Рішення № 13239369, 29.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/48929.12.10 за позовомЗакритого акціонерного товариства “Дніпровський ринок” доТовариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма “Евеко груп”

провизнання права власності та усунення перешкод

за участю представників сторін: Суддя Бондаренко Г.П.

від позивача- Коваль О.Л. дов. б/н від 16.02.2009 р.

від відповідача- Чабан Б.Ю. дов. б/н від 20.12.2010 р. В судовому засіданні 29.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Дніпровський ринок” (надалі –ЗАТ “Дніпровський ринок”) звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма “Евеко груп” (надалі –ТОВ ПКФ “Евеко груп”) з позовом відповідно до якого просить суд визнати за позивачем право власності на: будівлю під літерою “К” загальною площею 1010,60 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна; будівлю під літерою “Л” загальною площею 1024,50 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна; будівлю під літерою “Н” загальною площею 13,80 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна; зобов’язати відповідача негайно звільнити вказані вище будівлі та не чинити позивачу перешкод у реалізації останнім свого права власності на вказані вище будівлі.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди нерухомого майна від 01.07.2010 р., укладеного між сторонами, відповідач, без згоди позивача, здійснив поліпшення об’єкта оренди. Відповідач, у зв’язку із здійсненням поліпшення об’єкта оренди вимагав від позивача компенсувати понесені ним витрати в розмірі 20000 грн., а в разі несплати позивачем понесених відповідачем витрат, останній не повертатиме позивачу об’єкт оренди і вважатиме себе власником поліпшеного об’єкта оренди.

Вважаючи свої права власника порушеними, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом з метою захисту охоронюваних прав і інтересів.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 41, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 16, ст.ст. 526, 321, 391, 778 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 22.12.2009 р. в судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.12.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України для можливості представникам сторін надати додаткові докази у справі.

В судовому засіданні 29.12.2010 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити. Також, в судовому засіданні позивач подав суду письмові пояснення з обґрунтуванням позовних вимог, а також в судовому засіданні надано висновок спеціаліста № 114 експертного будівельно-технічного дослідження від 26.12.10р., яким підтверджується, що приміщення, про визнання права власності на які просить позивач відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним вимогам нормативної будівельно-технічної документації, добрий технічний стан нежитлових будівель дозволяє здійснювати їх експлуатацію.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України в якому зазначив, що поліпшення об’єкта оренди були зроблені з дозволу ЗАТ “Дніпровський ринок” наданого в усній формі з обіцянкою зі сторони ЗАТ “Дніпровський ринок” у випадку необхідності, в майбутньому таку згоду підтвердити письмово. Відповідач вказує на те, що у листі від 20.09.2010 р. ТОВ ПКФ “Евеко груп” зазначало, що понесло витрати на поліпшення об’єкта оренди у розмірі 20000 грн. і просило ЗАТ “Дніпровський ринок” їх компенсувати. У листі також було зазначено, що у випадку несплати ЗАТ “Дніпровський ринок” на користь ТОВ ПКФ “Евеко груп” цих коштів до 24.09.2010 р. об’єкт оренди не повертатиметься ЗАТ “Дніпровський ринок” і ТОВ ПКФ “Евеко груп” вважатиме себе власником об’єкта оренди загальною площею 2043,90 кв.м. ЗАТ “Дніпровський ринок” витрати на поліпшення об’єкта оренди ТОВ ПКФ “Евеко груп” не компенсувало. Крім того, представником за довіреністю Чабан Б.Ю. у відзиві на позовну заяву власноручно дописано: “До моменту компенсації позивачем вказаних вище витрат відповідач не звільнить орендовані приміщення. Дописаному вірити.”

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2006 року між позивачем та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2005 р. № 191/3654 “Про передачу закритому акціонерному товариству “Дніпровський ринок” земельної ділянки для експлуатації та обслуговування ринку на бульварі Перова, 19 у Дніпровському районі м. Києва” було укладено договір оренди земельної ділянки у розмірі 19093 кв. м. за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19. Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування ринку. Договір оренди земельної ділянки укладено на 5 (п'ять) років.

01 липня 2010 року між ЗАТ “Дніпровський ринок” (орендодавець) та ТОВ ПКФ “Евеко груп”(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір).

Відповідно до умов статті 1 Договору орендодавець приймає на себе зобов’язання на умовах, в порядку та строки, передбачені цим Договором, передати в строкове користування (оперативну оренду) орендарю нежилі будівлі під літерами “К” (площею 995,50 кв.м.), “Л” (площею 1010,00 кв.м.), “Н” (площею 10,00 кв.м.) загальною площею 2015,50 кв.м., що розташовані в м. Києві, бульвар Перова, 19, а орендар –сплачувати орендодавцю орендну плату та повернути об’єкт оренди по закінченню строку оренди. Вартість об’єкта оренди становить 400000,00 грн.

Згідно умов укладеного сторонами Договору, на підставі акту № 1 приймання-передачі від 01.07.2010 р., позивач надав відповідачу в оренду нежилі будівлі під літерами “К” (площею 995,50 кв.м.), “Л” (площею 1010,00 кв.м.), “Н” (площею 10,00 кв.м.) загальною площею 2015,50 кв.м., що розташовані в м. Києві, бульвар Перова, 19, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату і своєчасно повернути об'єкт оренди по закінченні строку дії Договору.

Сторонами у п. 2.3 Договору погоджено, що до обов'язків відповідача належить, зокрема, не здійснювати заходів щодо поліпшення (перепланування) об'єкта оренди без письмового дозволу орендодавця.

За твердженнями позивача у вересні 2010 року він помітив, що відповідач, заздалегідь не отримавши від позивача письмової згоди, здійснює роботи, пов'язані з поліпшенням об'єкта оренди.

Згідно п. 9.1. Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Виходячи з положень п. 8.3. Договору, у випадку порушення будь-якою Стороною умов Договору інша Сторона вправі в односторонньому порядку його розірвати шляхом направлення Стороні, що порушила Договір, повідомлення про це не менш ніж за 5 календарних днів, що передують вказаній у повідомленні даті, з якої цей Договір вважається розірваним.

Як зазначав позивач в позовній заяві та в поясненнях у справі, відповідачу ні в усній, ні в письмовій формі згоди на здійснення поліпшення об'єкта оренди він не надавав, що вказує на порушення відповідачем умов Договору.

Враховуючи викладені обставини, 13.09.2010 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення, що з 24.09.2010 р. укладений між сторонами Договір вважається розірваним, а строк оренди об’єкта оренди таким, що закінчився. У зв'язку з цим, позивач просив керівника відповідача з'явитись 24.09.2010 р. на 10:00 за адресою місцезнаходження об'єкта оренди (м. Київ, бульвар Перова, 19) для підписання з керівником позивача Акту № 2 приймання-передачі, за яким повернути об'єкт оренди позивачу.

Відповідно до п. 3.4. Договору об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання Сторонами Акту № 2 приймання-передачі, який складається не пізніше останнього дня дії Договору в двох примірниках - по одному примірнику для кожної із сторін, і є підставою припинення права Орендаря користуватися об’єктом оренди. Якщо будь-яка із сторін безпідставно ухиляється від підписання цього Акту, об’єкт оренди вважається повернутим у день, наступний за днем припинення дії (розірвання) Договору.

В порушення вимог п. 3.4. Договору відповідач не повернув позивачу об’єкт оренди ані станом на 25.09.2010 p., ані станом на момент розгляду справи в суді.

У своїй письмовій відповіді позивачу від 20.09.2010 p. відповідач зазначив, що внаслідок зроблених ним поліпшень об'єкта оренди площа окремих будівель об'єкта оренди змінилась. Так, на сьогоднішній день площа будівлі під літ. “К” становить 1005,60 кв. м., будівлі під літ. “Л” –1024,50 кв.м., будівлі під літ. “Н” –13,80 кв. м. Загальна площа поліпшеного об'єкта оренди становить 2043,90 кв.м. Відтак, відповідач вказав на те, що готовий підписати акт № 2 приймання-передачі, за яким повернути об'єкт оренди позивачу, лише після сплати позивачем відповідачу коштів у розмірі 20000,00 грн. в якості компенсації витрат, понесених відповідачем у зв'язку із здійсненням поліпшень об'єкта оренди. Крім того, у відповіді відповідачем було зазначено, що у випадку несплати позивачем відповідачу у строк до 24.09.2010 р. коштів у розмірі 20000 грн. в якості компенсації понесених відповідачем у зв'язку із здійсненням поліпшення об'єкта оренди витрат, відповідач не повертатиме позивачу об'єкт оренди і вважатиме себе власником поліпшеного об'єкта оренди.

23 грудня ЗАТ «Дніпровський ринок»звернулось до Центру правової допомоги «Правозахист»з проханням провести обстеження трьох окремо стоячих нежилих будівель на бульварі Перова, 19, що належать ЗАТ «Дніпровський ринок», а саме: нежилу будівлю загальною площею 1010,60 кв.м., нежилу будівлю загальною площею 1024,50 кв.м., нежилу будівлю загальною площею 13,80 кв.м. За наслідком поведеного обстеження надати відповідь чи відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним та іншим нормам і правилам вказані вище нежитлові будівлі за зазначеною адресою; чи дозволяє технічний стан нежитлових будівель та будівельна готовність здійснювати їх експлуатацію.

26 грудня 2010 року Центром правової допомоги «Правозахист»складений висновок № 114 експертного будівельно-технічного дослідження відповідно до якого зроблено висновки, що нежитлові будівлі загальними площами 1010,6 кв.м., 1024,5 кв.м., 13,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19, відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним вимогам нормативної будівельно-технічної документації; добрий технічний стан нежитлових будівель загальними площами 1010,6 кв.м., 1024,5 кв.м. та 13,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19, та 100-відсоткова будівельна готовність дозволяє здійснювати їх експлуатацію.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Згідно п. 3.7. Договору, власником нової речі, створеної відповідачем в результаті зробленого без згоди позивача поліпшення об'єкта оренди, є позивач, який вправі вимагати від відповідача по закінченню строку оренди або після дострокового припинення дії (розірвання) Договору передачу такої речі без компенсації відповідачу витрат, понесених останнім у зв'язку із здійсненням поліпшення об'єкта оренди (створенням нової речі).

Таким чином, безпідставними є твердження відповідача про набуття права власності на поліпшений об'єкт оренди.

Також, суд вважає безпідставними вимоги відповідача компенсувати витрати, понесені ним у зв'язку із здійсненням ним поліпшень об'єкта оренди, оскільки згоду на здійснення відповідачем поліпшень об'єкта оренди позивач відповідачу ні в усній, ні в письмовій формі не надавав. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 15 ЦК України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Крім того, згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач порушує умови Договору, положення чинного законодавства України, а також право власності позивача на об'єкт оренди, перешкоджаючи позивачу використовувати об'єкт оренди та земельну ділянку у власних цілях та на власний розсуд. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не звільняючи об'єкт оренди і чинячи позивачу перешкоди у доступі до об'єкта оренди, тим самим чинить позивачу перешкоди у реалізації останнім права власності на поліпшений об'єкт оренди, порушуючи при цьому п. п. 2.3., 3.7. Договору, а також положення ст. 778 ЦК України.

При цьому судом встановлено, що відповідачем зазначені вище поліпшення орендованого майна (його реконструкція) зроблені без дозволу позивача у справі (орендодавця), відповідних дозволів на проведення реконструкції, належним чином затвердженого проекту, тобто з порушенням встановлених норм та правил у сфері містобудування. В результаті вказаних дій відповідача площа переданого йому в оренду майна змінилася, а отже у позивача на даний момент відсутні належні правовстановлюючі документи на майно, яке утворилось у результаті здійснених відповідачем поліпшень.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій збудовано майно, позивачем не було допущено порушень у сфері містобудування (такі порушення були допущені відповідачем, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності в установленому порядку), суд вважає за необхідне захистити порушене право власності позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не спростовані обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Закритим акціонерним товариством “Дніпровський ринок” (02218, м. Київ, бульвар Перова, будинок 19, код 25197883) право власності на: будівлю під літерою “К” загальною площею 1010,60 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна; будівлю під літерою “Л” загальною площею 1024,50 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна; будівлю під літерою “Н” загальною площею 13,80 кв.м., розташовану в м. Києві, бульвар Перова, 19 –як на об’єкт нерухомого майна.

3.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма “Евеко груп” (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Порошкова, будинок 2, код 19414997) негайно звільнити будівлю під літерою “К” загальною площею 1010,60 кв.м., будівлю під літерою “Л” загальною площею 1024,50 кв.м.; будівлю під літерою “Н” загальною площею 13,80 кв.м., що розташовані в м. Києві, бульвар Перова, 19 та не чинити Закритому акціонерному товариству “Дніпровський ринок” (02218, м. Київ, бульвар Перова, будинок 19, код 25197883) перешкод у реалізації ним свого права власності на вказані вище нежилі будівлі.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма “Евеко груп” (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Порошкова, будинок 2, код 19414997) на користь Закритого акціонерного товариства “Дніпровський ринок" (02218, м. Київ, бульвар Перова, будинок 19, код 25197883) будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 30.12.2010 р.