Рішення № 13239043, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/45723.12.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Закритого акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"

про стягнення боргу за договором оренди в сумі 37 704,09 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Кошман А.С. - за довіреністю № 82 від 30.08.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

23.12.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до закритого акціонерного товариства „Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України” про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди № 971 від 09.09.2004 року в розмірі 33 309,47 грн, збитків від інфляції в розмірі 1 723,45 грн та пені в розмірі 2 671,17 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.2004 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна за № 971. За доводами позивача відповідач порушуючи умови договору оренди не в повному обсязі здійснював оплату орендної плати за період з червня 2009 по серпень 2010 року, в зв’язку з чим, станом на 13.09.10 у відповідача існує заборгованість з орендної плати в розмірі 33309,47 грн.

Листами від 25.08.09 № 30-05/12099 та від 20.07.10 № 30-05/12013 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Ухвалою Києва від 15.10.10 р. було порушено провадження у справі № 40/457 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.11.10 р.

У судове засідання 04.11.10 представники сторін з’явились, надали документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 25.03.09 було прийнято Постанову КМУ № 316 „Про деякі питання оплати оренди державного майна”, якою встановлено, що до 01.01.10 орендні ставки визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу, тому вважає неправомірними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором оренди.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення слухання справи для надання додаткових доказів у справі.

Суд задовольнив вказане клопотання відповідача. У судовому засіданні 04.11.10 було оголошено перерву до 23.11.10.

У судове засідання 23.11.10 представники сторін з’явились. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази по справі. Суд задовольнив вказане клопотання відповідача.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.12.2010 року.

У судове засідання 07.12.10 представники сторін з’явились. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази по справі. Представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання. Суд задовольнив вказане клопотання відповідача. Керуючись ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 23.12.2010 року.

У судове засідання 23.12.10 представники сторін з’явились, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог з розрахунком заборгованості станом на 17.12.10, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 35 375,96 грн - основної заборгованості, пеню в сумі 2 681,12 грн, збитки від інфляції в розмірі 3 031,43 грн, всього 41 088,51 грн.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

09.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивачем) та закритим акціонерним товариством «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 971, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину вокзальної площі перед Центральним вокзалом біля входу до камер схову праворуч від центрального входу до вокзалу загальною площею 30,0 кв.м., розміщене за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДГТО «Південно-Західна залізниця», вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2004р. – 213000 грн., майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи).

Пунктом 10.1 договору оренди передбачено, що строк дії договору обчислюється з моменту фактичної передачі майна орендодавцем орендарю, засвідченої підписанням акту приймання-передачі цього майна. Строк дії договору становить 11 місяців та обчислюється з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

На виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.11.2004 року (копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.10.5 договору оренди №971 від 09.09.2004 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Договором № 1 від 21.05.2007 року про внесення змін до договору оренди № 971 від 09.09.2004р. сторонами було внесено зміни до договору оренди в частині мети оренди, порядку нарахування орендної плати.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.5 договору оренди № 971 від 09.09.2004р., зазначений договір в подальшому був неодноразово продовжений за згодою сторін.

Листом № 30-04/9600 від 09.07.2009 року позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди № 971 від 09.09.2004р., відсутність наміру позивача на його продовження та вимогу повернути майно аналогічно порядку встановленому договором при передачі майна – за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.10 № 40/180 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до закритого акціонерного товариства „Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України” про примусове звільнення орендованої площі, залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.10, яким встановлено, що договір оренди № 971 від 09.09.2004р. припинив свою дію 12.06.09.

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 971 від 09.09.2004р (з урахуванням змін від 21.05.07) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2007 року: 4264,20 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Відповідно до п.3.3 перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 30 % орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.14 договору оренди № 971 від 09.09.2004р передбачено обов’язок орендаря в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту приймання-передачі.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконував зобов’язання щодо сплати орендної плати за договором оренди № 971 від 09.09.2004р після закінчення терміну його дії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з червня 2009 по листопад 2010 року у розмірі 35 375,96 грн.

Листами від 25.08.09 № 30-05/12099 та від 20.07.10 № 30-05/12013 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог у зв’язку з тим, що 25.03.09 було прийнято Постанову КМУ № 316 „Про деякі питання оплати оренди державного майна”, якою встановлено, що до 01.01.10 орендні ставки визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу, виходячи з наступного.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

При укладенні договору оренди № 971 від 09.09.2004р з урахуванням змін від 21.05.07 сторони домовились, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2007р.: 4262,20 грн. Доказів внесення змін до договору оренди № 971 від 09.09.2004р за погодженням сторін в частині застосування зменшеної орендної ставки, встановленої Постановою КМУ від 25.03.09 № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна», відповідачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо перерахування орендної плати за договором оренди № 971 від 09.09.2004р, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за період з червня 2009 по листопад 2010 у розмірі 35375,96 грн.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 35375,96 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.5 договору оренди № 971 від 09.09.2004р орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2681,12 грн. за період з 19.06.10 по 17.12.10, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, що доданий до заяви про уточнення позовних вимог та з яким погоджується суд.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи, сума збитків від інфляції склала 3031,43 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції, що міститься в додатках до позовної заяви, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 3031,43 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» (01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України (одержувач – ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача – ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, назва –за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості в розмірі 35 375 (тридцять п’ять тисяч триста сімдесят п’ять) грн 96 коп., пеню в розмірі 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 12 коп. та збитки від інфляції в розмірі 3 031 (три тисячі тридцять одна) грн 43 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»(01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 410 (чотириста десять) грн. 89 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 28.12.2010р.