Рішення № 13239902, 06.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р. Справа № 9/79-1790

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.            

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 30100

до  Професійно технічного училища №6, вул. Санаторійна, 1, м. Кременець, Тернопільської області, 47002

про cтягнення заборгованості в сумі 57 026 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився         

Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Суть справи: Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Професійно технічного училища №6, вул. Санаторійна, 1, м. Кременець, Тернопільської області про cтягнення заборгованості в сумі 57 026 грн.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: Договору підряду №53 від 04.09.2008р., свідоцтва про державну реєстрацію позивача, платіжних доручень про здійснення оплат за проведену роботу (№U1201404 від 31.10.2008р., №U348195 від 01.04.2009р., №U374159 від 14.04.2009р., №U635940 від 12.06.2009р., №U692829 від 25.06.2009р., №U787207 від 16.07.2009р.), претензії №1 від 05.04.2010р., відповіді на претензію  №206 від 05.04.2010р., та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 22.11.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 29.11.2010р. та на 06.12.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання  та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтверджуючи доказами, доданими до позовної заяви.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився. Разом з цим, до судового засідання надійшов відзив на позов від 29.11.2010р. №596, відповідно до якого Державний навчальний заклад "Кременецький професійний ліцей" повідомив, що з 22.11.2010 року Професійно-технічне училище №6 м. Кременець (ідент. код 02547607) перейменоване в Державний навчальний заклад "Кременецький професійний ліцей" (ідент. код 02547607).

В якості доказу переходу правонаступництва від Професійно технічного училища №6 до Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" від відповідача надійшла належним чином завірені копії Наказу МОНУ від 24.09.2010р. № 906 «Про перейменування професійно-технічного училища № 6 м. Кременець Тернопільської області; Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДНЗ "Кременецький професійний ліцей", Довідки АБ №287936 з ЄДРПОУ про державну реєстрацію ДНЗ "Кременецький професійний ліцей", а також Статуту Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей", зареєстрованого державним реєстратором 19.11.2010р. за №16401050003001733.

Розглянувши зазначені документи суд вважає належним чином доведеним факт зміни найменування юридичної особи відповідача і відповідно те, що Державний навчальний заклад "Кременецький професійний ліцей" (ідент. код 02547607), вул. Санаторійна, 1, м. Кременець, Тернопільської області є правонаступником Професійного училища № 6 (ідент. код 02547607), вул. Санаторійна, 1, м. Кременець, Тернопільської області.

А тому відповідно до статті 25 ГПК України у справі має місце процесуальне правонаступництво і позовні вимоги позивача - Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" (ідент. код 02547607), вул. Санаторійна, 1, м. Кременець про cтягнення заборгованості в сумі 57 026 грн.

Відповідач - Державний навчальний заклад "Кременецький професійний ліцей"  у зазначеному відзиві на позов, заборгованість в сумі 57 026 грн. перед позивачем визнає повністю підтвердивши її додатково Актом звірки взаєморозрахунків проведеним станом на 01.11.2010р. підписаним як позивачем так і відповідачем.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Матеріали справи свідчать, що між Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1, як Підрядником, та Професійно - технічним училищем №6, як Замовником 04.09.2008р. укладено Договір №53 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції покрівлі гуртожитку, загальною площею 1458 кв.м, а Замовник зобов’язується прийняти роботу згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт (по формі №2, по факту виконання роботи) та оплатити їх вартість, згідно умов договору в сумі  124272,00 грн.

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з договору підряду, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України, за  договором одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  Договір підряду може  укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Сторонами у Договорі погоджено, що Підрядник починає виконання робіт у вересні 2008р. та закінчує у березні 2009р.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях, ним на виконання договірних зобов’язань виконано роботи по перекриттю даху учнівського гуртожитку, що знаходиться в м.Кременці, вул. Дубенська,154, загальною площею 1458 кв.м .

Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року., підписаними уповноваженими особами як позивача так і відповідача. Зазначений акт також завірений зокрема і печаткою Професійно - технічним училищем №6. вартість робіт згідно вказаного акту склала 124 272 грн.

При цьому, жодних претензій щодо якості та своєчасності виконаних робіт, як стверджує позивач від Замовника не надходило.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.2.3 Договору, сторони погодили, що кінцевий розрахунок по Акту виконаних робіт буде проведений протягом 90 календарних днів після виконання робіт згідно договору.

Однак, як стверджує позивач зобов’язання щодо погашення заборгованості за виконані роботи відповідач виконав частково. Як доказ на підтвердження часткового погашення заборгованості позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень та відповідні виписки з обслуговуючих банків. Таким чином, заборгованість відповідача, станом на час розгляду спору, склала 57026,00 грн., що доведено позивачем належними доказами та визнано відповідачем - Державним навчальним закладом "Кременецький професійний ліцей". Проте, як зазначено в позовній заяві, решту заборгованості відповідач не сплатив, посилаючись на відсутність коштів.

Позивачем також надано суду докази того, що ним з метою досудового регулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія (№1 від 05.04.2010р.) з вимогою погасити заборгованість, проте, у відповіді на претензію №206 від 05.04.2010р. боржник зазначив, що борг в сумі 57026 грн. визнає повністю, однак розрахунок вищезазначеної суми буде проведено по мірі надходження коштів на спеціальний рахунок училища.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у  разі  якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В свою чергу, у відзиві на позов від 29.11.2010р. відповідач  позовні вимоги в частині основного боргу,  визнав повністю.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати  позов  повністю  або  частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши вказані заяви відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог  ГПК України.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), а тому позовні вимоги про стягнення з  Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей"  57026,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

При цьому, на підставі ст. 49 ГПК України, державне мито в сумі 570 грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 837 Цивільного кодексу  України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

                                                                            ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей", вул. Санаторійна, 1, м. Кременець, Тернопільської області (ідент. код 02547607) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) – 57 026 (п’ятдесят сім тисяч двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 507 (п’ятсот сім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня  підписання рішення , через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 13.12.2010р .