Рішення № 13239389, 17.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2010 р.

Справа № 6/111

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/111

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60,

до відповідача: фермерського господарства "Родючість", Кіровоградська область, Голованівський район, с. Розкішне,

про стягнення 13198,25 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали,

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Родючість" 6988,80 грн основного боргу, пені у розмірі 1635,17 грн, 30% річних у розмірі 2498,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 677,91 грн, штрафу в розмірі 1397,60 грн, а також 1000,00 грн витрат на послуги адвоката, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники сторін участі у судовому засіданні не брали, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.11.2010 та 25.11.2010 (а.с. 38, 39).

Крім того, відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведені норми, граничний строк вирішення спору, належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, фактичну можливість подання відповідачем до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/111 за відсутністю представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (далі - Продавець) та фермерським господарством "Родючість" (далі - Покупець) 06.07.2009 укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 10 (далі - Договір, а.с. 17).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що даний Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі - товар) на умовах відстрочення платежу.

Згідно пункту 1.2 Договору, предметом Договору є товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем в майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Розділом 3 Договору визначено умови передачі товару.

Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору, товар може передаватися Покупцю партіями. Товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору (п. 11.1 Договору).

Шляхом підписання Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, зокрема, найменування товару, його кількість та ціну (а.с. 18).

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Згідно з диспозицією частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткової накладної № РН-ПМ00192 від 08.07.2009, довіреності серії ЯПП № 724611 від 08.07.2009, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідачу Товар на суму 6988,80 грн (а.с. 19, 20).

У пункті 5.1 Договору сторони обумовили, що Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума Договору зазначені у додатках і визначені в національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до Договору, скоригованих пропорційно зміні офіційного курсу долара США до гривні на дату оплати товару (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 Договору товар оплачується у розмірі 100% від вартості товару в строк до 20.07.2009 року.

Відповідач не розрахувався за поставлений товар.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б погашення відповідачем заборгованості за Договором.

Отже, основна заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 6988,80 грн.

Зазначену заборгованість відповідач не сплатив, в зв'язку чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості в сумі 6988,80 грн відповідачем до суду не подано.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 6988,80 грн.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1635,17 грн, штраф у розмірі 1397,60 грн, 30% річних у розмірі 2498,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 677,91 грн.

Господарський суд враховує, що відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 Договору сторони, відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору.

Крім цього, сторони, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.

Покупець, згідно пункту 8.4 Договору, у випадках порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Аналогічну правову позицію стосовно одночасного стягнення пені та штрафу викладено в постановах Вищого господарського суду України № 14/57 від 22.06.2010, № 3/82 від 06.07.2010, № 27/08-10 від 13.07.2010.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 1397,60 грн, що становить 20 % від суми боргу - 6988,80 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як продавцем, своїх зобов'язань за Договором, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну погашення заборгованості за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем будь-яких залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 21.07.2009 по 28.09.2010 в сумі 1635,17 грн (а.с. 12) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства "Родючість" пені в сумі 1635,17 грн, штрафу в сумі 1397,60 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 677,91 грн інфляційних збитків та 2498,77 грн відсотків річних.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Порядок проведення підрахунку збитків від інфляції врегульовано Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Відповідно до даного листа, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом перемноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

Про невключення до періоду прострочення тих місяців, коли була дефляція, в даному листі не йдеться.

Позивачем в розрахунку збитків від інфляції (а.с. 14) чітко визначено період, за який вони нараховуються, а саме із серпня 2009 року по серпень 2010 року.

Таким чином, заборгованість з урахуванням інфляційних за вказаний позивачем період складатиме 7550,79 грн, виходячи з наступного розрахунку:

6988,80 грн х 99,8% (серпень 2009 року) х 100,8% (вересень 2009 року) х 100,9% (жовтень 2009 року) х 101,1% (листопад 2009 року) х 100,9% (грудень 2009 року) х 101,8% (січень 2010 року) х 101,9% (лютий 2010 року) х 100,9% (березень 2010 року) х 99,7% (квітень 2010 року) х 99,4% (травень 2010 року) х 99,6% (червень 2010 року) х 99,8% (липень 2010 року) х 101,2% (серпень 2010 року) = 7550,79 грн

Збитки від інфляції відповідно складають: 7550,79 грн - 6988,80 грн = 561,90 грн.

Таким чином, господарським судом частково задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 561,90 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 116,01 грн слід відмовити.

Відповідно до пункту 8.6 Договору сторони, згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

За розрахунком позивача 30% річних за період з 21.07.2009 по 28.09.2010 від простроченої суми складають 2498,77 грн (а.с. 13).

Враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок річних відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Позивач також просить стягнути з відповідача адвокатські витрати в сумі 1000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У відповідності до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно абзацу 6 ч. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України за № 01-8/1270 від 14.07.2004 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається із Договору про надання правової допомоги від 23.09.2010 № 250/09/10, укладеного між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" (Виконавець), Виконавець зобов'язався надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та фермерським господарством "Родючість", які виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 10 на умовах відстрочення платежу від 06.07.2009, консультації з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій з фермерського господарства "Родючість" підготовки та подання від імені Замовника до господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, які будуть нараховані Виконавцем згідно чинного законодавства та умов даних договорів, представництві інтересів Замовника у господарському суді Кіровоградської області під час розгляду справи за вказаним позовом (а.с. 21 - 23).

Позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" підписана Бонтлаб В.В. за довіреністю б/н від 23.09.2010 (а.с. 29), зі змісту якої вбачається, що останній є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.08 та посвідчення адвоката.

В матеріалах справи наявні копія наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" № 5 від 08.01.08 про прийняття Бонтлаба Василя Васильовича на посаду заступника генерального директора товариства (а.с. 27), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане гр. Бонтлаб В.В. (а.с. 28), копія посвідчення адвоката (а.с. 28), а також оригінал платіжного доручення № 463 від 18.11.2010, що засвідчує сплату позивачем грошових коштів в сумі 1000,00 грн за надання юридичних послуг товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" (а.с. 47).

Оскільки одним із видів діяльності за КВЕД товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" є адвокатська діяльність, представником товариства, що надавав позивачу правову допомогу на підставі довіреності є адвокат, а також враховуючи, що Замовником та Виконавцем 28.09.2010 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги, а позивачем сплачено відповідні кошти за вказану послугу, господарський суд вважає наявними правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування понесених витрат на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так як за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито, надмірно сплачене позивачем згідно платіжного доручення № 276 від 18.10.2010 в сумі 28,02 грн підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Родючість" (26550, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Розкішне, код в ЄДРПОУ 24714454, п/р 2600063264 банк ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код в ЄДРПОУ 25591321, п/р 26001007100067 в ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" в м. Києві, МФО 300658) - 6988,80 грн основної заборгованості, пеню у розмірі 1635,17 грн, штраф у розмірі 1397,60 грн, збитки від інфляції в сумі 561,90 грн, 30% річних у розмірі 2498,77 грн, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 130,82 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,92 грн та 991,20 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 116,01 грн збитків від інфляції відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код в ЄДРПОУ 25591321, п/р 26001007100067 в ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" в м. Києві, МФО 300658) надмірно сплачене державне мито в сумі 28,02 грн, перераховане згідно платіжного доручення № 276 від 18.10.2010, яке залишається у справі.

Довідку видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова