Рішення № 132580097, 28.10.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.10.2025

Справа № 497/900/25

Провадження № 2/497/757/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

28.10.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В.,секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши за відсутністю сторін взалі судув м.Болградцивільну справуза позовом заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанн, треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуХара НаталіяСтаніславівна та приватний виконавць виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2025р.позивач звернуласядо судуз позовом, яким просить визнати такими,що не підлягають виконанню виконавчого напису вчинений від 19.03.2018 за №1252 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з неї на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості в розмірі 99404,10грн. та судових витрат в розмірі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1816,80грн.

Свої вимоги позивача мотивує тим, що вона не погоджується з наявністю у неї заборгованості перед відповідачем, а вказаний виконавчий надпис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами ст.88 ЗУ «Про нотаріат», і, як наслідок, не підлягає виконанню, жодної вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та можливе стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, позивач не отримував, а приватний нотаріус Хара Н.С., не перевіривши факт отримання боржником такої вимоги, унеможливив отримання обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису від особи, що заявником зазначена боржником, та склав виконавчий напис лише на підставі наданих ПАТ "ПУМБ" невідомих позивачу раніше документів, справжність яких є сумнівною, тобто, без належних документальних доказів про безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, з чого вбачаються обґрунтовані сумніви у безспірному характері заборгованості позивача.

22.04.2025р. від представника відповідача - Марущак О.М. надійшла заява про визнання позовних вимог (у порядку ст.206 ЦПК України), якою вона просить задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та просить стягнути з відповідача лише 50 відсотків з судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

У судове засідання позивач не прибула, заявою просить позов розглянути без її участі.

Представник відповідача ПАТ "ПУМБ" у судове засідання також не прибула, надала заяву про розгляд спави без її участі.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавць виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Т.Л. також були про розгляд справи повідомлені належним чином,але до суду не прибули і не надали суду будь-яких заяв. Тому фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Тому фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з даних банкінг-системи стало відомо про арешт її коштів, та, у подальшому, відвідавши відділення банку, отримала пояснення, що рахунок заблоковано на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Т.Л., у виконавчому провадженні ВП №56283238 від 02.05.2018 року.(а.с.15-28).

Звернувшись до суду з вищевказаними позовними вимогами, представник позивача посилається на те, що нотаріус при вчинені виконавчого напису 19.03.2018р. не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за написом з позивача на користь стягувача, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат», Постановою КМУ29.06.1999р.№1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, який набрав чинності 07.03.2012р.

Частиною 1ст.1 ЗУ «Про нотаріат»встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2ст.1 Закону України «Про нотаріат»передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннямипостанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 рокуна час їх застосування був визнаний судом незаконним та нечинними, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: «…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172у редакції станом на час вчиненняоспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів іне міг застосовуватись до кредитних договорів, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що стягувачем було направлено позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання з зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань, також відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором позивачем був отриманий, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати пояснення або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що, разом з вимогами вищезазначеного позову, - не свідчить про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, оскільки позивач не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому суд дійшов висновку, що в нотаріуса були відсутні підстави вважати безспірними розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та відсотків, що зазначені у написі.

Відповідно до ч.1ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. А, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - є обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем надано документальне підтвердження понесених судових витрат, в розмірісплаченого судовогозбору 1816,80грн. заподання позовноїзаяви врозмірі 1211грн.(квитанціяза №22від 16.04.2025р.)та заподання заявипро забезпеченняпозову -в розмірі605,6грн.(квитанція№ 23від 16.04.2025р.), які підлягають стягненню з відповідача в разі задоволення позову, однак, відповідно до ч.1ст.142 ЦПК України, в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позовувідповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні, у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, в разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50% судового збору, який ним сплачено при поданні позову, а з відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача решта 50% судового збору.

Отже, на користь позивача з відповідача слід стягнути 50% сплаченого судового збору - в розмірі 908,40грн., та з державного бюджету України позивачу слід повернути 50% сплаченого за подання позову судового збору - в розмірі 908,4грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.3,15,16 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», постановою КМУвід 29.06.1999р.№1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, що набрав чинності 07.03.2012р., суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанн, треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуХара НаталіяСтаніславівна та приватний виконавць виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна.

Визнатитаким,щонепідлягає виконаннювиконавчий напис, вчинений 19.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою НаталіюСтаніславівною, що зареєстрований в реєстрі за №1252, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 99404,1грн.

Стягнути зПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" розташоване за адресою: 04070,м.Київ, вул.Андріївська,4, ЄДРПОУ 14282829), - на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з державного бюджету України 50% сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, що становить всього 908 (дев`ятсот вісім)гривень 40 копійок( квитанції за №22 та 23 від 16.04.2025р.)

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст судового рішення виготовлено 28.10.2025 року.

Суддя А.В. Кравцова