Рішення № 13238714, 24.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/48624.12.10

За позовомМіністерства оборони України

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд”

Проспонукання до виконання зобов’язань в натурі

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЛогін Р.А .—представник за довіреністю від 28.01.2010 р.

Від відповідача не з’явився

24.12.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом, відповідно до якого просить спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд” до виконання в натурі зобов’язань за договором на пайову участь у будівництві житла від 19.12.2008 р. № 227/ДБ-288Д, а саме: завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття-передачі квартир та обов’язковою реєстрацією (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45 квартир відповідно до адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв.м. в житловому будинку у м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/486 від 12.10.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.11.2010 р.

Ухвалами від 22.11.2010 р. та 06.12.2010 р. розгляд справи відкладався.

20.12.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, шляхом зобов’язання відповідача виконати обов’язки з договором в натурі. В обґрунтування заявлених вимог представ к позивача посилався на положення угоди сторін, які відповідачем не виконані без поважних причин, а також на відповідні норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що судовим рішенням за позивачем вже було визнано право власності на об’єкт незавершеного будівництва, що є предметом договору сторін, а тому саме позивач є власником спірного нерухомого майна і відповідач не в змозі добудувати і ввести в експлуатацію 45 квартир, оскільки такі дії порушуватимуть право власності позивача. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач допускає бездіяльність щодо проведення реєстрації за собою права власності, визнаного судом.

У судове засідання, призначене на 24.12.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про перенесення судового засідання у зв’язку з неможливістю подання документів, витребуваних судом (акти виконаних робіт за договором), оскільки особа, відповідальна за їх зберігання знаходиться на лікарняному.

Розглянувши заявлене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення та вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, пояснення якого по суті спору вже заслуховувалися судом у попередньому засіданні, а також без дослідження актів виконаних робіт за договором від 19.12.2008 р. № 227/ДБ-288Д, відсутність яких в матеріалах справи не є визначальним для встановлення наявності або відсутності факту прострочення відповідача за договором та вирішення спору по суті заявлених вимог відповідно до визначених позивачем підстав і предмету позову. .

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення тендерного комітету Департаменту будівництва Міністерства оборони України з організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (протокол засідання тендерного комітету від 12 грудня 2008 року за № 209) з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України 19 грудня 2008 року між Міністерством оборони України (пайовик) в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ-Градобуд” (забудовник) було укладено договір на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-288Д (надалі –Договір).

Виходячи з п. 1.1, 1.3 договору забудовник зобов'язується збудувати за рахунок коштів Державного бюджету та передати пайовику (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45 (сорок п'ять) квартир, відповідно до адресного переліку квартир (додаток до договору № 2), загальною площею 3141,25 кв.м. в житловому будинку у м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5 (в подальшому зазначеному об’єкту присвоєно адресу: м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 16-Б). Передача вказаного житла пайовику здійснюється з оформленням акту прийняття-передачі квартир та обов'язковою реєстрацією (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) відповідно до чинного законодавства.

У пункті 1.5 договору зазначено, що стан квартир, які забудовник зобов'язується передати пайовику (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України), повинен відповідати проектно-кошторисній документації на будівництво зазначеного у п. 1.1 договору житлового будинку та вимогам чинних нормативно-правових актів (ДБН, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва житла за кошти Державного бюджету України і експлуатації об'єктів житлового призначення. Тобто квартири, які за договором забудовник зобов'язується передати пайовику, повинні бути готові для проживання в них, роботи виконані “під ключ”.

Відповідно до п. 1.6 договору передача квартир обов'язково повинна здійснюватись у термін не пізніше 31 травня 2009 р.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що договірна ціна (сума пайової участі), тобто ціна квартир, які забудовник за договором зобов'язується передати пайовику, складає 17 559 587,50 грн. Договірна ціна складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються, і фіксованої вартості 5 590 грн. за один квадратний метр площі, що є твердою.

Відповідно до пункту 2.4 договору пайовик перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Забудовника поетапно: пайовий внесок 1-го етапу фінансування - складає 3 700 000,00 грн.; наступні пайові внески здійснюються при підтвердженні використання попередньої оплати на цілі даного договору в межах 95% від договірної ціни згідно графіку фінансування, який є невід'ємною частиною договору; остаточний розрахунок - 5% від договірної ціни здійснюється після уточнення згідно з довідкою БТІ загальної площі квартир, введення будинку в експлуатацію та передачі пайовику належних йому квартир, за обов'язкової умови, що квартири, які замовник передає за договором, відповідають вимогам п. 1.5 договору.

На виконання умов договору від 19.12.2008 р. на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-288Д пайовиком було перераховано на розрахунковий рахунок забудовника грошові кошти у розмірі 16 300 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (в матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання та у встановлений Договором термін - до 31 травня 2009 року, не завершив будівництво житлового будинку, не здійснив передбачені чинним законодавством дії щодо введення будинку в експлуатацію та проведення реєстрації права власності за державною в особі Міністерства оборони України на 45-ть квартир, загальною площею 3141,25 кв.м. за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5.

Таким чином, позивач вважає, що вказаними діями Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ-Градобуд” порушило умови договору, що свідчить про порушення державних інтересів та нанесення державі значних матеріальних збитків у сумі виконаних Міністерством оборони України грошових зобов'язань за Договором № 227/ДБ-288Д.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. № 50/112 було визнано за Міністерством оборони України право власності на недобудоване нерухоме майно, а саме: 45-ти квартир відповідно до адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв.м. в житловому будинку у м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 16-Б, таким чином, відповідач вважає, що не має жодних підстав проводити на зазначеному об’єкті будь-які роботи, оскільки власником вказаного будинку є позивач.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача виходячи з наступного.

З довідки відповідача від 28.12.2009 р. № 150 вбачається, що будівельна готовність будинку у відсотковому співвідношенні складає орієнтовно –85 %.

Гарантійним листом № 161 від 28.12.2009 р. відповідач гарантував позивачу виконання зобов’язань за договором від 19.12.2008 р. № 227/ДБ-288Д в термін до 01.07.2010 р.

Проте, відповідач і в зазначений в гарантійному листі термін свої зобов’язання не виконав - не завершив будівництво житлового будинку, не здійснив передбачені чинним законодавством дії щодо введення будинку в експлуатацію та проведення реєстрації права власності за державною в особі Міністерства оборони України на 45-ть квартир, загальною площею 3141,25 кв.м. за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. № 50/112, що набрало законної сили встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ-Градобуд” в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не виконало взяті на себе зобов’язання та у встановлений договором строк - до 30.12.2009 р. не завершило будівництво житлового будинку та не здійснило передбачені законом дії щодо введення будинку в експлуатацію та проведення реєстрації права власності за позивачем на 45 квартир загальною площею 3141,25 кв. м за адресою: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаним рішенням за позивачем було визнано право власності на визначені у договорі сторін 45 квартир як на недобудоване нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання п. 2.4 договору сплатив відповідачу 16300000,00 грн.

Остаточний розрахунок –5 % від договірної ціни здійснюється після уточнення згідно з довідкою БТІ загальної площі квартир, введення будинку в експлуатацію та передачі Пайовику належних йому квартир, за обов'язкової умови, що квартири, які замовник передає за договором, відповідають вимогам п. 1.5 договору (ч. 3 п. 2.4 договору).

Як зазначалось вище, відповідач виконав частково свої зобов’язання за договором (будівельна готовність будинку у відсотковому співвідношенні складає –85 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, відповідач зобов’язаний виконати свої обов’язки за Договором та завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття-передачі квартири.

Слід зазначити, що визнання права власності на зазначені квартири як на об’єкт незавершеного будівництва за позивачем не є свідченням виконання відповідачем обов’язків за договором у повному обсязі, а навпаки є наслідком їх порушень таким чином, не звільняє останнього від їх належного виконання.

На вказаних підставах суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки доказів виконання зобов’язань належним чином, в установлені строки суду подано не було.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Відповідно до ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1080, Міноборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановленому, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача виконати умови договору на пайову участь у будівництві житла від 19.12.2008 р. № 227/ДБ-288Д, а саме: завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття-передачі квартир та обов’язковою реєстрацією (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45-ти квартир відповідно до адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв.м. в житловому будинку у м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5, є законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, ідентифікаційний код 31925629) виконати зобов’язання за договором на пайову участь у будівництві житла від 19.12.2008 р. № 227/ДБ-288Д, а саме: завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) з оформленням акту прийняття-передачі квартир та обов’язковою реєстрацією (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) сорок п’ять квартир відповідно до адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв.м. в житловому будинку у м. Севастополь, Нахімовський район, станція Мекензієві гори, вул. Енергетиків, 5.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, ідентифікаційний код 31925629) на користь Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 29.12.2010 р.