором, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також усім майном та коштами, які належать Позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Згідно із частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.3 наведеного Договору поруки № 559 передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителів.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В звязку з неналежним виконанням позичальником прийнятих на себе зобовязань за договором кредиту на адресу поручителів були направлені вимоги про сплату боргу.

Відповідачами взяті на себе зобовязання за вказаними договорами належним чином не виконано, своєчасно суму кредиту та пені не сплачено.

Доказів виконання взятих на себе зобовязань за Договором поруки від 10.12.2009р. № 559 у повному обсязі відповідачем 2, відповідачем 3 суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, ст. 543, 554, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 193, 196 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69096. АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1), Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69097, АДРЕСА_2, ідент.код НОМЕР_2), Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (69096. АДРЕСА_3. ідентиф.код НОМЕР_3) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 6уд.27, к. 88; рахунок 26508209688100 в АКІБ «УкрСиббанк»м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183669) заборгованості за договором кредиту №ДК 587-258 від 10.12.2009р. 1420(одна тисяча чотириста двадцять)грн.00коп., 58(пятдесят вісім)грн.70коп. пені, 102(сто дві)грн.00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 30 грудня 2010р.

Р