Рішення № 13239925, 24.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2010 р.Справа № 10/83-1816 Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с. Проліски, вул. Броварська, 2 Бориспільського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Різдвяни Теребовлянського району Тернопільської області

          За участю представників:

позивача: Піцик Ю.В. -торгового представника, довіреність № 64 від 29.11.10 р.

відповідача: Бронецького Н.В.- представника, довіреність № 02/1 від 01.02.10 р.

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

          Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с. Проліски звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Рздвяни –67 102,58 грн. боргу, 5 833,25 грн. 3%річних; 21 352,58 грн. –індексу інфляції, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору №657/224902, накладну №500240/224902 від 30.04. 2008 р., довіреність Серії ЯОР № 294399 від 30.04.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 15 листопада 2010 року судове засідання призначене о 10 год. 10 хвилин 03 грудня 2010 року. В порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 10 годин 20 хвилин 17 грудня 2010 року. В судовому засіданні 17 грудня 2010 року було оголошено перерву до 11 год. 10 хв. 24 грудня 2010 року.

У запереченнях на позовну заяву, відповідач, вимоги викладені у позовній заяві визнає частково, а саме суму основного боргу в розмірі 67102,58 грн. визнає в повному об’ємі, інші нараховані штрафні санкції не визнає. Вважає, що сума інфляційних витрат та 3% річних розрахована позивачем невірно та при правильному розрахунку сума інфляційних витрат становить 21071,55 грн. та 3% річних 5724,15 грн. Керуючисьст.233 Господарського кодексу України, просить зменшити розмір застосованих до відповідача штрафних санкцій, оскільки їх розмір значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов’язання збитків, а також з врахуванням того, що відповідач в наслідок форс мажорних обставин зазнав збитків в розмірі 7920000 грн.

          Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

          Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Позивач по справі –Товариство з обмеженою відповідальністю “Амако Україна“, місцезнаходження якого с. Проліски, вул. Броварська, 2 Бориспільського району Київської області, зареєстроване у встановленому законом порядку Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області і включене до ЄДРПОУ, що підтверджується Довідкою №2499110 Управління статистики у Бориспільському районі, ідентифікаційний код 21665011, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено , що між ТОВ «Амако Україна», с. Проліски (Продавець) та ТОВ "Агрофірма "Дружба", с. Різдвяни (Продавець) 23.04.2008 року укладено договір № 657/224902, відповідно до умов якого Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити "Товар" (насіння та/або засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного Договору..

          Пунктами даного Договору сторони встановили, Продавець поставляє Товар Покупцеві на умовах, що зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.4.1.); право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент отримання Товару Покупцем, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до Договору ( п.4.2.); передача товару, оформляється накладними, що підписуються уповноваженими представниками обох Сторін. Товар вважається відвантаженим Продавцем і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) –відповідно до фактичної кількості (одиниць виміру); по якості –відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості виробника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість Товару, його вагу, комплектність, цілість тари, пломб на ній ( при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово повідомити Продавця (п.4.5.).

Згідно Додатку №1 до Договору №657/224902 від 23.04.2008р. продавець передає у власність Покупцю приймає та зобов’язується оплатити, а саме: за насіння цукрового буряку гібриду Портланд (драже), в кількості 322 посівних одиниць, за ціною 147 585,48 грн., ПДВ –29 517,10 грн. та всього- 177 10,58 грн.

Згідно накладної № 500240/224902 від 30.04.2008р. на суму 177 102,58 грн. ТзОВ “Амако Україна” передало, а ТОВ "Агрофірма "Дружба" через Магеровського А.О. по довіреності серії ЯОР № 294399 від 30.04. 2008р., отримало Товару на загальну суму 177 102,58 грн.

           У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони по своїх формальних ознаках є Договором купівлі –продажу, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі в частині оплати за отриманий товар.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Проте за отриманий згідно з договором № 657/224902 від 23.04.2008 року за товар відповідач розрахувався частково і як вказує позивач, станом на 05 жовтня 2010 року заборгованість ТОВ "Агрофірма "Дружба" склала 67 102,58 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 67 102,58 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

          Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні витрати за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року становлять 21352,58 грн. та 3% річних за період з 16.11.2008 по 05.10.2010 року становить 5 833,25 грн.

Після проведеного перерахунку суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21071,55 грн. –суми інфляційного збільшення, та 5724,15 грн. 3 % річних; підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству. В частині позовних вимог щодо стягнення 281,03 грн. - інфляційних нарахувань та 109,10- 3% річних - в позові слід відмовити як необґрунтовано заявлені.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

          На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 209, 509, 525, 526, 655 ЦК України, ст.ст. 20,22,29,33, 44, 49, 64, 75, 81-1, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173,193, 224 Господарського кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Різдвяни Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877338 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с. Проліски, вул. Броварська, 2 Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код 21665011 –67 102,58 грн. - боргу, 5724,15 грн. –3% річних; 21071,55 грн. –індекс інфляції; 942,89 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В частині стягнення 281,03 грн. - інфляційних нарахувань та 109,10 - 3% річних - в позові відмовити.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення складене в повному обсязі 27 грудня 2010 року.

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак