Рішення № 13237644, 16.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2010

Справа №2-29/5242-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28 // 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1).

До відповідача – Приватного підприємства «Фенікс Крим» (95000, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд. 16, кв. 3).

Про стягнення 2 978,43 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача – Смоляр М.П., представник, довіреність № 45 від 11.10.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства «Фенікс Крим» про стягнення заборгованості в сумі 2 978,43 грн., з яких: 2 776,43 грн. – сума основного боргу; 25,10 грн. – 3% річних; 27,70 грн. – індекс інфляції та 149,20 грн. – неустойка, а всього 2 978,43 грн.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати, зі сплати державного мита та інформаційно – технічного забезпечення судового процесу, на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору поставки №392-СИМ від 27.04.2009р., в частині своєчасності та повноти оплати отриманого за видатковими накладними товару, в зв'язку з чим за Приватним підприємством «Фенікс Крим» склалася заборгованість в розмірі 2 776,43 грн., яку останнє самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

В зв'язку з тим, що 16.09.2010р. між ТОВ «ТД «Арда» та ТОВ «Арда - Трейдинг» було укладено договір уступки права вимоги, на підставі якого ТОВ «Арда - Трейдинг» набув право вимоги, яке належало ТОВ «ТД «Арда» на підставі договору поставки №392-СИМ від 27.04.2009р., саме ТОВ «Арда - Трейдинг» звернулося до суду про стягнення заборгованості з відповідача.

Також, позивач вважає, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, у нього виникло право на нарахування сум неустойки, 3% річних та індексу інфляції, суми яких і заявляються ним до стягнення.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29 жовтня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні. Розгляд справи відкладався.

Позивач у судовому засіданні надав заяву, якою повідомив, що відповідач повністю погасив суму заборгованості та просить стягнути 3% річних у розмірі 25,10 грн., пеню у розмірі 149,20 грн., індекс інфляції у розмірі 27,70 грн., всього 202,00 грн., також надав накладну, генеральну довіреність, товаро-транспортну накладну, витяг з ЄДРПО України від 02.12.2010 р. № 05.3-8.1/3049, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.11.2010 р., а також квитанції № ПН 7670 від 13.12.2010 р., № ПН2914 від 05.11.2010 р., № ПН 16543 від 24.11.2010 р.

Вказані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно довідки Головного управління статистики в АРК від 02.12.2010р. за вих. № 05.3-8.1/3049 ( а.с. 34) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як юридична особа за адресою – м. Сімферополь, Центральний район, вул. Пушкіна, буд 16, кв. 3.

За змістом ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

встановив:

27.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» (Постачальник) та Приватним підприємством «Фенікс Крим» (Покупець) було укладено договір поставки №392-СИМ, відповідно до п. 2.1 якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід’ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення Покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь-яким особам для оплати Постачальнику, Постачальник не несе відповідальність за можливі збитки Покупця від втрати (розкрадання) таких коштів. Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши Покупця за 7 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 лютого 2011 р. (п. 6.1 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» згідно видаткової накладної № 617290410 від 29.04.2010 р. на суму 6576,43 грн., наявної в матеріалах справи (а.с. 13-14), поставило на адресу фізичної особи – Приватного підприємства «Фенікс Крим» товар на загальну суму 6576,43 грн.

16.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» був укладений договір відступлення вимоги, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 2978,43 грн., належне первісному кредитору на підставі договору поставки № 392-СИМ від 27.04.2009 р., укладеного між первісним кредитором та Приватним підприємством «Фенікс-Крим».

Відповідно до п. 2 за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання його зобов’язань за договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань ( п. 10 договору).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

В ході судового провадження у даній справі відповідач свої зобов'язання по сплаті за отриманий від позивача товар виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 2776,43 грн., що підтверджують матеріали справи, а саме: квитанції № ПН 7670 від 13.12.2010 р., № ПН2914 від 05.11.2010 р., № ПН 16543 від 24.11.2010 р.

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п.31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 2776,43 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 27,70 грн. та 3% річних у сумі 25,10 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексу інфляції за період з 30.05.2010р. по 16.09.2010 р., виходячи з суми основного боргу у розмірі 2776,43 грн., становить 27,70 грн. та 3% річних у розмірі 25,10 грн.

Виконання цивільних обов’язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договорами поставки щодо своєчасної оплати товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають стягненню у сумі 27,70 грн. та 3% річних у сумі 25,10 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.6 договору поставки № 392-СИМ у випадку порушення Покупцем строків, визначених п.4.2 договору, Покупець оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення Покупцем строків вказаних в п. 4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх обов’язків включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов’язань по договорам поставки за період прострочки з 30.05.2010 р. по 16.09.2010 р. позивачем, відповідно п.6.6 договору, нарахована пеня, яка складає 149,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору поставки, а відтак він повинний сплатити й вказану суму пені у розмірі 149,20 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» в частині стягнення суми пені у розмірі 149,20 грн.; 3% річних у розмірі 25,10 грн. та індексу інфляції у розмірі 27,70 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фенікс Крим» (95000, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд. 16, кв. 3, код ЄДРПО України 36646412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28 // 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПО України 37029549) пеню у сумі 149,20 грн.; 3% річних у сумі 25,10 грн.; індекс інфляції у сумі 27,70 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості у розмірі 2776,43 грн. провадження по справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано – 17.12.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.