Рішення № 13239295, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/49710.12.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс»

простягнення 82 514,53 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Киреєва Л.Г.–дов. № 215 від 07.07.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Компанія Інтерлогос» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» про стягнення 82514,53 грн. –основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 01/01 поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочки платежу) від 05 січня 2009 року.

Ухвалою від 03.11.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.11.2010 року.

В судовому засіданні 22.11.2010 року представник позивача подав документи на вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 22.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2010 року.

В судовому засіданні 10.12.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 80145,11 грн. –заборгованості, яка складається з 25800,00 грн. –основного боргу, 18614,78 грн. –пені, 1290,00 грн. –штрафу, 10497,44 грн. –інфляційних втрат та 23942,89 грн. –27% за користування банківським кредитом.

Крім того, в судовому засіданні 10.12.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Компанія Інтерлогос», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 01/01 поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочення платежу) (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (далі –товар).

Відповідно до пункту 1.2 Договору якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджуватись сертифікатом відповідності (якості).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору форма оплати за цим Договором –безготівковй рахунок. Покупець зобов’язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно Накладної протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що поставка товару за домовленістю сторін може здійснюватись на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем) згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року.

Відповідно до пункту 6.3 Договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, крім сплати неустойки передбаченої пунктом 6.2 даного Договору, покупець зобов’язаний відшкодувати понесені постачальником збитки, у тому числі суму процентів, за користування банківським кредитом. Збитки стягуються у повній сумі понад суму неустойки.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56193,75 грн., що засвідчується товарно –транспортною накладною № ЛО –0000048 (видаткова накладна) від 06 січня 2009 року.

В свою чергу, відповідач частко розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 25800,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 25800,00 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 25800,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення строків оплати, передбачених цим Договором покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За порушення строків оплати товару передбачених цим Договором покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

Позивач керуючись пунктом 6.2 Договору за прострочення строків сплати заборгованості за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1290,00 грн. та пеню у розмірі 18614,78 грн. за період з 12.01.2009 року по 09.12.2010 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням пунктів 3.2 та 6.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків визначеного сторонами, дат здійснених поставок та проплат, обмеживши нарахуванням пені шестимісячним строком від дня коли зобов’язання мало бути виконано, а також, обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 1290,00 грн., а позовні вимоги в часині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6599,40 грн., перерахунок якої здійснено за період з 12.01.2009 року по 12.07.2009 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару 10497,44 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 10485,19 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Крім того, позивач керуючись пунктом 6.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 23942,89 грн., що складають суму відсотків.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивач в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував наявність причинного зв’язку між завданими збитками (сплаченими відсотками) та порушенням відповідачем умов Договору від 05.01.2009 року, що окрім іншого підтверджується тим, що кредитний Договір укладений значно пізніше Договору поставки нафтопродуктів.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, Солом’янський р –н, просп. Повітрофлотський, буд. 54, кв. 4, код ЄДРПОУ 25413536) на користь Закритого акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»(місцезнаходження: 01013, м. Київ, Голосіївський р –н, просп. Академіка Глушкова, буд. 12, код ЄДРПОУ 23712217) 25 800 (двадцять п’ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 290 (одну тисячу двісті дев’яносто) грн. 00 коп. –штрафу, 6 599 (шість тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп. –пені, 10485 (десять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 19 коп. –інфляційних втрат, 441 (чотириста сорок одну) грн. 75 коп. - державного мита та 130 (сто тридцять) грн. 08 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

27.12.2010 року