Рішення № 13239040, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/50323.12.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»

про стягнення боргу 231 317,75 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Кошман А.С. - за довіреністю № 82 від 30.08.2010р.

від відповідача: не з’явився

23.12.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду держаного майна України по м. Києву до Закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»про стягнення з відповідача на користь державного бюджету заборгованості за договором оренди у сумі 231317,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.04 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №973, що належить до державної власності, загальною площею 887,02 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, що знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно-Західної залізниці. На підставі вказаного договору відповідач отримав в строкове платне користування державне нерухоме майно, визначене умовами договору та зобов’язався вчасно та у повному обсязі сплачувати орендні платежі.

За доводами позивача відповідач вдався до порушень умов договору, а саме: п.п. 3.5, 5.2., 5.6 Договору внаслідок чого станом на 20.10.2010 року за відповідачем числиться заборгованість по договору № 973 за період з червня 2009 року по вересень 2010 року у розмірі 200512,33 грн. За несвоєчасне виконання умов договору позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України та ст. 343 ГК України просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 15296,99 грн та збитки від інфляції у розмірі 15508,43 грн.

Ухвалою суду від 10.11.10 порушено провадження у справі № 40/503 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.12.10.

02.12.2010 року позивач через загальний відділ діловодства подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що на момент подачі позовної заяви заборгованість була нарахована станом на 20.10.2010р., проте станом на 25.11.2010р. заборгованість по орендній платі становить 206208,15 грн –основна сума заборгованості, 15446,13 грн –пеня та 15536, 77 грн –збитки від інфляції.

У судове засідання, призначене на 07.12.10 з’явилися представники сторін.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи, що витребовувалися.

Представник відповідача вимоги ухвали виконав частково та просив суд відкласти розгляд справи. Представник позивача не заперечував щодо відкладення, у зв’язку з чим судом задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву у судовому засіданні до 23.12.10.

У судове засідання, призначене на 23.12.10, з’явився представник позивача.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

09.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»(далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 973 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передав а відповідач отримав у строкове платне користування державне нерухоме майно –двоповерхову амінбудівлю з котельнею, площею 887,02 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, що знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно-Західної залізниці, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2004 року 951000грн. Майно передається в оренду з метою розміщення готелю.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі (п.2.1. Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору сторони дійшли згоди, що строк договору обчислюється з моменту фактичної майна орендодавцем орендарю, засвідченої підписанням акту прийому-передачі цього майна і становить 11 місяців.

12 листопада 2004 року сторони за Договором підписали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою м. Київ, Труханів острів.

Відповідно до п.10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

За доводами позивача строк дії договору з урахуванням п. 10.5 Договору та ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»договір неодноразово продовжувався. Листом від 01.07.09 № 30-04/9222 позивач орендодавець повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору з 12.06.2009 року.

30.06.2006 року сторони уклали додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди № 973 від 09.09.2004, згідно якого було внесено зміни щодо площі орендованого майна –897,4 кв.м., орендної плати та адреси орендованого майна (м. Київ, Труханів острів, паркова дорога, 20-а)

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 973 від 09.09.2004 (з урахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 21.05.07) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку –січень 2007 р.: 23541,80 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Відповідно до п. 3.3 орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перерахуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.14 Договору орендар зобов’язаний в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо перерахування орендної плати за договором оренди № 973 від 09.09.2004 внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з червня 2009р по жовтень 2010 р у розмірі 206208,15 грн.

Листами від 25.08.09 № 30-05/12099 та від 20.07.2010 № 30-05/12013 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором оренди № 973 від 09.09.2004р., а відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 206208,15 грн підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.5 договору оренди № 973 від 09.09.04 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 15446,13 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Згідно з п.2.ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи, сума збитків від інфляції склала 15536,77 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції, наданим позивачем в додатках до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 15536,77 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»(01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості в розмірі 206 208 (двісті шість тисяч двісті вісім) грн 15 коп., пеню в розмірі 15 446 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 13 коп. та збитки від інфляції в розмірі 15 536 п'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять шість ) грн 77 коп.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України»(01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України 2 371 (дві тисячі триста сімдесят одну) грн 91 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 28.12.2010р.