Рішення № 13239936, 27.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2010 р. Справа № 6/106-1952

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства " Тернопільобленерго " (вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль,46000) в особі Збаразького району електричних мереж (вул. Залізнична, 13, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область,47300)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Тернопільська область,47374)

про cтягнення 2040,32 грн. боргу , 41,73 грн. пені, 25,64 грн. інфляційних нарахувань.

за участю представників сторін:

позивача: Бондар І.В.

відповідача: не з'явився

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Збаразького району електричних мереж звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2040,32 грн. боргу, 41,73 грн. пені, 25,64 грн. інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 23 грудня 2010 року було оголошено перерву до 27 грудня 2010 року.

Представник відповідача, участь якого не визнавалась обовязковою, в судові засідання не зявився, відзив на позов не представив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

- 30 вересня 2008 року між ВАТ «Тернопільобленерго»в особі Збаразького РЕМу та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №805 на постачання електричної енергії.

За умовами договору Електропостачальна організація (позивач) зобовязувалась постачати електричну енергію споживачу (відповідачу) в обємах, передбачених договором, а споживач (відповідач) до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, здійснювати платіж у сумі 100% вартості замовленого обсягу, з остаточним розрахунком протягом 5 днів з дати отримання рахунку на оплату.

Як вбачається з представлених документів, зокрема рахунків за активну енергію №№0080500/0080500/1 за липень-вересень 2010 року, Постачальник виконував свої зобовязання по договору належним чином.

Вказані рахунки, були вручені уповноваженому представнику відповідача під розписку.

Претензій щодо відступів від положень угоди або інших недоліків від Споживача не надходило.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом зясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, ст. ст. 11,14,526,530,629,712,714 ЦК України, ст. ст. 173,174,193,265 ГК України відповідач за отриману у липні-вересні 2010 року електроенергію не розрахувався, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 2040,32 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. здійснення оплати в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 2040,32 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і неоспорені відповідачем.

Згідно із змістом п.4.2.1 договору від 30 вересня 2010 року, за несвоєчасне проведення споживачем оплати, передбачено нарахування пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлений за згодою сторін розмір пені, період за який її обчислено, час вчинення відповідачем порушення договірних зобовязань, приписи ст.ст. 546-549 ЦК України, п.6 ст.232 ГК України ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вимоги про стягнення 41,73 грн. пені слід задовольнити.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобовязань боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зважаючи на дату виникнення грошового зобовязання, період прострочення відповідачем оплати вартості отриманої електроенергії, суму боргу, інші обставини справи, вимоги про стягнення 25,64 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Щодо клопотання ВАТ "Тернопільобленерго" про накладення арешту на майно та грошові суми підприємця ОСОБА_1, то оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Розяснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України (п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, заявник не навів достатніх підстав для побоювання, що стягнення підприємця ОСОБА_1 (2040,32+41,73,+25,64) 2107,69 грн. стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Тернопільська область, код НОМЕР_1)

На користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, код 00130725) в особі Збаразького району електричних мереж (вул. Залізнична, 13, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область,код 25781984) 2040,32 грн. боргу, 41,73 грн. пені, 25,64 грн. інфляційних нарахувань, 102 грн. сплаченого держмита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 28 грудня 2010р., через місцевий господарський суд.

СуддяІ.П. Шумський