Ухвала суду № 1328141, 27.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.11.2007№К-9295/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивача–ПомєтєлінаР.М. та

відповідача-ПереверзеваІ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Правобережної товарної біржі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від03.02.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від18.04.2006 посправі №17/41

за позовом    Правобережної товарної біржі

до                    Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (далі–ДПІ) від30.11.2004 №0003941700/0/27540, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком з доходів найманих працівників в сумі 12323,70грн. (вт.ч. основний платіж – 4101,90грн. та штрафні санкції – 8215,80грн.), винесеного на підставі Акту перевірки від29.11.2004 №318/23-08/25957609 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Правобережною товарною біржею за період з 01.04.2003 по 30.09.2004», де зазначено про порушення п.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при укладанні договору купівлі-продажу транспортного засобу від03.09.2004 №А-396 між фізичними особами ДаниленкоВ.Є. та ДаниленкоА.В. податок з доходу фізичних осіб був утриманий не з оціночної вартості автомобіля, яка складає 32593грн., а нарахований та перерахований до бюджету з договірної ціни суми продажу – 1000грн.

І оскільки позивачем до бюджету перерахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 130грн. (квитанція від03.09.2004 №11), тому було здійснено донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 4107,09грн. (із розрахунку 32593грн. – 1000грн. х 13%) та застосовані штрафні санкції в сумі 8215,80грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від03.02.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від18.04.2006 посправі №17/41 – в позові відмовлено.

Враховуючи встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». При прийнятті рішення господарський суд виходив із необхідності визначення податку з доходів фізичних осіб при продажу автомобіля виходячи із ціни, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, у зв'язку з чим донарахування позивачу, як податковому агенту, податкового зобов'язання судом визнано правомірним.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від03.02.2005 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від18.04.2006 посправі№17/41 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і не прийнято до уваги, що Біржею податок був нарахований відповідно до п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виходячи з суми отриманого фізичною особою від продажу свого майна доходу – 1000грн., а нарахування податку з суми оціночної вартості транспортного засобу позивач вважає незаконним. А оскільки, п.12.2. ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, як виняток, звільнення Продавця від сплати державно мита, тому позивачем був лише стягнутий за вказаною угодою комісійний збір та здійснені в повному обсязі всі обов'язки як податкового агента на підставі п.8.1.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тобто скаржник наголошує на тому, що судами неналежним чином застосована ст.632 Цивільного кодексу України, яка чітко визначає поняття договору купівлі-продажу, істотними умовами якого є предмет та ціна. При укладенні Договору №А-396 від03.09.04, усі істотні умови були дотримані, він є чинним. Зокрема, згідно із ст.15 Закону України від10.12.1991 №1956 «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Враховуючи наведене, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна з сторін угоди (покупець) набирає право власності на придбане рухоме майно, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи про фактичні обставини справи, посилаючись при цьому на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та зазначає підстави застосування Методики, зокрема у разі визначення вартості відокремленого транспортного засобу для встановлення розміру обов’язкових платежів до бюджету.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.12.1 ст.12 Закону України від22.05.2003 №889 «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. А згідно п.12.3 ст.12 цього Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону, податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів із джерелом їх походження в Україні..

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій – 03.09.2004 Правобережною товарною біржею, за реєстраційним номером №395 зареєстрований біржовий договір купівлі продажу автомобіля "Хонда-аккорд", 1996року випуску, оціночною вартістю 32593грн. При цьому сума договору склала 1000грн., і позивачем, як податковим агентом, утриманий і згідно квитанції від03.09.2004 №11 перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 130грн., виходячи із суми договору і фактично отриманого продавцем доходу – 1000грн. (1000грн.x13%:100).

Тобто розглядаючи даний спір необхідно врахувати п.12.2 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого, як виняток із п.12.1 цієї статті, при продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна продавець звільняється від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до або під час такого продажу. Таким чином в зазначеній статті Закону присутня "відсилочна норма" до пп."г" п.3 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від21.01.1993 №7-93 «Про державне мито», якою встановлено, що державне мито за посвідчення договору відчуження транспортних засобів дітям, одному з подружжя, батькам справляється із суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, яка в даному випадку складає 32593грн.

При цьому необхідно звернути увагу на помилковість міркувань позивача, оскільки відповідно до ч.1 ст.279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод. А згідно ч.2 ст.280 ГК України, товарна біржа зобов'язана регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі. Тобто судами вірно доведено, що біржею невиконано встановлений законом обов'язок з регулювання цін на товари, допущені до обігу на біржі, і відповідного невиконано обов'язок, встановлений пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо повного нарахування податку, а також положень п.20.2 ст.20 зазначеного Закону щодо відповідальності податкових агентів при порушенні правил нарахування, утримання та сплати податку. А встановлення сторонами біржового договору ціни продажу автомобіля меншою ніж дійсна вартість транспортного засобу призводить до заниження об'єкта оподаткування і зменшення розміру податку з доходів, що суперечить вимогам діючого законодавства. Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що донарахування позивачу податкового зобов'язання виходячи із оціночної вартості транспортного засобу із застосуванням фінансових санкцій є правомірним.

Відповідно враховуючи зазначене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від03.02.2005 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від18.04.2006 посправі№17/41 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Правобережної товарної біржі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від03.02.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від18.04.2006 посправі№17/41 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров