Рішення № 13237648, 14.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2010

Справа №2-29/5208-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра - М» (83023, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б).

До відповідача – Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» (98313, м. Керч, вул. Орджонікідзе, буд. 12).

Про стягнення 67 894,20 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача – Ковалевський В. А. – предстнвик, довіреність б/н від 01.01.2010р., паспорт.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра - М» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» про стягнення заборгованості в сумі 67 894,20 грн., з яких: 64 871,30 грн. – сума основного боргу; 224,00 грн. – 3% річних; 1 724,24 грн. – індекс інфляції та 1 074,66 грн. – пеня.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати, зі сплати державного мита та інформаційно – технічного забезпечення судового процесу, на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору поставки товару №Н71 від 01.02.2007р., в частині своєчасності та повноти оплати отриманого за товарно – транспортними накладними товару, в зв'язку з чим за Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» склалася заборгованість в розмірі 67 894,20 грн., яку останнє самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Також, позивач вважає, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, у нього виникло право на нарахування сум пені, 3% річних та індексу інфляції, суми яких і заявляються ним до стягнення.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема посилається на те, що підставою позовних вимог позивача є договір №Н71 від 01.02.2007р., тоді як між сторонами зазначений договір не укладався, а договором №71 від 01.02.2007р., який був укладений між сторонами, не передбачено строків, щодо сплати вартості поставленого товару. Також, відповідач посилається на те, що вартість поставленого товару сплачена ним в повному обсязі в сумі 64 871,25 грн., що підтверджує платіжними дорученнями №2359 від 21.10.2010р., №2422 від 09.11.2010р., №2424 від 10.11.2010р. та №2435 від 12.11.2010р., на підставі чого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. До того ж, відповідачем до відзиву додана належним чином засвідчена копія договору поставки товару №Н71 від 01.02.2007р.

В судовому засіданні 13 грудня 2010р. позивач надав суду письмові пояснення в яких підтвердив часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 64 871,25 грн., а також зазначив, що жодних інших договорів в тому числі і за №71 від 01.02.2007р. між сторонами укладено не було, поставка товару була здійсненна позивачем виключно у виконання договору №Н71 від 01.02.2007р., який був укладений між сторонами, про що також є посилання у товарно транспортних накладних на вказаний договір.

Відповідач в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві позов.

У судовому засіданні 13.12.2010р. судом було оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України до 14.12.2010р. на 10 год. 20 хв.

В продовженому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд -

встановив:

01 лютого 2007р. між ТОВ «Фра - М» (постачальник) та Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» (покупець) укладено договір поставки за №Н71, у відповідності з яким постачальник зобов’язався систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інш. (далі - товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору, а. с. 55).

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що загальна кількість товарів, які підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно – транспортних накладних (специфікаціях в розумінні ст. 266 ГК України), які є невід’ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра - М» поставило на адресу Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» медикаменти на загальну суму 66609,10 грн., що підтверджують товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 30-53), а саме: № 2477142 від 08.07.2010 р. на суму 2945,24 грн.; № 2573103 від 15.07.2010 р. на суму 4363,43 грн.; № 2573294 від 15.07.2010 р. на суму 720,77 грн.; № 2573295 від 15.07.2010 р. на суму 4505,24 грн.; № 2665518 від 22.07.2010 р. на суму 4760,86 грн.; № 2665519 від 22.07.2010 р. на суму 955,61 грн.; № 2665598 від 22.07.2010 р. на суму 4892,16 грн.; № 2833232 від 05.08.2010 р. на суму 98,64 грн.; № 2834479 від 05.08.2010 р. на суму 5397,83 грн.; № 2833523 від 05.08.2010 р. на суму 327,00 грн.; № 2833524 від 05.08.2010 р. на суму 4893,22 грн.; № 2833525 від 05.08.2010 р. на суму 3373,55 грн.; № 2833526 від 05.08.2010 р. на суму 2721,56 грн.; № 2918410 від 11.08.2010 р. на суму 4222,16 грн.; № 2918411 від 11.08.2010 р. на суму 2016,65 грн.; № 2918555 від 11.08.2010 р. на суму 597,84 грн.; № 2918556 від 11.08.2010 р. на суму 2875,68 грн.; № 3018054 від 19.08.2010 р. на суму 4502.55 грн.; № 3018073 від 19.08.2010 р. на суму 35,40 грн.; № 3018074 від 19.08.2010 р. на суму 2394,53 грн.; № 3105752 від 26.08.2010 р. на суму 5151,86 грн.; № 3105929 від 26.08.2010 р. на суму 93,70 грн.; № 3105930 від 26.08.2010 р. на суму 3347.01 грн.; № 3105931 від 26.08.2010 р. на суму 1416,61 грн.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вказаних товарно – транспортних накладних, яка діяла на підставі довіреності від 01.01.2008р. (а. с. 54) та підписи якої скріплені печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар в строк вказаний в товарно – транспортних накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до вищевказаних товарно – транспортних накладних встановлений строк оплати 25 днів з моменту отримання товару.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

В ході судового провадження у даній справі відповідач свої зобов'язання по сплаті за отриманий від позивача товар виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 64871,25 грн., що підтверджують матеріали справи, а саме: платіжні доручення № 2359 від 21.01.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 2422 від 09.11.2010 р. на суму 26150,00 грн., № 2424 від 10.11.2010 р. на суму 33048,25 грн., № 2435 від 12.11.2010 р. на суму 673,00 грн. (а.с. 79-82).

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п.31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 64871,25 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

Отже сума заборгованості Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» за отриманий від позивача товар, станом на день розгляду справи, складає 0,05 грн., підтверджується матеріалами справи, тому у цієї частині позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 1724,24 грн. та 3% річних у сумі 224,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексу інфляції за період з серпня 2010 р. по вересень 2010р., становить 1724,24 грн. та 3% річних у розмірі 224,00 грн.

Виконання цивільних обов’язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договорами поставки щодо своєчасної оплати товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають стягненню у сумі 1724,24 грн. та 3% річних у сумі 224,00 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору Покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючий в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов’язань по договорам поставки товару № 71 від 01.02.2007р. позивачем, відповідно п. 5.2 договору, нарахована пеня, яка складає 1074,66 грн.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договорам поставки, а відтак окрім суми основного боргу він повинний сплатити й вказану суму пені у розмірі 1074,66 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 0,05 грн., пені у сумі 1074,66 грн.; 3% річних у розмірі 224,00 грн. та індексу інфляції у розмірі 1724,24 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача про те, що договір № Н 71 від 01.02.2007 р. не укладався та що договором не передбачено строків щодо сплати вартості поставленого товару є безпідставним, оскільки у додатку до відзиву відповідачем прикладений саме договір № Н71 від 01.02.2007 р.

Пунктом 4.2 вищевказаного договору зазначено, що Покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар в строк вказаний в товаро-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною договору. Тобто безпосередньо саме в накладних зазначено строк оплати – 25 днів з моменту отримання товару.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» (98313, м. Керч, вул. Орджонікідзе, буд. 12, код ЄДРПО України 16331041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра - М» (83023, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, код ЄДРПО України 20322326) 0,05 грн. заборгованості; 1724,24 грн. індексу інфляції, 224,00 грн. – 3% річних; 1074,66 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 679,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 64871,25 грн. заборгованості провадження по справі припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено – 16.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.