Рішення № 13239898, 06.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 9/80-1812 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах держави, вул. Білецька, 51, м.Тернопіль, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль, 46000

до відповідача Палашівської сільської ради, с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області, 48532

про cтягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування в сумі 20 583 грн. 11 коп.

За участю представників сторін:

          прокуратури: Аветисян Н.С. –посвідчення №57

          позивача: Мазур Т.В. –довіреність №1-1/3228 від 22.12.2009р.

          відповідача: не з'явився          

          Прокурору та представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 06.12.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області, вул. Білецька, 51, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Палашівської сільської ради, с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області про cтягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування в сумі 20 583 грн. 11 коп.

Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : листа прокуратури Чортківського району №869 від 04.03.2010р.; направлення №408 на проведення позапланової перевірки; акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 22.04.2010р.; припис №10 від 22.04.2010р.; припис №2-1/1017 від 23.04.2010р.; протоколу про адміністративне порушення №004913 від 22.04.2010р; постанови про накладення адміністративного стягнення №4913 від 22.04.2010р.; претензії від 13.07.2010р. №1-1/2123; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 22.11.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 06.12.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на докази, додані до позовної заяви.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві від 10.11.2010р. та стверджує, що відповідач в порушення ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 49, 57 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР без одержання дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2009року по 24.08.2009 року самовільно здійснив забір 462 мі підземних вод, в період з 25.08.2009року по 21.04.2010 року здійснив забір 758 мі підземних вод, в зв’язку з чим Палашівській сільській раді визначено розмір збитків, нанесених державі в сумі 20583,11 грн.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, (про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.ст. 22,27 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви прокурор зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Міністерство екології і природних ресурсів України.

Згідно ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Статтями 48,49 Водного кодексу України, встановлено, що спеціальне водокористування води здійснюється юридичними і фізичними особами на підставі дозволу шляхом забору з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р., встановлено, що дозволи на використання води водних об’єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтування потреб у воді.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Підставою для звернення Прокурора та Позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, який виражається у видобуванні із корисних копалин загальнодержавного значення (води) без спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор та Позивач посилається на порушення відповідачем ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44,48,49,110 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР.

Так, у відповідності до ст. 48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування –це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995р., водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У відповідності до ч.1. ст.49 Водного кодексу України з наступними змінами, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У випадку використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом „з” частини 2 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без

застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

Прокурор та Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджують, що за період з 01.01.2009 року по 21.04.2010 року Відповідач самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування, здійснив забір 1220 мі ( 758 мі +462 мі) підземних вод, в зв’язку з чим державі завдано збитків на суму 20583,11 грн. (20458,42 грн. + 124,69 грн.).

Зокрема, вони зазначають, що в результаті проведених перевірок на дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведених 22 квітня 2010 року спеціалістами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на підставі листа прокуратури Чортківського району від 04.03.2010 року №869 за дорученням В.о. прокурора Чортківського району старшого радника юстиції Їжук Б.В., було встановлено, що Палашівською сільською радою Чортківського району, Тернопільської області, всупереч встановленого, загальнопоширеного порядку, який регламентує видобування корисних копалин, достовірно знаючи про відсутність спеціального дозволу на спеціальне водокористування, незаконно впродовж періоду з 01.01.2009року по 21.04.2010року організовано видобування та забір води в кількості 1220мі, тим самим спричинивши державним інтересам тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на суму 20583,11 грн.

Відповідно до довідки Палашівська сільська рада, за період з 01.01.2009р. по 24.08.2009р.самовільно здійснила забір 462 мі підземних вод, в період з 25.08.2009р. по 21.04.2010р. здійснила забір 758 мі підземних вод.

Зазначені порушення зафіксовані в акті перевірки від 22.04.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Кравцем О.М.

На підставі зазначеного акту та зафіксованих ним порушень, державним інспектором Кравцем О.М. здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків при самовільному водокористуванні.

Вказаний розрахунок здійснено у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (далі по тексту –Методика).

Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок: забруднення та засмічення поверхневих вод; самовільного водокористування: переуступки права водокористування; забору води з порушенням планів водокористування; безгосподарського використання води; порушення правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних об'єктів і скидається до них.

Збитки розраховуються за формулою З с.в. = W х Тар х 100, де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування, об'єм нераціонально використаної води, об'єм зумисного чи незумисного заниження показників обсягів забору води з водних об'єктів чи обсягів відведення води у водні об'єкти; Тар - діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів; 100 - коефіцієнт.

Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій Палашівською сільською радою Державі заподіяно збитки на суму 20583,11 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на зазначену суму відповідачу була надіслана претензія №1-1/2123 від 13.07.2010р. з пропозицією розглянути дану претензію та перерахувати суму завданих державі збитків на розрахунковий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Палашівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Однак, станом на час розгляду справи претензія залишена без задоволення, збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, що і стало причиною звернення до суду для стягнення їх в примусовому порядку.

Також, 22.04.2010р. за результатами перевірки державним інспектором Кравцем О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004913 по відношенню до сільського голови Палашівської сільської ради –Гошуляка Ореста Степановича.

Крім того, 23.04.2010р. держінспектором Кравцем О.М. в порядку Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положенням про Державну екологічну інспекцію у Тернопільскій області (Наказ Мінприроди України від 19.12.2006р. № 548) винесено припис № 2-1/1017, відповідно до якого Палашівську сільську раду, Чортківського району, Тернопільської області зобов'язано : 1. представити в Держекоінспекцію у Тернопільській області довідку про кількість спожитої води жителями села Палашівка із центрального водопроводу села Палашівка по періодах з 01.01.2009р. по 24.08.2009р. та з 25.08.2009р. по 21.04.2010р.

При цьому, суд має за необхідне відмітити, що ні зазначений акт перевірки від 22.04.2010р. ні протокол про адміністративне правопорушення від 22.04.2010р., ні припис винесений Держінспектором від 22.04.2010р. не оскаржувались як з боку Палашівської сільської ради, так і його відповідальних працівників (посадових осіб), зокрема, сільським головою Палашівської сільської ради. Одночасно, суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Розглянувши вище зазначені доводи прокурора та позивача, подані ними докази та матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з їх боку факт завдання відповідачем державі збитків унаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, а саме здійснення самовільного водокористування.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, на час слухання справи в судовому засіданні, відповідач участь повноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, будь-яких доказів сплати суми збитків не надав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20583,11 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог водного законодавства відповідачем є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 49 статті 6 та п. 7 статті 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010, який набрав чинності 30.04.2010р. установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону № 1264-ХІІ.

Статею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи зазначене, державне мито в сумі 205,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Палашівської сільської ради, с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 04393835), в доход місцевого бюджету Палашівської селищної ради Чортківського району, Тернопільської області 70%, в доход Державного бюджету України 30 %, на р/р 33115331700577, код бюджету 24062100, ідент. код одержувача 23588160 в УДК у Чортківському районі, МФО 838012 –20 583 (двадцять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 11 коп. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

          3. Стягнути з Палашівської сільської ради, с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 04393835) в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 205 (двісті п’ять) грн. 83 коп. державного мита.

4. Стягнути з Палашівської сільської ради, с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 04393835) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

          На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повний текст рішення складено та підписано 13 грудня 2010 року.