Ухвала суду № 1320932, 24.12.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м. Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-2583/2007                                                                Головуючий 1 інстанції:  Катунова В.В.

  Категорія: 23                                                                                                    Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 грудня 2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

 представника позивача:        Іщенко С.М., Кудрявцев В.І.                          

представника відповідача: Сліденко А.В,, Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової адміністрації України  та Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2007 року по справі № 2а-484/07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екополіс"

доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

 Державної податкової адміністрації України

провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

            Товариство з обмеженою відповідальністю „Екополіс” (надалі по тексту ТОВ „Екополіс”, позивач)звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі по тексту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, перший відповідач) та Державної податкової адміністрації України (надалі по тексту ДПА України, другий відповідач), в якому просив суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДШ у Дзержинському районі м. Харкова від 16.11.2006 р, №0002392320/0 та № 0002402320/0, від 06.02.2007 р. № 0002392305/1, № 0002402305/1 № 0000262305/1 , № 0000272305/1, від 05.04.2007р. № 0002342320/2, № 0002402320/2, № 0000262305/2 та № 0000272305/2, рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.01.2007 року № 903/10/25-007, а також рішення ДПА України від 01.06.2007 року № 5263/6/25-0115.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2007 року позовні вимоги  задоволено.Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м, Харкова від 16.11.2006 р. №0002392320/0 та № 0002402320/0, від 06.02.2007 р. № 0002392305/1, № 0002402305/1 № 0000262305/1, № 0000272305/1, від 05.04,2007р. № 0002342320/2, № 0002402320/2, № 0000262305/2 та № 0000272305/2, рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.01.2007 року № 903/10/25-007, а також рішення ДПА України від 01.06.2007 року № 5263/6/25-0115. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Екополіс" витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

          Відповідачі не погодившись з постановою суду першої інстанції подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

         В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п 7.4.4 п 7.4. ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість», пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 4 Закону України «Про обіг векселів». 

Позивачем надані заперечення, в яких посилаючись на прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального та процесуального права, позивач просить залишити апеляційні скарги відповідачів без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін

        Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

    Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Екополіс", як платник податків, обліковується в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 11.01.1991 року.

                 Підприємство здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі будівельними матеріалами.

                 З метою здійснення своєї господарської діяльності позивачем були укладені договори, які передбачали придбання товару на умовах товарного кредиту, а саме:

- договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №0305/1 від 03 травня 2006 року з ТОВ „Комерційні Ініціативи" з додатковими угодами до цього договору №1 від 25 травня 2006 року та №2 від 25 травня 2006 року;

- договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №б/н від 02 червня 2006 року з ПП „Житомир-Євростандарт" з додатковими угодами до цього договору №1 від 29 червня 2006 року та № б/н від 29 червня 2006 року;

- договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №б/н від 03 липня 2006 року з ПП „Житомир-Євростандарт" з додатковими угодами до цього договору №1 від 29 липня 2006 року та № б/н від 29 липня 2006 року.

Як оплату за товар та відсотки (проценти) за товарний кредит позивач передав продавцям товару емітовані ним прості векселя за актами приймання-передачі (емісії) векселя від 25.05.2006 року, від 29.06.2006 року та від 29.07.2006 року.

В подальшому векселя передані позивачем були пред'явлені йому до платежу за актами пред'явлення векселя до платежу від 19.06.2006 року, від 30.06.06 року, від 18.08.06 року та отримані за актами приймання-передачі векселів б/н від 12 липня 2006 року, б/н від 09 серпня 2006 року та б/н від 19 вересня 2006 року,

На момент укладання угод та отримання товару у позивача були відсутні грошові кошти, які були необхідні для оплати цього товару за договорами, що підтверджується виписками з банку про рух грошових коштів по його рахунку за травень-липень 2006 року та висновком аудитора Іщенка С.М. від 06 липня 2007 року.

Всі угоди зазначені вище є дійсними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, розбіжності в оцінці сторонами правомірності таких угод та обсягу наданих документів відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані та сплачені позивачем кошти безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки діяльність з придбання товарів за договорами купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №0305/1 від 03 травня 2006 року з ТОВ „Комерційні Ініціативи", №б/н від 02 червня 2006 року з ПП „Житомир-Євростандарт" та №6/н від 03 липня 2006 року з ПП „Житомир-Євростандарт"неможливо було виконати на інших умовах крім умов товарного кредиту внаслідок   відсутності у позивача обігових коштів, а самі товари, що були придбані за цими договорами призначені для подальшого використання в господарській діяльності позивача, тобто умови товарного кредиту були необхідною умовою при укладанні цих угод.

       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

     Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

     Відповідно до ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення аборозстрочення оплати товарів, робіт або послу (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Згідно зі ст. 42, 43, 44, 67 ГК України позивач є вільним у встановленні цін на товари, що ним реалізуються.

За змістом п. 1.11.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" товарний   кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним та фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

   Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

   Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" до податкового кредиту відносяться податок на додану вартість сплачений за товари (роботи, послуги) які призначені для їх використання в подальшій господарській діяльності.

   Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

   Позиція відповідачів, щодо правомірності застосування штрафних санкцій та донарахування позивачу сум податку спростовується фактичними даними, що містяться у висновку спеціаліста-економіста ХНИСЕ ім. М.С. Бокаріуса, відповідно до висновку якого в обсязі наданих на дослідження документів, висновки акту ДШ у Дзержинському районі м, Харкова від 03.11.2006р. №7115/2320/14063553 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Екополіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07,2005р. по 30,09.2006р." в частині заниження чистої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 422286,91 грн. внаслідок порушення п.п/1 ст. 5 п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", заниження суми податку на додану вартість 353829,53 грн. внаслідок порушення п.п,7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" законодавчо не обґрунтовані та наданими на дослідження документами не підтверджується.

     Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

     Проте, відповідачі, заперечуючи проти позову не надали жодних доказів щодо відсутності у позивача, враховуючи відсутність  у нього на час укладання угод коштів на розрахункових рахунках, розумних економічних або інших причин (ділової мети) для придбання товарів на умовах товарного кредиту та не використання позивачем товарів, придбаних на умовах товарного кредиту, у своєї господарської діяльності.

     Між тим, позивач обґрунтовуючи свій намір одержати економічний ефект у результаті придбання товарів на умовах товарного кредиту, довів суду, що придбання товару на таких умовах, обумовлювалося відсутністю у підприємства коштів на розрахунок за придбаний товар. Зазначені доводи позивача, обґрунтовано підтверджуються виписками банку про рух коштів на розрахункових рахунках позивача, з яких вбачається відсутність коштів на час укладання угод на умовах товарного кредиту.

   Крім того, колегія суддів, звертає увагу, що відповідачі не зверталися до суду з позовами про визнання недійсними, укладених позивачем угод   або з позовами про застосування наслідків нікчемних цих угод. Отже, угоди укладені позивачем на умовах товарного кредиту є чинними, та виконані сторонами цих угод.

   Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду, що нараховані та сплачені позивачем кошти за придбаний товар та відсотки по товарному кредиту безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

      Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

УХВАЛИЛА:

                Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України  та Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова  – залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2007 року по справі № 2а-484/07 – без змін.

             Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                  (підпис)                     Ю.М.Філатов

                        Судді:                          (підпис)                       Н.В. Шевцова

                                                                 (підпис)                    Н.С.Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                         Н.В.Шевцова