Рішення № 13237663, 24.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2010Справа №2-24/4703-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-М» (м. Київ, б-р. Кольцова, 19).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-35» (м. Ялта, вул. Тимирязева, 33).

Про стягнення 238663,01 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

31 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасник-Ка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУ-35», укладено договір № 17, у виконання умов якого ТОВ «Сучасник-Ка» передав у власність ТОВ «СУ-35» кран КБ-405.2А, б/у. на виконання умов договору товар був переданий та підписаний Акт прийому передачі від 30.09.2008р. Також підписаний Акт про те що, згідно Договору кран КБ-405 переданий згідно комплектації заводу виробника та умов Договору в повному обсязі. Загальна вартість товару складає 500000,00грн. Відповідно умов договору, ТОВ «СУ-35» зі свого боку виконало умову передплати у розмірі 20%, а саме 100000,00грн. 02.04.2008р. Після чого ТОВ «СУ-35» погашало заборгованість за наступним графіком: 02.04.2008р. – 100000,00грн.; 12.09.2008р. – 100000,00грн.; 24.09.2008р. – 50000,00грн.; 24.10.2008р. – 50000,00грн. Отже сума боргу складає 200 000,00грн. 19 серпня 2008р. відповідачу надсилалася Претензія №1 про сплату заборгованості вих.№20 на загальну суму 400 000,00грн. в т.ч. ПДВ.

16.02.2010р. між первісним кредитором ТОВ «Сучасник-Ка» та Новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-М» укладений договір №1 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно договору №17 від 31.03.2008р., укладеного з Відповідачем, а новий кредитор приймає право вимоги належне первісному кредитору за основним договором. Також згідно Договору №1 підписаний акт №1 від 16.02.2010р. в даному акті зазначається, що ТОВ «СУ-35» заперечень проти вимог нового кредитора в зобов'язанні за договором №17 від 31.03.2008р. не має.          л 16.02.2010р. підписаний акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого борг Відповідача перед Позивачем складає 200 000,00грн. в т.ч. ПДВ. Листом від 16.02.2010р №1 Відповідачу повідомлено нові реквізити за якими потрібно проводити розрахунок з Позивачем, але вказана заборгованість до цього часу не сплачена. Позивачем також була заявлена вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача, у розмірі заявлених вимог, які знаходяться на поточних рахунках останнього, оскільки невжиття таких заходів у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотанням позивача про забезпечення позову в зв’язку з його необґрунтованістю. Представник відповідача позовні вимоги заперечує та наполягає на відмові в їх задоволенні, на виконання вимог суду, представив відзив на позов та копії довідки та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, ліцензії №344213. Суд залучив надані документи до матеріалів справи. Також представник відповідача у відзиві заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені у розмірі 38663,01грн. Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслав заперечення на відзив на позов, в якому просив стягнути з відповідача борг у розмірі 200000 грн. Ніяких заяв про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 38663,01 грн. від позивача не момент розгляду справи не надходило.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 23.11.2010 р. просив суд справу розглянути за відсутністю свого представника.

Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

31 березня 2008 р. між ТОВ «СУ - 35» ( покупець ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасник - Ка» ( Продавець ) був укладений договір №17.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти і сплатити кран КБ – 405.2А, б/у на умовах, що визначені у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору ціна за одиницю товару складає 500000 грн.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору передача обумовленого договором товару покупцю здійснюється за накладною і акту приймання – передачі.

У виконання умов вказаного договору, ТОВ «Сучасник - Ка» передав ТОВ «Су -35» обумовлений договором товар - кран КБ – 405.2А, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання – передачі від 30.09.2008 р. та накладною №114 від 30.09.2008 р., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 9 -10 ).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору передоплата в сумі 20% ( 100000 грн. ) проводиться в 5 – ти денний строк з моменту підписання даного договору, тобто до 05.04.2008 р.

Відповідачем по справі вказана передоплата у розмірі 100000 грн. була перерахована на користь ТОВ «Сучасник - Ка» 02.04.2008 р., тобто своєчасно.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору оплата проводиться на протязі 4 – х календарних днів з моменту укладення договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, у наступному порядку:

-          30.05.2008 р. – 100000 грн.;

-          30.06.2008 р. – 100000 грн.;

-          30.07.2008 р. – 100000 грн.;

-          30.08.2008 р. – 100000 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак відповідач, всупереч умов вказаного договору00, вартість придбаного крану сплатив лише частково, а саме: 12.09.2008 р. – 100000 грн., 24.09.2008 р. – 50000 грн. і 24.10.2008 р. – 50000 грн.

Таким чином, сума боргу склала 200000 грн., з врахуванням передоплати, що була здійснена 02.04.2008 р.

Судом встановлено, що 16.02.2010 р. між ТОВ «Сучасник – Ка» ( первісний кредитор ) і позивачем по справі ( новий кредитор ) було укладено договір №1 про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст.. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

Відповідно до ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору №1 первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором №17 від 31.03.2008 р. ( Основний договір ), укладеного з ТОВ «СУ – 35» ( Боржник ), а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору №1 до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язаннях, що виникли за основним договором, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. ( До нового кредитора переходить право вимоги від боржника належного та реального виконання обов’язків, передбачених основним договором ).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до п. п. 3.1.3 вказаного договору №1 первісний кредитор зобов’язався передати новому кредитору всі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка важлива для їх здійснення, на протязі 5 – ти календарних днів з моменту підписання цього договору.

У виконання вказаного ТОВ «Сучасник – Ка» передав позивачу по справі договір №17 від 31.03.2008 р. та всі документи, що стосуються боргу, що значився за відповідачем по справі, що підтверджується актом приймання – передачі документів ( а. с. 17 ).

Відповідно до п. 3.1.2 договору №1 первісний кредитор зобов’язався не пізніше п’яти робочих днів після набуття чинності цим договором сповістити боржника про укладення цього договору.

У виконання вказаного, ТОВ «Сучасник – Ка» сповістив боржника ( відповідача по справі ) про укладення договору №1 про відступлення права вимоги, що підтверджується листом №1 від 16.02.2010 р. ( а. с. 18 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши договір №17 від 31.03.2008 р., суд встановив, що в ньому відсутні умови, що передбачають отримання згоди боржника на заміну кредитора.

Необхідно також зауважити на те, що докази переходу прав до нового кредитора у зобов’язанні за договором №17 від 31.03.2010 р. були представлені для ознайомлення позивачем по справі відповідачу та відповідач заперечень проти вимог нового кредитора ( позивача по справі ) в зобов’язанні за договором №17 від 31.03.2010 р. не мав, що підтверджується актом до договору №1 від 16.02.2010 р., який був підписаний представниками ТОВ «Дністер – М» та ТОВ «СУ -35» та завірений відповідними печатками ( а. с. 38 ).

Більш того, факт визнання наявності боргу у розмірі 200000 грн. відповідачем саме перед позивачем по справі підтверджується актом звірки розрахунків від 16.02.2010 р., який був підписаний представниками ТОВ «Дністер – М» та ТОВ «СУ -35» та завірений відповідними печатками ( а. с. 19 ).

Відповідач, в супереч вимогам ст.. 33 ГПК України, доказів сплати боргу у розмірі 200000 грн. суду не представив.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 200000 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 38663,01 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивач у відзиві на позов просить застосувати позовну давність по даній справі, оскільки вважає, що вона пропущена позивачем.

З вказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку ( а. с. 20 ), він просить стягнути пеню у розмірі 6904,11 грн. за період з 31.05.2008 р. по 12.09.2008 р. ( строк позовної давності сплинув 31.05.2009 р. ); у розмірі 7627,40 грн. за період з 01.07.2008 р. по 24.10.2008 р. ( строк позовної давності сплинув 01.07.2009 р. ); у розмірі 12164,38 грн. за період з 31.07.2008 р. по 31.01.2009 р. ( строк позовної давності сплинув 31.07.2009 р. ); у розмірі 11967,12 грн. за період з 31.08.2008 р. по 28.02.2009 р. ( строк позовної давності сплинув 31.08.2009 р. )

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом тільки 24.09.2010 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ГС АР Крим.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 38663,01 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що рішення у повному обсязі буде складено 26.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-35», м. Ялта, вул. Тимирязева, 33, ( р/р 2600401731496, МФО 324786, ЄДРПОУ 20730775 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-М», Хмельницька обл.., Кам’янець – Подільський р –н, с. Жванець, вул.. 60 – річчя Жовтня, 58, ( р/р 26004052606183, МФО 320649, ЄДРПОУ 31165981 ) борг у розмірі 200000 грн., державне мито у розмірі 2000,00 грн. та 197,77 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені у розмірі 38663,01 грн. у позові відмовити

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.