Постанова № 13240287, 27.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2010                                                                                           № 50/491

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Каліновський С.В. директор

від відповідача:           1) Самойленко Т.В. дов. №22/12 від 20.12.2010 року

2) не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 50/491 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Неолайн Медіа"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"

                                                  ТОВ "Мответ Україна"

про                                                   стягнення 4463743,92 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Неолайн медіа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мответ Україна” про стягнення з відповідача 4 463 743,92грн. та розірвання договору про надання послуг №0107-09.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору надання послуг № 0107-09 від 01.07.2009 у розмірі 3 463 743, 92 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. у справі № 50/491 позов задоволено частково. Розірвано договір №0107-09 від 01.07.2009, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа"(код ЄДРПОУ 36058322) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"(код ЄДРПОУ 30004486). Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа" основний борг в розмірі 991 014(дев’ятсот дев’яносто одна тисяча чотирнадцять) грн. 21 коп., пеню в розмірі 5410937(п’ять мільйонів чотириста десять тисяч дев’ятсот тридцять сім) грн. 50 коп., три відсотки річних в розмірі 16683(шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп., інфляційні збитки в розмірі 11099(одинадцять тисяч дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа" основний борг в розмірі 5000(п’ять тисяч) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в порушення умов договору та чинного в Україні законодавства, станом на день розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” не було оплачено позивачу за надані позивачем послуги: у розмірі 905 532,72 грн., що були надані у лютому 2010 року, у розмірі 68103,03 грн., що були надані у березні 2010 року та у розмірі 17 387,46 грн., що були надані у квітні 2010 року.

Оскільки, 10.06.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна" (далі відповідач-2) було укладено договір поруки, отже з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн., а з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню інша частина суми в розмірі в розмірі 986014,21 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. у справі №50/491 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що строк виконання зобов’язань за договором про надання послуг у відповідача 1 не настав, отже відсутні підстави щодо стягнення з скаржника заборгованості. Скаржник зазначає, що позивачем не доведено факту надання відповідачу 1 послуг в період лютий-квітень 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2010 року.

27.12.2010 року представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

За письмовим клопотання відповідача 1 здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

27.12.2010 року представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування доказів, а саме платіжного доручення про перерахування до державного бюджету України суми податку, яка у точній мірі відповідає розміру (відсотку) наявної чи заявленої у позовних вимогах позивача заборгованості відповідача 1 по договору 01.07.2009 року №0107-09, за період з 01.02.2010року по 30.04.2010 року. Дане клопотання відповідача 1 колегією суддів відхилено, оскільки зазначені позивачем докази не матимуть для справи жодного значення, оскільки судова колегія вважає, що для винесення обґрунтованого та об’єктивного рішення по даній справі в матеріалах справи достатньо доказів.

27.12.2010 року представником відповідача 1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подані клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справ № 39/258, №42/421, тобто до вирішення питання про дійсність договору № 0107-09 від 01.07.2009. Дані клопотання відповідача 1 колегією суддів відхилено, оскільки провадження по справі № 39/258 порушене 10.11.2010, провадження по справі № 42/421 порушене 20.12.2010, тобто станом на день звернення ТОВ "Неолайн медіа" з даним позовом до суду спору щодо недійсності вказаного договору не існувало, тобто відповідач-1 не заперечував його дійсності. Після того, як позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, відповідач звернувся до суду про визнання недійсним договору № 0107-09 від 01.07.2009року. Дані дії відповідача колегія суддів розцінює як навмисне затягування розгляду справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі №50/491 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача 1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі №50/491.

Представник відповідача 2 в судове засідання 27.12.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 2 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.12.2010року за відсутності представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю “Неолайн Медіа”(далі –позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”(далі - відповідач 1, замовник за договором) було укладено Договір №0107-09 про надання послуг (далі - договір).

Згідно п. 2.1. договору TOB “Євроінформ”замовляє та оплачує послуги TOB “Неолайн Медіа”, пов'язані з популяризацією Послуги 703 на території України та по інформаційному наповненню Послуг 703 (надання інформації).

Відповідно до п. 3.1.5. договору TOB “Євроінформ”повинен “проводити розрахунки із позивачем за надані послуги згідно ст. 4 договору”.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що “Замовник надає виконавцю до 20-го числа місяця, наступного за Звітним періодом, підписаний Акт наданих виконавцем послуг з популяризації Послуг 703, інформаційному наповненню послуг 703, за обсягом послуг 703, що містить інформацію про кількість тарифікованих хвилин та винагороду виконавця за звітний період по кожній послузі 703”.

Звітним періодом відповідно до п. 1.1. договору є проміжок часу з першого по останнє число місяця, протягом якого надавались телекомунікаційні послуги 703.

Згідно до п. 4.3. договору “даний Акт повинен бути підписаний виконавцем та повернутий замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання”.

Відповідно до п. 3.2.13. договору “Виконавець зобов'язаний підписувати Акти наданих послуг, що надаються замовником, в терміни визначені цьому договорі або надавати мотивовану відмову від підписання”.

Відповідно до пункту 4.6. договору “оплата за надані послуги перераховуються на підставі рахунку та підписаного Акту наданих послуг через 55 днів після звітного періоду”.

З інформації, наданою операторами телекомунікаційних послуг вбачається, що у лютому 2010 року позивачем відповідачу-1 було надано послуг у кількості 100516 тарифікованих хвилин на загальну суму 905523,72 грн.(розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 24.04.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у лютому 2010 року відповідно до пункту 4.6. договору).

29.03.2010 позивачем на адресу відповідача 1 було направлено Рахунок-фактуру № СФ-022 від 25.03.2010.

Відповідач-1 не оплатив позивачу надані послуги.

06.07.2010 позивачем на адресу відповідача 2 було направлено Претензію № 05/07-10 від 05.07.2010 з вимогою сплати заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії.

Дана вимога була залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

З інформації, наданою операторами телекомунікаційних послуг вбачається, що у березні 2010 року позивачем відповідачу-1 було фактично надано послуги у кількості 7 471 тарифікованих хвилин на загальну суму 68 103,03грн.(розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 25.05.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у березні 2010 року відповідно до пункту 4.6. Договору).

12.04.2010 позивачем на адресу відповідача 1 було направлено Рахунок-фактуру № СФ-030 від 31.03.2010.

З інформації, наданою операторами телекомунікаційних послуг вбачається, що у квітні 2010 року позивачем відповідачу-1 було фактично надано послуги у кількості 1 975 тарифікованих хвилин на загальну суму 17387,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 23.06.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у квітні 2010 року відповідно до пункту 4.6. Договору).

Позивачем було направлено відповідачу 1 Рахунок-фактуру № СФ-041 від 30.04.2010.

10.06.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна" (далі відповідач-2) було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, оскільки саме в результаті рекомендацій, наданих відповідачем-2 було укладено договір між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки “Поручитель (TOB “Мответ Україна”) відповідає перед кредитором (TOB “Неолайн медіа”) за виконання зобов'язання боржником, згідно Основного Договору(№0107-09 від 01.07.2009) у сумі, що дорівнює 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.). Відшкодування Кредитору збитків та сплата неустойки покладається виключно на боржника(ТОВ “Євроінформ”).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Однак в порушення умов договору та чинного в Україні законодавства, станом на день розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” не було оплачено позивачу за надані останнім послуги.

Колегією суддів встановлено факт наявності порушень відповідачем-1 взятих на себе господарських зобов’язань.

Враховуючи положення договору про надання послуг № 0107-09 від 01.07.2009, норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання послуг та про їх порушення з боку відповідача-1 в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг: у розмірі 905 532,72 грн., що були надані у лютому 2010 року, у розмірі 68103,03 грн., що були надані у березні 2010 року та у розмірі 17 387,46 грн., що були надані у квітні 2010 року.

Факт несплати відповідачем-1 позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов’язок відповідача-1 оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача-1основного боргу.

Оскільки, як вже зазначалось вище, 10.06.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна" (далі відповідач-2) було укладено договір поруки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн., а з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню інша частина суми в розмірі в розмірі 986014,21 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 Цивільного кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ)

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення строків проведення розрахунків замовником, які передбачені в ст. 4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 5410937,50 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції здійснено вірний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 16683,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 11099,00грн. (оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог позивача, тому сума інфляційних втрат підлягає задоволенню, яка заявлена позивачем).

Щодо вимоги позивача про розірвання договору про надання послуг №0107-09 від 01.07.2009 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач просить розірвати укладений з відповідачем-1 договір №0107-09 від 01.07.2009, оскільки виконавець регулярно порушує умови даного договору, а отже позивач не має наміру продовжувати будь-які відносини з Відповідачем-1.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч.5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

В даному випадку позивач в дійсності позбавився того на що розраховував при укладенні договору, а саме на отримання прибутку у вигляді сплати відповідачем-1 обумовлених договором послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача про розірвання договору №0107-09 від 01.07.2009 року є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 50/491 від 26.11.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача 1(апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року по справі №50/491 залишити без змін.

Матеріали справи № 50/491 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді