Рішення № 13239905, 06.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 9/69-1643 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46000

до Зборівської міської ради, вул. Б. Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільська область,47200

про cтягнення заборгованості 39 306 грн. 19 коп. з яких: 28 516 грн. 01 коп. - основний борг; 6 815 грн. 31 коп. - збитки від інфляції; 532 грн. 87 коп. - 3%річних; 3 442 грн. - пеня.

За участю представників сторін:

          позивача: Лазаренко В.О. –доручення №1376/01 від 14.09.2008р.

          відповідача: не з'явився          

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач –Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Зборівської міської ради, вул. Б. Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільської області про cтягнення заборгованості 39 306 грн. 19 коп., з яких: 28 516 грн. 01 коп. - основний борг; 6 815 грн. 31 коп. - збитки від інфляції; 532 грн. 87 коп. - 3%річних; 3 442 грн. - пеня.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: Договору №7025 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками, рішення №10 Зборівської міської ради, витягу з газети “Зборівська дзвіниця” від 29 лютого 2008р., та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 19.10.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 01.11.2010р., на 15.11.2010р., на 29.11.2010р. та на 06.12.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, будь-яких клопотань не заявив, витребуваних судом документів не представив, хоча про дату, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи).

Разом з тим, заступник міського голови Зборівської міської ради Мартюк В.І. листом №436 від 18.10.2010р. просив суд відтермінувати судове засідання, призначене на 19.10.2010р. о 15:40 год., в зв’язку із перебуванням юриста Зборівської міської ради - Максиміва Руслана Сергійовича на сесії у Львівському державному університеті внутрішніх справ в період з 11.10.2010р. по 30.10.2010р.

Однак, в подальшому відповідач –Зборівська міська рада, правом, наданим ст.96 ГПК України не скористався, участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, причин неявки не повідомив, обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між Тернопільським обласним комунальним підприємств теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (далі - Енергопостачальна організація) та Зборівською міською радою (далі –Споживач) укладено 15.09.2003р. Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 7025 (далі потексту –Договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов’язання: Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах (додаток №1 до Договору), а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, порядок укладення, зміни та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) та Господарського кодексу України (ГК України) та Законом України “Про житлово –комунальні послуги”, відповідно до ст. ст.19, 26 якого відносини між учасниками у сфері житлово –комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах в якому повинні бути передбачені істотні умови договору, однією з яких є вартість послуг (ціна).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу із змісту ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, чинний з 06.07.2005 року, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пп. 6,1, 6.2 укладеного Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів при встановленій вартості 1 Гкал =76,92 грн. без ПДВ.

При цьому Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.(п.6.3 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку (для споживачів із приладами обліку) або розрахунковим способом (для споживачів, в яких відсутні прилади обліку).

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Сторонами в додатку №1 до типового Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007р. було погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу Зборівській міській раді з максимальним тепловим навантаженням : Q = 0,318285 ГКал /год.

В подальшому сторони відповідно до вимог чинного законодавства вносили зміни до Договору в частині зміни ціни Договору та порядку її збільшення.

Зокрема, від 2007р. Додатковою угодою №4 до Договору № 7025 сторони дійшли згоди, що для бюджетних установ Енергопостачальна організація відпускає теплову енергію вартістю 222,03 грн., крім того ПДВ - 44,40 грн. за 1 Гкал теплової енергії. Згідно п.4 даної додаткової угоди передбачено, що така набуває юридичної сили з 01.01.2007р. та діє до 31.12.2007р. та може бути пролонгована, відповідно до зміни вартості теплової енергії.

Крім того, сторони підписала додаткову угоду до Договору №7025, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., де в п.7 вказано, що при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Як зазначено представником позивача в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях, він, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" у відповідності до "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого Постановою КМУ від 10 липня 2006р. №955 та у відповідності до листа 12/2-258 від 21.06.2007р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження правил розрахунку двох ставкових тарифів на теплову енергію і послуги з централізованого опалення гарячої води та централізованого опалення, з врахуванням Висновку №11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області та з метою створення ефективного ринкового теплопостачання звернувся до Зборівської міської ради про погодження розроблених двохставкових тарифів.

Двохставковий тариф –це плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включаючи в себе умовно постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії і плату за фактичний об’єм спожитої теплової енергії, що компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.

При цьому судом встановлено, що безпосередньо відповідачем прийнято рішенням №10 від 14.02.2008 року відповідно до якого виконком Зборівської міської ради погодив тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії КП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01 січня 2008р. для бюджетних установ м.Зборова. Зокрема, згідно вказаного рішення Виконкому Зборівської міської ради погоджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємства “Тернопільтеплокомуненерго” з 01 січня 2008 року для бюджетних установ в розмірі 354209,60 грн. за Гкал за годину (з ПДВ) приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 гривні за 1 Гкал спожитої теплової енергії. З 01 січня для інших споживачів в розмірі 354212,32 грн. за Гкал на годину приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 грн. за 1 Гкал спожитої теплової енергії.

Підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. розділу 3 Договору №7025 від 15.09.2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем "Споживач" теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та додатковою угодою.

При цьому слід зазначити, що сторони підписали додаткову угоду до Договору №7025, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., де в п.7 вказано, що при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.

Крім того, судом враховано і те, що сторонами у відповідності до п. 4.2.3. Договору здійснено публікацію в засобах масової інформації в газеті «Зборівська дзвіниця»від 29.02.2008р. «Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води обласного комунального підприємства «Тернопільтеплокомуненерго», в якому опубліковано рішення Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008 року.

Отже, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача про те, що з 2008р. відбулась зміна тарифів згідно Договору, які були погодженні належним чином з відповідачем, який зокрема прийняв відповідне рішення про їх зміну у відповідності до порядку визначеному чинним законодавством.

Також матеріалами справи доведено, що ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" надавало Зборівській міській раді послуги теплопостачання в опалювальний період 2008р. по новим двох ставковим тарифам, а остання отримувала зазначені послуги та оплачувала їх за новими тарифами. Зокрема, в підтвердження останнього позивачем надано суду відповідні рахунки, які виставлялись позивачем на виконання умов Договору у 2008р. за новими тарифами та відповідні виписки з обслуговуючого банку, які підтверджують часткову оплату відповідачем послуг за Договором за новими тарифами (знаходяться у матеріалах справи).

Проте, як стверджує позивач відповідач неналежно виконував як Споживач умови укладеного Договору №7025 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме не проводив в повній мірі оплати за спожиту теплову енергію в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2008р. по 01.09.2010р. в сумі 28516,01 грн. При цьому з боку відповідача доказів, які б спростовували твердження позивача суду не надано.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене суд вважає належним чином доведеним з боку позивача невиконання відповідачем належним чином умов Договору та виникнення у нього заборгованості перед позивачем з оплати послуг за Договором у розмірі 28516,01 грн.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 3442 грн. 00 коп. за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Разом з цим, суд має за необхідне відмітити наступне.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Як вбачається пеня обрахована, позивачем з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. Разом з цим позивач з позовними вимогами звернувся до суду 05.10.2010р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, за змістом ч. 3 зазначеної ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з цим, відповідач у справі не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для відмови у стягненні пені, в зв'язку зі спливом строку позовної давності у даній справі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 6815 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань та 532 грн. 87 коп. 3% річних за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р.

          Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" заявлено до стягнення 39306 грн. 19 коп., тоді як згідно платіжного доручення №606 від 28.09.2010р., що знаходиться у матеріалах справи за звернення до суду сплачено 397 грн. 00 коп. державного мита.

У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" з Державного бюджету України - 3 грн. 94 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Зборівської міської ради, вул. Б. Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільська область (ідент. код 04058410) на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (ідент. код 03353590) на поточний рахунок 26001301683170 в філії ЦВ ПІБ м.Тернопіль, МФО 338426 –28 516 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 01 коп. основного боргу, 6 815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 31 коп. –збитки від інфляції, 532 (п’ятсот тридцять дві) грн. 87 коп. –3% річних, 3 442 (три тисячі чотириста сорок дві) грн. –пені, 393 (триста дев’яносто сім) грн. 06 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Повернути Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (ідент. код 03353590) з Державного бюджету України 3 (три) грн. 94 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення , оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 13.12.2010р.