Ухвала суду № 132460196, 10.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9789/25

Провадження №: 2/336/4718/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. розглянувши клопотання представника позивача Білоліт Ангеліни Григорівни про витребування доказів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Москаленко М.С., яка діє на підставі довіреності, звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 68408-01/2025 від 31.01.2025 у розмірі 19296,90 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6300,00 грн., заборгованість за відсотками 6633,90 грн., заборгованість за штрафами у розмірі 5733,00 гривень, сума комісії за видачу кредитних коштів у розмірі 630,00 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

08.10.2025 судом направлено запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у відповідності до ст. 187 ЦПК України, відповідь надійшла 10.10.2025.

Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження по вказаній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.10.2025 від представника відповідачки адвоката Калініна С.К. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідачка позов не визнає у повному обсязі, вважає його не обґрунтованим та не доведеним належними, та допустимими доказами, та ставить під сумнів укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів.

Представником позивача в свою чергу надано відповідь на відзив, яка містить клопотання про витребування додаткових доказів на обґрунтування заявлених вимог, а також до відзиву долучено додаткові докази, які просить долучити до матеріалів справи, та поновити строк для їх надання.

Представником відповідачки адвокатом Калініним С.К. подано заяву про виключення документів, наданих представником позивача до відповіді на відзив, а також заперечення щодо задоволення клопотання про витребування доказів, посилаючись на норми ст.ст. 81, 83, 84, 126, 127 ЦПК України.

При вирішенні питання про поновлення строку та долучення додаткових доказів суд виходить з наступного.

Судом перевірено та матеріалами справи підтверджено, що в матеріалах справи вже містяться аналогічні докази, які надані представником позивача до відповіді на відзив, а тому у суду відсутні підстави вважати ці докази додатковими.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Що стосується вимог про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та задоволення самого клопотання суд виходить з наступного.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Дане положення і є головним нормативним закріпленням ПРИНЦИПІВ змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності закріплена в ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої, вказується положення, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

ЦПК України дозволяє зробити висновок, що нині весь процес судового розгляду справи здійснюється у Формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Ця засада (принцип) реалізується в процесі доказування, тобто під час встановлення наявності або відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають становленню при ухваленні судового рішення.

У повному обсязі предмет доказування визначається після того, сторони цивільного процесу надали суду свої вимоги, заперечення та ін.

Відповідно до частини 2 статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до частини 1 статті 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідно до частини 4 статті 179 ЦПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

З аналізу вищезазначених норм, можна дійти висновку, що ЦПК України передбачена можливість сторонам справи надати докази, які не були подані разом із позовом та/або відзивами, разом із наданням відповідей на відзиви та/або заперечення на відповіді в обґрунтування викладених у цих заявах по суті обставин.

В даному випадку відтворюється основоположна засада цивільного судочинства, а саме принцип змагальність сторін при якому сторони для спростування позицій один одного надають суду відповідні заперечення та докази, які їх обґрунтовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Адже, подаючи позов позивач не має змоги передбачити позицію відповідача та його заперечення щодо заявлених позовних вимог, а тому суд враховує, що представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку та витребування доказів після дання відзиву на позовну заяву, означене клопотання зумовлено позицією відповідачки по справі, а тому суд визнає причини пропуску строку обґрунтованими, а клопотання про витребування доказів таким, що підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Об`єктивний, повний та всебічний розгляд цивільної справи в значній мірі залежить від ефективного та всебічного дослідження судом доказів, які надаються сторонами конфлікту та аргументують їхню позицію по справі і тим самим надають судді можливість вивчити обставини, які спричинили конфлікт.

Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.

Доказування в цивільному процесі тісно пов`язане з реалізацією принципу цивільного судочинства «змагальності сторін». Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Разом з тим, принцип змагальності сторін у цивільному процесі нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін.

Для справедливого судового розгляду в контексті належного доказування непересічне значення має, з погляду Європейського суду з прав людини, наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене. Підтвердження цього відображено у цілій низці судових прецедентів Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні в справі «Руіс Торіа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року Європейський суд наголосив, що «у відповідності зі встановленим прецедентним правом, яке відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином вказані підстави, за якими вони були ухвалені. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини зобов`язує судові інстанції вказувати мотивацію ухвалених ними рішень» [1, с. 13-14].

У відповідності до ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи вищевказане, для повного та всебічного розгляду справи, для встановлення у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст. 77, 81, 260 ЦПК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Витребувати у Акціонерного товариства «Ідея Банк» інформацію чи відкрито на ім`я ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) картковий рахунку № НОМЕР_2 , якщо так надати виписку по означеному рахунку з 31.01.2025 по 03.02.2025.

Витребувані докази надати безпосередньо до суду в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Попередити осіб, на яких цією ухвалою покладено обов`язок подати докази, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Особи, які не мають можливості подати витребувані докази взагалі або у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається http://court.gov.ua.

Суддя: Н.С. Звєздова