Рішення № 13239388, 13.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р.Справа № 9/70 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 9/70

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ульянівка Кіровоградської області

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Кіровоград

про визнання частини кредитного договору недійсною та стягнення 94514,54 грн.,

Представники сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_3, довіреність №708 від 18.05.2010 р.;

від відповідача - Книшов І.Г., довіреність №1378 від 10.11.2009 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 010/05/142/4 від 13.10.2008 року до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 року в частині зміни підліміту кредитування у національній валюті в сумі 542360,00 грн. на підліміт кредитування у доларах США в сумі 107400,00 доларів США. Обгрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що спірна додаткова угода вчинена без наміру створення правових наслідків, які нею обумовлювались.

Крім того, позивач вважає, що публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція, у зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань за кредитним договором №010/05/142 від 04.03.2008 року, завдано збитків фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі 94514,54 грн., які останній просить стянути з відповідача

Ухвалою суду від 20.08.2010 року було призначено судову економічну експертизу по даній справі; на час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.

19.11.2010 р. позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 111231 грн. 77 коп.

23.11.2010 р. до господарського суду надійшло клопотання позивача №26-п від 22.11.2010 р., подане відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого останній просить вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною додаткову угоду №010/05/142/2 від 24.04.2008 р. з додаткими №1 та №2 до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 р. на підставі ст. 230 ЦК України, як укладену прозивачем внаслідок обману, а додаткову угоду №010/05/142/4 від 13.10.2008 р. з додатками №1 та №2 разом з похідними від неї додатковими угодами №010/05/142/5 від 12.01.2009 р. з додатками №1 та №2 та №010/05/142/6 від 27.09.2009 р. з додатками №1 та №2 визнати недійсними на підставі ст. 229 ЦК України, як укладені внаслідок помилки.

13.12.2010 р. позивачем подано до господарського суду клопотання №29-п від 10.12.2010 р., відповідно до якого позивач на підставі п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить вийти за межі позовних вимог та визнати недійсними додаткові угоди №010/05/142/2 від 24.04.2008 р. з додаткими №1 та №2 та №010/05/142/4 від 13.10.2008 р. з додатками №1 та №2 разом з похідними від неї додатковими угодами №010/05/142/5 від 12.01.2009 р. з додатками №1 та №2 та №010/05/142/6 від 27.09.2009 р. з додатками №1 та №2 до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 р. на підставі ст. 233 ЦК України, як укладені позивачем під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах.

Відповідач позов не визнав, вважає позовні вимоги необгрунтованими, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Поряд з цим відповідачем заявлено клопотання про призначення по справі повторної судово-економічної експертизи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ: 04.03.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №010/05/142 (невідновлювана кредитна лінія) - надалі кредитний договір №010/05/142.

В розділі 1 договору №010/05/142 визначено наступне.

1.1. Кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію (надалі кредит) у сумі 748150,00 грн. (ліміт кредитування), з яких:

1.1.1. кредит в сумі 724800,00 грн. призначений для купівлі позичальником технологічного обладнання для виробництва зварювальних електродів;

1.1.2. кредит в сумі 23350,00 грн. призначений для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно до вимог п.2.2. цього договору. При цьому, видача кредитних коштів в межах ліміту даного підпункту п. 1.1. здійснюється лише після закінчення першого року з моменту укладання даного договору.

1.2. Кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 19 лютого 2015 року включно.

1.3. За користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 16,75 процентів річних; розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

1.4.Зобов'язання кредитора за цим договором є відкличними.

1.5. Сторони домовились, що в будь-який час дії цього договору загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за цим договором не повинен перевищувати 724800,0 грн.

1.6. Кредитні кошти надаються траншами: 1-й транш в розмірі 182440,0 грн. надається за умови нотаріального оформлення в забезпечення належного майновому поручителю ОСОБА_5 будинку за адресою: Кіровоградська область, м. Ульяновка, АДРЕСА_1, а 2-й транш в розмірі 542360,0 грн. надається за умови оформлення в забезпечення належного позичальнику технологічного обладнання для виробництва зварювальних електродів.

Відповідно до п.3.5. договору №010/05/142 видача кредитних коштів позичальнику здійснюється шляхом:

а) видачі кредиту на підставі заяви позичальника:

- перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Кіровоградській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538 або шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку; б) при видачі кредитних коштів на підставі доручення позичальника, передбаченого п.3.4.2. договору перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Кіровоградській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 323538 для подальшого здійснення договірного списання на підставі платіжної вимоги страховика: перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку та їх перерахування згідно із реквізитами, зазначеними в платіжній вимозі страховика.

24.04.2008 р. сторонами укладено додаткову угоду № 010/05/142/2 (надалі - додаткова угода № 010/05/142/2 від 24.04.2008 р.) до кредитного договору № 010/05/142 від 04.03.2008 (т.1, а.с.23), пунктами 1.1. - 1.3. якої визначено, що кредитні кошти за договором надаються у гривнях або доларах США (за курсом НБУ); позичальник може здійснювати дострокове погашення заборгованості у гривні без сплати комісії/штрафу за дострокове погашення; плата за користування кредитом в доларах США розраховується на основі процентної ставки в розмірі 15 процентів річних.

Згідно з п. 1.4. цієї додаткової угоди сторони погодили доповнити порядок надання кредиту наступним абзацом: "На підставі письмової заяви позичальника, перерахувати кредитні кошти з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою подальшої конвертації на Міжбанківському Валютному ринку України та зарахувати отриману суму в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Кіровоградській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 323538 для подальшого використання за цільовим призначенням".

Відповідно до п.1.5. додаткової угоди № 010/05/142/2 від 24.04.2008 р. сторони виклали в новій редакції перший абзац п.3.7. кредитного договору: "п.3.7. Позичальник зобов'язаний здійснити повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки визначені Графіками погашення позичкової заборгованості (невід'ємні додатки №1, №2 до цього Договору) рівними щомісячними платежами починаючи з 3-го місяця користування кредитом".

Відповідно до умов договору № 010/05/142/3 від 01 червня 2008 р. (т.1, а.с.31) про внесення змін до кредитного договору № 010/05/142 від 04.03.2008 року (надалі - договір № 010/05/142/3 від 01.06.2008 р.) сторони встановили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних.

13 жовтня 2008 р. сторонами укладено додаткову угоду № 010/05/142/4 (надалі - додаткова угода № 010/05/142/4 від 13.10.2008 р.) до кредитного договору № 010/05/142 від 04.03.2008 (т.1, а.с.32).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. цієї додаткової угоди сторони встановили, що ліміт кредитування складає еквівалент 748150,00 грн., який розподіляється наступним чином:

- 182440,00 грн. - підліміт кредитування у національній валюті;

- 107400,0 доларів США - підліміт кредитування в доларах США;

- 23350,00 грн. - підліміт призначений для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно до вимог п.2.2. кредитного договору № 010/05/142 від 04.03.2008 .

Відповідно до п.1.3. додаткової угоди № 010/05/142/4 від 13.10.2008 р. сторони виклали в новій редакції перший абзац п.3.7. Кредитного договору: "Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіками погашення кредитної заборгованості (невід'ємні додатки № 1, № 2 до цього договору) рівними щомісячними платежами".

Договором від 12.01.2009 р №010/05/142/5 (т.1, а.с.35) про внесення змін до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 (надалі - договір №010/05/142/5 від 12.01.2009 р.) сторонами викладено у новій редакції додаток № 2 до кредитного договору (Графік повернення кредитних коштів позичальником).

27.07.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 010/05/142/6 (надалі - додаткова угода № 010/05/142/6 від 27.07.2009 р.) до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 р. "Інвестиційний кредит суб'єта Мікро та Малого бізнесу придбання обладнання" (т.1, а.с.38), відповідно до п.1. якої сторони доповнили статтю 7 кредитного договору пунктами 7.7. та 7.8.

За умовами п. 2 цієї додаткової угоди тимчасово, на період з 28 липня 2009 р. по 27 липня 2010 р. (надалі - "кредитні канікули") сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті частини кредиту, наданого у доларах США (надалі - щомісячний платіж) та змінити строк його сплати в наступному порядку:

2.1.Станом на дату укладання цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 1513,03 доларів США.

2.2. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0,00 доларів США.

2.3. Починаючи з 28 липня 2009 р. кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1513,03 доларів США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіка погашення кредитної заборгованості, що є додатком № 2 до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

2.4. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Одночасно з укладанням даної додаткової угоди сторони домовились викласти додаток № 2 Графік погашення кредитної заборгованості до договору в новій редакції (додається) - п. 3 додаткової угоди № 010/05/142/6 від 27.07.2009 р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору №010/05/142 частину кредиту у сумі 182440,00 грн. відповідачем надано позивачу 13.03.2008 р. шляхом списання грошових коштів з позичкового рахунку в оплату за обладнання згідно договору №089/09 від 14.01.2008 року., що підтверджується банківською випискою (т.1, а.с. 22, т.2, а.с.50) та копією платіжного доручення №57 від 13.03.2008 р. (т.2, а.с. 49) та не оспорюється сторонами.

На час укладення кредитного договору №010/05/142 позивач мав у Банку поточний рахунок НОМЕР_2.

25.04.2008 року позивач подав Банку заяву про продаж іноземної валюти №1 в розмірі 107400 доларів США. Зазначена заява подана відповідно до розділу ІV, діючого на момент подання такої заяви, Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281, яке встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Відповідач на підставі заяви позивача про продаж іноземної валюти та на виконання умов, зокрема, пунктів 1.1. та 1.4. додаткової угоди № 010/05/142/2 від 24.04.2008 р. перерахував з позичкового рахунку (для обліку заборгованості позичальника за кредитом) НОМЕР_3, МФО 323538 через транзитний рахунок № 290001 - 107400,00 доларів США, що в еквіваленті складає 542370,00 грн., з метою подальшої конвертації на Міжбанківському валютному ринку України. Списання коштів з позичкового рахунку позивача підтверджується меморіальним валютним ордером №ВІR001 від 25.04.2008 р. (т.5, а.с. 39). Після конвертації валютних коштів в розмірі 107400,00 доларів США, 25.04.2008 р. Банк зарахував отриману суму в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в національній валюті, а саме 511296,49 грн. (враховуючи утриману комісійну винагороду в сумі 1538,51 грн.), про що свідчить виписка банку за особовим рахунком НОМЕР_2 за 25.04.2008 р. ( т.1, а.с.29).

Господарський суд враховує, що сторонами в розділі "Визначення термінів" кредитного договору №010/05/142 дано визначення терміну "видача кредиту" - це операція перерахування кредитних коштів кредитором в безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника або доручення, викладеного в договорі, з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, або з позичкового рахунку на рахунок контрагента позичальника. Датою видачі кредиту вважається дата списання коштів з позичкового рахунку.

Пунктом 1.4. додаткової угоди № 010/05/142/2 від 24.04.2008 р. сторони погодили, що валютні кошти, які підлягають передачі кредитором позичальнику на умовах кредиту, банківською установою конвертуються у національну валюту та зараховуються на поточний рахунок позичальника.

З огляду на викладені обставини, умови кредитного договору №010/05/142 з подальшими змінами та доповненнями, господарський суд прийшов до висновку, що первинним документом щодо обліку виданого кредиту в сумі 107400,00 доларів США, що в еквіваленті складає 542370,00 грн., є меморіальний валютний ордер № ВІR0001 від 16.09.2008р., який підтверджує списання з позичкового рахунку позичальника (а отже і видачу кредиту останньому) в сумі 107400,00 доларів США.

Визначений нормативними актами, у тому числі Національного банку України, порядок конвертації валюти та обовязковість дотримання його банківською установою, не містить наслідків недійсності цивільно-правових угод, укладених банківською установою з клієнтами щодо конвертації валюти. Недотримання банківською установою порядку конвертації або продажу валюти може бути підставою для застосування до неї відповідальності за порушення банківської діяльності.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем зобов"язання по видачі другого траншу кредиту в загальній сумі 542360,00 грн. з підлімітом кредитування у доларах США в сумі 107400,00 доларів США виконано в повному обсязі, чим спростовуються доводи позивача та висновки експерта (т.2, а.с.38-46) щодо суми недоотриманих позичальником коштів за кредитним договором №010/05/142 в розмірі 31063,51 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача збитків в загальній сумі 111231,77 грн., господарський су враховує наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ч.1 та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Наполягаючи на стягненні з відповідача збитків в загальній сумі 111231,77 грн., позивач посилається на неналежне виконання Банком зобов"язань за кредитним договором №010/05/142. За висновком позивача сума збитків складається із: недоотриманої суми другого траншу кредиту в розмірі 31063,51 грн., недоотриманої суми кредиту в розмірі 23350,00 грн. відповідно до умов п.1.1.2 п.1 цього договору та 55989,49 грн. переплати відсотків по другому траншу, який за висновком позивача та судового експерта виплачено в сумі 511296,49 грн.

Проте, як вже зазначалось господарським судом відповідач свої зобов"язання за кредитним договором №010/05/142 щодо видачі другого траншу кредиту виконав в повному обсязі, тому підстави для стягнення з відповідача збитків в сумі 31063,51 грн. відсутні. До того ж недоотримання позичальником кредитних коштів не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України. Тому в цій частині позов є необгрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Порядок видачі позивачу кредиту в розмірі 23350,00 грн. визначено сторонами в п. 3.4. кредитного договору №010/05/142.

Відповідно до цього пункту сторони домовились, що видача позичальнику кредиту, передбаченого п.1.1.2. цього договору здійснюється лише після закінчення першого року з моменту укладання даного договору та за умови дотримання вимог п.1.5. цього договору в наступному порядку:

3.4.1. на підставі заяви позичальника про видачу кредитних коштів в межах суми страхового платежу за умови укладання договорів забезпечення, передбачених п.2.1. цього договору, та надання кредитору копії договору страхування, передбаченого п. 2.2. цього договору;

3.4.2. без заяви позичальника на підставі цього підпункту договору за наявності таких умов:

-укладання договорів забезпечення, передбачених п.2.1. цього договору;

-надання кредитору копії договору страхування, передбаченого п. 2.2. цього договору, та настання строку сплати страхового платежу згідно із договором страхування;

-отримання кредитором платіжної вимоги страховика за договором страхування (п.2.2. договору) про сплату чергового страхового платежу шляхом здійснення договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника (далі - платіжна вимога);

-відсутність грошових коштів на поточному рахунку позичальника, достатніх для виконання платіжної вимоги.

Сторони домовились розглядати цей підпункт договору як письмове доручення позичальника кредитору здійснити видачу кредитних коштів, передбачених п. 1.1.2. договору. На виконання цього доручення позичальника кредитор повинен здійснити в порядку, передбаченому цим договором, видачу з позичкового рахунку кредитних коштів: для кредитів в національній валюті - в сумі, яка зазначена в платіжній вимозі, для кредитів в іноземній валюті - в розмірі, що буде еквівалентний сумі, яка зазначена в платіжній вимозі.

Кредитор має право відмовитись від виконання доручення, передбаченого цим підпунктом договору у випадках, перелічених в п.7.3. цього договору.

Таким чином, згідно вищезазначеного кредитного договору видача кредиту позивачу в розмірі 23350,00 грн. можлива за певних обставин.

Позивач не надав господарському суду доказів на підтвердження того, що відповідачу надавались: заява позичальника на видачу кредиту в сумі 23350,00 грн., копія договору страхування, передбаченого п. 2.2. цього договору, докази на підтвердження настання строку сплати страхового платежу згідно із договором страхування, платіжна вимога страховика за договором страхування про сплату чергового страхового платежу шляхом здійснення договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника, тощо. За відсутності у відповідача зазначених документів, у останнього не виникло обов"язку по видачі кредиту в загальній сумі 23350,00 грн.

Отже, в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 23350,00 грн. в задоволенні позову також слід відмовити.

Досліджуючи питання завдання відповідачем збитків в сумі 55989,49 грн., яка включає в себе переплату відсотків по другому траншу кредиту за кредитним договором №010/05/142, який за висновком позивача та судового експерта отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в сумі 511296,49 грн., господарський суд враховує наступне.

Господарським судом встановлено, про що зазначено вище, що позивач отримав другий транш кредиту в розмірі 107400,00 доларів США, що в еквіваленті складає 542370,00 грн. Викладеним спростовується твердження позивача та висновок судового експерта про те, що відповідачем видано, а позивачем отримано другий транш кредиту лише в сумі 511296,49 грн.

До того ж, із змісту висновку судово-економічної експертизи (т.2, а.с. 38-46) неможливо встановити, яким чином судовим експертом обраховано суму переплати відсотків.

За викладених обставин, господарський суд вважає недоведеним факт завдання збитків позивачу в загальній сумі 55989,49 грн.

При цьому, господарський суд враховує те, що висновок судово-економічної експертизи в силу вимог ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в загальній сумі 111231 грн. 77 коп. не підлягають задоволенню господарським судом.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсними спірних угод, господарський суд враховує положення ст. 215 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 203 цього кодексу передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу вимог ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовніш ньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочи ну.

Однак, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами того, що укладаючи додаткову угоду № 010/05/142/4 від 13.10.2008 року до кредитного договору №010/05/142 від 04.03.2008 року та змінюючи підліміт кредитування у національній валюті в сумі 542360,00 грн. на підліміт кредитування у доларах США в сумі 107400,00 доларів США, сторони діяли без наміру створення правових наслідків.

Тому вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди № 010/05/142/4 від 13.10.2008 року в частині зміни підліміту кредитування у національній валюті в сумі 542360,00 грн. на підліміт кредитування у доларах США в сумі 107400,00 доларів США на підставі ст. 234 ЦК України не підлягає задоволенню.

Господарський суд враховує положення частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що в разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1, ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами відповідно до положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що додаткова угода №010/05/142/2 від 24.04.2008 р. укладена внаслідок обману, а додаткові угоди №010/05/142/4 від 13.10.2008 р., №010/05/142/5 від 12.01.2009 р., №010/05/142/6 від 27.09.2009 р. укладені внаслідок помилки, тому клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог і визнання зазначених угод недійсними на підставі статей 229, 230 ЦК України, не підлягає задоволенню господарським судом.

Клопотання позивача №29-п від 10.12.2010 р. про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсними додаткових угод: №010/05/142/2 від 24.04.2008 р., №010/05/142/4 від 13.10.2008 р., №010/05/142/5 від 12.01.2009 р., №010/05/142/6 від 27.09.2009 р. на підставі ст. 233 ЦК України, як укладені позивачем під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася; тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин; особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши довідку Ульяновської центральної районної лікарні №28 від 06.12.2010 р., господарський суд прийшов до висновку, що дана довідка не може розцінюватись господарським судом як беззаперечний доказ наявності тяжкої обставини під впливом якої позивач вимушений був укласти 24.04.2008 р., 13.10.2008 р., 12.01.2009 р. та 27.09.2009 р. оспорювані правочини.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

З огляду на викладені обставини, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо призначення по справі повторної судово-економічної експертизи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Кіровоградська область, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (отримувач коштів - Управління державного казначейства України у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, р/р № 31115095700002, МФО 823016, код 24145329) - державне мито в сумі 167,17 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Повне рішення складено: 20.12.2010 р.