Рішення № 13239172, 27.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/34527.12.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Харківське автотранспортне підприємство № 16363”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БК-Транс”

про стягнення 14433,99 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Раєвська В.М.- представник по довіреності від 18.08.2010р.

від відповідача: Козак С.Г. –директор

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БК-Транс” заборгованості за Договором № ДГ-09/04 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 09.04.2010р. в розмірі 14433,99 грн., в тому числі 13136,87 грн. –основного боргу, 974,84 грн. –пені, 157,64 грн. –інфляційних витрат та 164,64 грн. –3% річних.

Позивач вказує, що відповідно до договорів позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення на суму 13136,87 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 13136,87 грн. основного боргу 974,84 грн. –пені, 157,64 грн. –інфляційних витрат та 164,64 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 порушено провадження по справі № 53/345, розгляд справи призначено на 08.11.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 надав відзив на позовну заяву, в якому погоджується про існування заборгованості та просить відстрочити виплату заборгованості.

В судовому засіданні від 08.11.2010 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 13.12.2010.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 13.12.2010 представника позивача розгляд справи було відкладено на 27.12.2010.

В судовому засіданні 27.12.2010 представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1597,12 грн., в тому числі 300,00 грн. основний борг, 974,84 грн. –пені, 157,64 грн. –інфляційних витрат та 164,64 грн. –3% річних.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач в судовому засіданні 27.12.2010 відмовився в частині відзиву щодо відстрочення виплати заборгованості.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010 між сторонами у справі укладено Договір № ДГ-09/04 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник (позивач) зобов’язується доставити автомобільним транспортом довірений йому експедитором (відповідач) вантаж (згідно із заявкою), і видати йому уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу), а експедитор за дорученням, від свого імені та за рахунок замовника, зобов’язується оплатити послуги перевізника (п. 1.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2010 р. відповідачем було надано транспортну заявку № 1-2010 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Факт надання транспортних послуг по Договору № ДГ-09/04 підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін Актом надання послуг № 2314 від 20.04.2010р., відповідно до якого вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг по Договору № ДГ-09/04 становить 24136,87 грн.; CMR.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок № 1882 від 19.04.2010р.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість послуг перевізника вказуються в заявках. Згідно з заявкою № 1-2010 від 09.04.2010 р. плата за перевозку вантажу складає 2 200,00 євро + вартість замитнення.

Як вбачається з чеку від 14.04.2010 р., вартість замитнення складає 50,00 євро.

Оплата вартості послуг перевізника, що надаються за даним Договором здійснюється впродовж 14 днів шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці-дорученні (п. 4.1 Договору).

Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), пред’явленого рахунку та звіту який складається з оригіналів документів (CMR) з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу та інших документів. (п. 4.2 Договору).

Як вбачається з заявки № 1-2010 сторони погодили умови оплати – протягом 21 календарні дні з дня отримання оригіналів документів.

Позивачем у відповідності до умов Договору, було направлено Відповідачу відповідні транспортні документи, зокрема і рахунок № 1882 на оплату вартості транспортних послуг. На доказ направлення документів позивач надав суду накладну № 395539388. Відповідно до листа ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС»від 16.09.2010 р., Відповідачем було отримано вищезазначений рахунок 23.04.2010 р.

Відповідач частково розрахувався за надані йому послуги, що підтверджується залученим до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача та платіжним дорученнями.

Однак відповідач не здійснив оплату послуг в повному обсязі, тому у відповідача перед позивачем наявний борг у розмірі 300,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 3 ст. 908 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (умовами зазначеними в заявці), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору надані послуги вчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували розрахунок за надані послуги відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані послуги в розмірі 300,00 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплату рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару позивачем, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач майже повністю розрахувався з позивачем за надані послуги.

Таким чином, враховуючи погашення заборгованості перед позивачем на суму в розмірі 23836,87, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 10,00 грн. У стягненні 964,84 грн. пені суд відмовляє.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 157,64 грн. –інфляційних витрат та 164,64 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 157,64 грн. –інфляційних витрат та 164,64 грн. –3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі за обґрунтованим розрахунком позивача.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БК-Транс” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-А; ідентифікаційний код 34343351), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства “Харківське автотранспортне підприємство № 16363” (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160; ідентифікаційний код 01332106) заборгованість у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп., пені в розмірі 10 (десять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 64 коп., інфляційні витрати в розмірі 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 (шість) грн. 32 коп. та 10 (десять грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 29.12.2010