Рішення № 132661894, 15.12.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2025 року Київ № 320/6706/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, Апарат ВР), в якому просить суд:

- визнати протиправним, незаконними та скасувати розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України Штучного Вячеслава Васильовича від 30.06.2022 № 955-к про звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта;

- поновити на державній службі ОСОБА_1 на посаді консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного управління Апарату Верховної Ради України;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.06.2022 у сумі 17 718,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 адміністративну справу № 320/6706/22 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", адміністративна справа № 320/6706/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2022 № 03-19/8411/22.

Адміністративна справа № 320/6706/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 суд прийняв адміністративну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно звільнено позивача з посади державної служби, оскільки не запропоновано жодної можливості для переведення на іншу посаду і не аргументовано відмову у наданні пропозиції іншої посади, чим порушено її конституційне право на працю, яке має бути поновлено судом у заявлений позивачем спосіб. Також позивач зазначила, що подання нею заяви від 29.06.2022 про скорочення терміну попередження про можливе наступне вивільнення та звільнення з 30.06.2022, здійснено під тиском та погрозою звільнення за результатами розгляду дисциплінарного провадження. На переконання позивача, на підтвердження факту тиску на неї свідчить і те, що вона 30.06.2022 вже подала заяву про відкликання заяви від 29.06.2022, тож відповідач не мав права звільняти її на підставі попередньо поданої заяви від 29.06.2022 та пункту 1 частини першої статі 40 Кодексу законів про працю України.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що Апарат ВР у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно зазначив, що звільнення позивача є правомірним та здійснене відповідачем відповідно до норм спеціального законодавства, а саме Закону України "Про державну службу", внаслідок реалізації права роботодавця на зміни у структурі та штатному розписі, враховуючи її особисте волевиявлення щодо скорочення терміну попередження та звільнення. Також вказав, що позивачу не пропонувалася інша рівнозначна або нижча посада після попередження її про можливе наступне вивільнення та до дня звільнення, оскільки у відповідача була відсутня така можливість.

Позивач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких вказала, що ніяких змін у структурі Апарату ВР фактично не відбулося, а лише є формальністю, тож її звільнення є незаконним. Також зазначила, що норми статті 87 Закону України "Про державну службу" та статті 40 Кодексу законів про працю України не передбачають подання працівником заяви з проханням звільнити його у визначений ним строк. Таке можливо лише при звільненні за власним бажанням, а відтак, якщо звільнення відбувається у порядку пункту 1 частини першої статті 87 згаданого закону, то воно може бути проведене лише після закінчення строку попередження про можливе наступне вивільнення.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

01.06.2022 Керівником Апарату ВР вручено ОСОБА_1 попередження про можливе наступне вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України через 30 календарних днів від дня попередження, у зв`язку з розпорядженням Голови ВР від 31.05.2022 "Про внесення змін до штатного розпису Апарату Верховної Ради України".

Листом від 23.06.2022 № 06/03-2022/101376 Головне організаційне управління Апарату ВР звернулось до працівників управління щодо надання інформації про фактично виконану роботу за червень 2022 року із зазначенням підготовлених матеріалів з розбивкою по днях для об`єктивного з`ясування обсягу та якості виконаних завдань, визначених посадовими інструкціями та Положенням про Головне організаційне управління.

У відповідь листом від 24.06.2022 № 06/03-2022/102356 перший заступник керівника Головного організаційного управління повідомив керівникові Апарату ВР, що виходячи з наданих працівниками Головного управління матеріалів та враховуючи наявне ставлення до виконання посадових обов`язків, а також поведінку, незадовільним є виконання посадових обов`язків консультантом відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Семистрок I.Г., у зв`язку з чим та з метою визначення відповідності займаній посаді, просив порушити дисциплінарне провадження щодо неї.

Розпорядженням Апарату ВР від 24.06.2022 № 918-к, у зв`язку з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , затверджено склад дисциплінарної комісії.

Листом від 27.06.2022 № 20/08-2022/103505 ОСОБА_1 було запропоновано до 01.07.2022 надати пояснення стосовно обставин, наведених вище.

Позивач подала керівникові Апарату ВР заяву від 29.06.2022, якою вона просила скоротити їй термін попередження про можливе наступне вивільнення та звільнити її з посади консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України з 30.06.2022 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Натомість 30.06.2022 позивач подала керівникові Апарату ВР заяву, в якій вона просила вважати заяву про звільнення від 29.06.2022 недійсною.

Розпорядженням керівника Апарату ВР від 30.06.2022 № 955-к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта", відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, скорочено термін попередження про можливе наступне вивільнення ОСОБА_1 консультанту відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України та звільнено 30.06.2022 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури.

Вважаючи таке розпорядження відповідача протиправним, а своє звільнення незаконним, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норм основного закону у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Стаття 5-1 КЗпП України визначає, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно з частиною шостою статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIIІ).

Відповідно до частини першої статті 3, частини другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIIІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За приписами статті 83 Закону № 889-VIIІ державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону) (пункт 4 частини першої).

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин положеннями спеціального законодавства врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, то до таких відносин застосовуються саме норми спеціального законодавства.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а лише перевіряє наявність підстав для звільнення та дотримання відповідної процедури. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19.

Окрім того, з наведеного випливає можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. При цьому Закон № 889-VIIІ імперативно не визначає обов`язку суб`єкта призначення щодо працевлаштування державного службовця у такому випадку, натомість визначає підставу звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 зазначеного закону, у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 01.01.2022 у справах № 420/3541/20, № 640/15938/20, № 380/4735/21, від 26.10.2023 у справі № 380/4661/21.

Разом з тим суд констатує, що ні положення Закону № 889-VIIІ, ні положення КЗпП України не визначають як звільнити із займаної посади держслужбовця, якого попередили про звільнення, до закінчення 30-денного терміну, у тому числі: не конкретизують форму заяви на звільнення, зокрема - до закінчення 30-денного терміну; не визначають строк прийняття рішення суб`єктом призначення про припинення державної служби у разі, якщо держслужбовець подасть заяву про звільнення до закінчення 30-денного терміну.

Верховний Суд зазначив з цього приводу, що у випадку, коли сам працівник виявить бажання звільнитись раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може його звільнити за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у строк, про який просить працівник (постанова ВСУ від 08.07.2020 у справі № 569/17130/17).

Отже, держслужбовця, якого попередили про наступне звільнення із займаної посади, можна звільнити до закінчення строку попередження на підставі пунктів 1, 1-1 статті 87 Закону № 889, якщо він сам виявив бажання звільнитись у визначений ним термін. Для цього держслужбовець подає заяву у довільній письмовій формі суб`єкту призначення або керівнику держслужби про скорочення строку попередження про наступне звільнення.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 у справі № 569/17130/17, що якщо сам працівник виявить бажання бути звільненим раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може здійснити звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у строк, про який просить працівник. При цьому, звертаючись до роботодавця із заявою щодо скорочення строку попередження про звільнення, працівник мав зважати на правові наслідки подання такої заяви.

В силу положень частини п`ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження прийняте відповідачем у відповідності до положень Закону № 889-VIIІ, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Доводи позивача спростовані наведеними положеннями та висновками Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

При цьому суд не встановив у справі жодних обставин, які б підтверджували доводи позивача про те, що заява від 29.06.2022 про скорочення терміну попередження про можливе наступне вивільнення та звільнити її з посади з 30.06.2022 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ, написана нею внаслідок психологічного тиску з боку роботодавця. Подання позивачем вже у день звільнення 30.06.2022 іншої заяви про визнання недійсною попередньої, жодним чином не свідчить про тиск на неї, а навпаки свідчить про маніпулювання та зловживання правами, розуміючи наслідки подання заяви від 29.06.2022.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає оскаржуване розпорядження відповідача правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про поновлення на державній службі ОСОБА_1 на посаді консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного управління Апарату Верховної Ради України та стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.06.2022 у сумі 17 718,00 грн, суд зазначає, що оскільки вказані вимоги є похідними від основної, в якій відмовлено, у задоволенні таких вимог також необхідно відмовити.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Узадоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.