Рішення № 132184838, 01.12.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4657/25

Провадження № 2/466/2896/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

30.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2038500606 від 21.12.2021 року в розмірі 33328,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.12.2021 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2038500606.

Відповідно до умов договору, АТ «ОТП БАНК» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.

На картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за заявою Відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку. Розділ 3 Договору передбачає, що за користування Кредитом АТ «ОТП Банк» нараховує проценти у розмірі 5% в місяць.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з випискою по картковому рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 16950,00 грн.

20.09.2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу № 01.02-24/24 відповідно до якого Акціонерне Товариство «ОТП Банк» відступило (передало) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, в тому числі за Кредитним договором №2038500606 від 21.12.2021.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Таким чином заборгованість відповідача за картковим рахунком за Договором №2038500606 від 21.12.2021 року становить 33328,89 грн та складається з: заборгованості по тілу кредиту - 16950 грн, заборгованості по відсотках і комісії - 16378,89 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28.08.2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Куліша Т.Л. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклала Кредитний договір №2038500606 на підставі якого отримала кредит на придбання холодильника в розмірі 2501,90 грн, який мала повернути до 21 січня 2023 року відповідно до графіку платежів. Отриману суму кредиту, а також нараховані відсотки за користування кредитом та інші платежі були повністю погашені нею достроково. Отримавши кредит на холодильник ОСОБА_1 також отримала запечатану в конверті банківську карту та пін-код до неї, якою жодного разу не користувалась. Зі дзвінка представника банку Петрій Т.Г. дізналась про те, що з картою виданою на її ім`я здійснюються підозрілі шахрайські операції, після чого звернулась з відповідною заявою в правоохоронні органи. За наслідками такого звернення розпочато кримінальне провадження, яке триває по даний час. Оскільки відповідач кредитними коштами не користувалась, а такі були списані шляхом шахрайських дій просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача адвокат Куліш Т.Л. відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги заперечили, просили відмовити у задоволенні позову та надали пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву. Крім того, відповідач була допитана в судовому засідання в якості свідка під присягою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.12.2021 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2038500606.

На підставі вказаного договору, ОСОБА_1 отримала кредит на придбання холодильника в розмірі 25016,90 грн, який мала повернути до 21 січня 2023 року відповідно до графіку платежів.

Вищезазначений кредитний договір являвся змішаним кредитним договором, який передбачав надання другій стороні комплексу банківських послуг. Тобто, при оформленні кредиту, договір може бути укладений тільки в такій формі і фактично є договором приєднання, і видача кредиту необхідного Відповідачці передбачає одночасну видачу їй банківської карти з встановленим кредитним лімітом в сумі 15000 гривень. Отже, отримавши кредит на холодильник, ОСОБА_1 також отримала запечатану в конверті банківську карту та пін-код до неї.

В подальшому, ОСОБА_1 стало відомо про вчинення з вказаною кредитною картою шахрайських дій у зв`язку з чим 28.01.2022 року вона звернулась з заявою в органи поліції, що стверджується протоколом про вчинене кримінальне правопорушення.

29.01.2022 року відомості за заявою ОСОБА_1 було внесено до ЄРДР за №12022142380000155 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_1 від 18.09.2025 року вбачається, що вона брала кредит для покупки холодильника. В момент оформлення вищевказаного кредиту представник банку дав їй запечатаний конверт та повідомив, що це є кредитна карточка та вона входить в умови договору. Дану карточку вона взяла, однак не розпаковувала її та не користувалась нею. 28.01.2022 до ОСОБА_1 подзвонила невідома особа, представилась представником банку та сказала, що щойно була спроба зняття грошових коштів з її кредитної карти. Чи повідомляла якісь коди даній особі ОСОБА_1 не пам`ятає. Оскільки картою вона не користувалась, то одразу викликала працівників поліції та по їх приїду показала, що карточка запакована у конверт і не відкривалась. В подальшому конверт був відкритий працівником поліції з метою отримання номеру карти. При цьому, оглянувши карту на наявність пошкоджень працівник поліції зазначила, що така не пошкоджена.

Відповідно до довідки №600-5-600-01-600-5/239 від 21.08.2025 року, станом на 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 виконала боргові зобов`язання за Кредитним договором №2038500606 від 21.12.2021 року в повному обсязі.

20.09.2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу № 01.02-24/24 відповідно до якого Акціонерне Товариство «ОТП Банк» відступило (передало) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, в тому числі за Кредитним договором №2038500606 від 21.12.2021.

Оскільки відповідачем не заперечується та не оспорюється вказаний договір факторингу, то судом такому оцінка не надається.

Станом на час виникнення спірних правовідносин загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також ви-значення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними система-ми встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Цей закон втратив чинність 01.08.2022 року, тобто був чинний станом на існування спірних правовідносин.

Згідно пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Станом на час виникнення спірних правовідносин також діяло Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року (надалі - Положення). Це Положення також втратило чинність 01.08.2022 року, тобто було чинним станом на існування спірних правовідносин.

Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пункту 11 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, оскільки кошти у розмірі 14000 грн були списані без відома відповідачки, не з вини відповідачки, без фізичного пред`явлення нею як користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу, вона негайно коли їй це стало відомо повідомила Банк про ці незаконні дії, а Банк жодним чином не довів, що саме її дії чи бездіяльність призвели до вказаних шахрайських дій, відповідачка не несе відповідальність за здійснення цього незаконного переказу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.04.2021 у справі № 336/3989/19:

«Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА 1 як користувач картки послуг щодо збільшення ліміту та замовлення послуги «Миттєва розстрочка» не замовляв та для їх виконання банком жодних дій не вчиняв, одразу звернувшись до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк» для з`ясування питання щодо зняття з його картки значної суми коштів без його розпорядження, а також звернувся до поліції з приводу шахрайських дій, проведених за його карткою. При цьому відповідач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів вину позивача у вказаних операціях, не виконав ухвалу суду першої інстанції про витребування доказів, зокрема, щодо вчинення позивачем будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ «КБ «ПриватБанк» письмово, чи в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», а також оформлення позивачем послуги «Миттєва Розстрочка».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про істотне порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком позивача, які ним не замовлялися та не оформлялися, що завдало йому істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку він має погашати, та нарахування плати у великому розмірі за послугу «Миттєва розстрочка» за кредитні кошти, які ним не отримувались, а сама послуга не замовлялась».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Судом встановлено факт звернення відповідачки до банку з повідомленням про вчинення шахрайських дій щодо неї, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій.

Також допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_1 пояснила, що дійсно отримувала кредит для того, щоб купити холодильник. Під час оформлення кредиту у банку їй було надано у конверті кредитку карту та пін-код до неї. Вказаною картою вона користуватись не хотіла та не збиралась, про що відразу повідомила представника банку. В подальшому конверт з картою вона поклала вдома та не відкривала його, оскільки картою не користувалась. В січні 2022 року посеред дня до неї подзвонила невідома особа, представилась працівником банку та повідомила, що була спроба зняття коштів з вказаної кредитної карти у сумі 14000 грн. Вона попросила таку карту анулювати, чи повідомляла якісь дані зараз пригадати не може. Коли дізналась, що з карти списали гроші то звернулась до банку та до поліції з відповідними заявами. Також зазначає, що даними коштами не користувалась, ким і для чого вони були списані вона не знає.

Вказані свідчення позивача, на переконання суду є правдивими та позивачем в свою чергу не спростовані, а тому суд надає їм віри.

Отже, суд приходить до висновку про те, що кредитними коштами ОСОБА_1 не отримувала та не користувалась, а тому немає правових підстав для стягнення з неї таких та нарахування відсотків за користування такими.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для задоволення позову.

Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позову слід відмовити, сплачений за подання позовної заяви судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. І. Баєва