Ухвала суду № 1328179, 16.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16.10.2007№К-19561/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  КостенкаМ.І.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова напостанову Господарського суду Львівської області від17.01.2006 таухвалу Львівського апеляційного господарського суду від03.04.2006 посправі№5/2294-28/382

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Леотранс”

до                        Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

третя особаПриватне підприємство “Моя транс”

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м.Львова від05.10.2004 №0000532350/0/15934/23-5 та від02.11.2004 №0000532350/1/17561/23-5 на суму 6989,28гри. та зобов’язання відповідача відмінити обтяження майна позивача.

Постановою Господарського суду Львівської області від17.01.2006 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від03.04.2006 по справі№5/2294-28/382 - позов задоволено.

Не погодившись із зазначеними постановою та ухвалою, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати. Скаргу обґрунтовано тим, що у разі прийняття судом рішення про відмови в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі, чи залишення позову без розгляду, терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону України від23.09.1994 №185 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Позивач та третя особа заперечення на касаційну скаргу не надали. В судове засідання не з’явились.

При цьому судами встановлено, що за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства, відповідач в Актівід30.09.2004 №289/23-5/30918432 зазначив про порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і виніс податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені в адміністративному порядку та залишені без змін. Після того 29.11.2004 та 29.12.2004 ДПІ виставлені податкові вимоги №1/1177 та №2/1239 відповідно.

Підставою ж винесення податкових повідомлень-рішень став контракт від23.04.2004 №7 про купівлю вантажного автомобіля ДАФ, на що 07.05.2004 було здійснено попередню оплату в сумі6500євро.

В свою чергу виконання контракту судами визнано таким, що підтверджено рахунком-фактурою, вантажною митною декларацією (ВМД).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.2 Закону України від23.09.1994 №185 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами) - імпортні операції резидентів, які здійснюються наумовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

А згідно ст.4 зазначеного Закону - порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно враховуючи фактичні обставини справи, які встановлені судами необхідно зазначити, що майно, за яке було здійснено передоплату 07.05.2004, прибуло на територію України на користь ТОВ«Леотранс» (07.06.2004) в строк, що є менший від 90денного терміну з моменту здійснення авансового платежу, встановленого ст.2 вказаного Закону України від23.09.1994 №185 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому суди вірно визначились, що у відповідача не було підстав для нарахування позивачу пені в сумі6989,28грн. в порядку ст.4 цього Закону.

Таким чином з огляду на викладені приписи чинного законодавства та встановлені судом обставини, повністю спростовуються заперечення скаржника.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Господарського суду Львівської області від17.01.2006 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від03.04.2006 по справі№5/2294-28/382 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від17.01.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від03.04.2006 по справі№5/2294-28/382 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                              О.В.Карась

Судді                                                         А.І.Брайко

                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                  М.І.Костенко

                                                                  М.О.Федоров