Ухвала суду № 1328135, 16.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2007№К-18133/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., КостенкаМ.І., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

представники сторін в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від06.03.2006 посправі№5/1492-15/233 (5/1551-9/174)

за позовом Дочірнього підприємства «Поліграфіст» Відкритого акціонерного товариства «Ходорівполіграфмаш»

до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (Державної податкової інспекції у Жидачівському районі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від28.11.2003 №604-23-6-30728012/634, прийнятого на підставі Акту перевірки №33-3095 Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області).

Постановою Господарського суду Львівської області від15.11.2005 посправі№5/1492-15/233 (5/1551-9/174) позов задоволено. Суд свій висновок мотивував тим, що штрафні санкції, застосовані до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням встановлені Законом України «Пре застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є податковим зобов'язанням та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язані платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від06.03.2006 постанову Господарського суду Львівської області від15.11.2005 скасовано частково, позов задоволено частково.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення від28.11.2003 №604-23-6-30728012/634 на суму визначеної штрафної санкції в розмірі 1807,75грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі в сумі 361,55грн. та визнано спірне податкове повідомлення-рішення нечинним в частині визначення суми штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання та наслідків, які тягне за собою дане податкове повідомлення-рішення, з моменту його прийняття. В решті постанову Господарського суду Львівської області залишено без змін.

Не погодившись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від06.03.2006, відповідач (правонаступник якої є Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити в позові, визнавши податкове повідомлення-рішення законним.

Скарга обґрунтовано тим, що судом не враховано норми ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», п.2.10, п.4.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», - п.1 ст.1, п.2 ст.3, ст.9, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому необхідно врахувати, що колегія суддів апеляційного господарського суду не підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції зазначила наступні фактичні обставини справи:

ДПА у Львівській області проведено перевірку позивача, про що складено акт від18.11.2003 №33-3095/668/1399 «Про результати перевірки ДП «Поліграфіст» ВАТ «Ходорівполіграфмаш» з питань дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті, за період з 01.10.2002 по 03.11.2003», встановлено порушення п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині несвоєчасного оприбуткування у касі готівки в сумі 590,60грн. та порушення п.1 ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме ДП«Поліграфіст» ВАТ«Ходорівполіграфмаш» реалізовано за готівку цеглу (продукція не власного виробництва), згідно касових ордерів №703, №730, №869, №950, №1066, №1067, №1091, №1111 та №1282.

Відповідно 28.11.2003 Миколаївською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №604-23-6-30728012/634, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.2, п.2.10 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», п.1 ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено суму податкового зобов'язання за платежем - фінансова санкція в розмірі 31914,65грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги залишено без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до п.1.5 ст. вказаного Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Тобто є встановленим той факт, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за процедурою, передбаченою нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне страхування, нарахування та сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначилися, що серед переліку видів податків і зборів (обов'язкових) платежів, що справляються на території України, встановленого Законом України «Про систему оподаткування» - відсутні штрафні санкції, встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки такі штрафні санкції не є податковим зобовязанням та не можуть стягуватись за процедурою передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що у відповідності до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, в тому числі, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. І як встановлено, на виготовлену продукцію власного виробництва (цеглу), при її відчужені, позивачем оформлялись прибуткові касові ордери, що підтверджується актом перевірки.

На спростування заперечень скаржника суд касаційної інстанції також звертає увагу на правомірний висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставно встановлених перевіркою порушень позивачем порядку ведення операцій з готівкою, (п.2.10, п.4.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»), в частині несвоєчасного оприбуткування в касі готівки в сумі 590,60грн., так як судом апеляційної інстанції спростована наявність порушення на суму 229,05грн. (за матеріалами справи - прибуткові касові ордери від09.06.2003 №1137 на суму 211,55грн. та №1139 на 17,50грн.). Тобто штрафну санкцію в сумі 1145,25грн. (229,05грн.х5) судом апеляційної інстанції визнано безпідставною правомірно.

Також судами попередніх інстанцій правомірно визнано недійсними спірне податкове повідомлення-рішення на суму 30106,25грн., де 28961,65грн. становить штрафна санкція визначена за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та 1145,25грн. - штрафна санкція за несвоєчасне оприбуткування в касі готівки 229,05грн.

При цьому вказані в акті перевірки порушення, стосовно несвоєчасного оприбуткування в касі готівки в сумі 361,55грн., (41,59грн., 219,96грн., та 100грн. відповідно) судом апеляційної інстанції визнані такими, що позивачем не заперечуються і не спростовуються ні в позовній заяві ні матеріалами справи. Тому суд прийшов до правомірного висновку, що штрафну санкцію в розмірі 1807,75грн. за несвоєчасне оприбуткування в касі суми 361,55грн. відповідачем застосовано законно, проте помилково визначено її сумою податкового зобов'язання.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судом апеляційної інстанції, який дійшов вичерпних юридичних висновків і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Львівського апеляційного господарського суду від06.03.2006 належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону і не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від06.03.2006 посправі№5/1492-15/233 (5/1551-9/174) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

М.І.Костенко

М.О.Федоров