Рішення № 13239291, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/43916.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до Закритого акціонерного товариства «Народна-фінансово-страхова компанія «Добробут», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»про стягнення 62297,07грн. за участю представника позивача Шупика О.А., довіреність № 266 від 12.03.2010 року, відповідача-1 Гніди Ю.Ю., довіреність №б/н від 11.10.2010 року, відповідача-2 не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»(відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 62297,07 грн., а саме з відповідача-1 25500,00 грн., а з відповідача-2 36797,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2010 року в м. Києві по вул. Панфіловців, 6 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Камаз», д.н. НОМЕР_1, що належить відповідачу-2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Субару»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 62297,07 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».

30.08.2010 року позивач направив відповідачу-1 претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.2010 року.

У судовому засіданні 24.11.2010 року представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 16.12.2010 року представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував.

Відповідно до наданого відповідачем-1 в судовому засіданні 16.12.2010 року довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АА № 357792 за кодом 31093336 значиться Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне змінити назву відповідача з «Закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»на «Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».

У судовому засіданні 16.12.2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача-1 24990,00 грн., а з відповідача-2 37307,07 грн.

Представник відповідача-2 в судове засідання 16.12.2010 року не зявився, проте 16.12.2010 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача-2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення.

Позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»суму страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельик»різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 37307,07 грн.

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вих. № 10/1955 від 10.06.2010 року та постанови Печерського районного суду м. Києва у справі №3-1445-1/2010 від 23.06.2010 року, ОСОБА_1 08.06.2010 року, близько 16 год. 20 хв. Керуючи автомобілем «Камаз», д.н. НОМЕР_1 на вул. Панфіловців, 1 в м. Києві виїжджаючи з прилеглої території не надав дорогу автомобілю «Субару», д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого здійснив зіткнення з останнім, чим порушив п.п. 10.1, 10.2 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілям заподіяна матеріальна шкода.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2010 року у справі №3-1445-1/2010, ОСОБА_1, працюючого в ТОВ «ПВК «Будівельник»піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Субару», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору страхування №030117/0431/0000003 від 23.11.2009 року.

Відповідно до звіту №7082 від 18.06.2010 року матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Субару», д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 101167,32 грн.

Як вбачається з страхового акту №00046020 від 23.07.2010 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 62297,07 грн.

29.11.2010 року позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 62297,07 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №019016 від 29.07.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 62297,07 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом в судовому засіданні, транспортний засіб автомобіль «Камаз»д.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Субару», д.н. НОМЕР_2, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельник».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Камаз», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_1) встановлена у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «ПВК «Будівельник», що не заперечувався відповідачем 1.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»та ЗАТ «ПВК «Будівельник» правонаступником якого є ТОВ «ПВК «Будівельник»було укладено договір (поліс) № ВЕ/0423988 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Камаз»д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «ПВК «Будівельник»(страхувальника). Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки, відповідач-1 не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Субару», державний номер НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 24990,00 грн.( 25500,00 грн. вартість матеріального збитку 510,00 грн. франшиза = 24990,00 грн.).

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до абз. 2 ч.1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п.37.5 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»суми страхового відшкодування в розмірі 37307,07 грн. (36797,07 грн. вартість матеріального збитку + 510,00 грн. франшиза = 37307,07 грн.) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А, код 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533) 24 990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп. боргу, 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. державного мита та 94 (девяносто чотири) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»(04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код 31466963) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533) 37 307 (тридцять сім тисяч триста сім) грн. 07 коп. боргу, 373 (триста сімдесят три) грн. 08 коп. державного мита та 141 (сто сорок одну) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяЧебикіна С.О.