Рішення № 132460197, 10.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8799/25

Провадження №: 2/336/4308/2025

10.12.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача адвокат Балковий Р.Л., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1263230 від 05.09.2025, звернувся до суду з означеною позовною заявою, в якій просив скасувати арешт, накладений на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_2 , якому за життя належала на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2020 по справі № 2-284/10 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аналь» було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 25303,62 гривень.

Шевченківським ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 18056605 на підставі виконавчого листа від 25.02.2010 № 2-284, і в межах цього виконавчого провадження було накладено арешт на майно, яке належало ОСОБА_2 .

30.12.2010 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану, повторно зазначений виконавчий документ на адресу виконавчої служби не надходив.

Після смерті батька позивачка звернулась до нотаріуса, однак їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії оскільки було виявлено арешт накладений на спадкове майно, а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. З дня повернення виконавчого документу стягувану минуло майже 15 років, будь-яких претензій до позивача банк, за цей період не мав. Вирішити питання про скасування арешту, накладеного на спадкове майно в позасудовому порядку неможливо, тому вона вимушена звернутись до суду з означеним позовом з метою захисту своїх майнових прав.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

30.09.2025 судом направлено запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у відповідності до ст. 187 ЦПК України, відповідь надійшла 02.10.2025.

Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення в яких просить їх врахувати при ухваленні рішення.

Від представника відповідача АТ «Райффайзен банк» Салтикова С.С., який діє на підставі довіреності, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява про заміну на належного відповідача ТОВ «Цикл Фінанс» та розгляд справи за відсутності представника АТ «Райффайзен банк».

Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву залишено без руху, недоліки представником позивачки усунуто, надано клопотання про заміну відповідача АТ «Райффайзен банк» на належного відповідача ТОВ «Цикл Фінанс».

Ухвалою від 20.11.2025 клопотання задоволено змінено відповідача АТ «Райффайзен Банк» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».

В свою чергу, від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М. надійшло клопотання про їх заміну на належного відповідача АТ «Райффайзен Банк», оскільки право вимоги за кредитним договором № 014/17-15/1110-35 від 22.06.2006 до них, як до нового кредитора не переходило.

Ухвалою суду від 09.12.2025 клопотання задоволено, змінено ТОВ «Цикл Фінанс» на належного відповідача АТ «Райффайзен Банк».

Враховуючи, що представником АТ «Райффайзен Банк» раніше було заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд розглядає справу на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 13).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2010 позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. З відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість на користь банку за кредитним договором № 014/17-15/1110-35 від 22.06.2006 у розмірі 25303 гривень 62 копійки, атакож судовий збір у розмірі 253,04 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 гривень (а.с. 9-10).

Шевченківським ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 18056605 на підставі виконавчого листа від 25.02.2010 № 2-284, і в межах цього виконавчого провадження було накладено арешт на майно, яке належало ОСОБА_2 . 30.12.2010 виконавчий документ було повернуто АТ «Райффайзен Банк» (стягував) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 11).

Повторно виконавчий документ не було пред`явлено до примусового виконання (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки ОСОБА_2 помер (а.с. 8).

За життя йому належала на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15.06.2006 (а.с. 17).

Після смерті батьків позивачка ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Каценельсон О.В. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії оскільки було виявлено арешт, накладений на спадкове майно, а тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина перша ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час виконавчі провадження закінчені. Наявні арешти порушують права позивача, так як вона не має можливості оформити спадщину після померлого чоловіка та у подальшому розпоряджатися спадковим майном.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Положеннями вказаного Закону України передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Перебування обтяжень на спадкове майно вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 року за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом, реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на спадкове майно, порушується право позивачки, як спадкоємиці на оформлення спадкових прав, внаслідок чого вона позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з об`єкту нерухомого майна, а тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.16,19,76-89,247,263,264,274-279 ЦПК України, ст.ст.16,316-317,391 Цивільного кодексу України, ст.ст.56,59,60 Закону України "Про виконавче провадження", -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2013 за № 15114860 за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4-а.

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 44993352, місцезнаходження за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5.

Суддя: Н.С. Звєздова