Ухвала суду № 1320915, 19.12.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-2165/2007                                                                Головуючий 1 інстанції: Коршенко Ю.О.   

  Категорія: 23                                                                                                    Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 грудня  2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошина Я.В.

представників позивача:    Шмельов М.М.

представника відповідача: Реута Н.В., Василєв О.Л., Кочук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюКременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року по справі №17/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства  «Крюківський вагонобудівний завод»

доКременчуцької об’єднаної державної  податкової інспекції

провизнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень

ВСТАНОВИЛА:

        Відкрите акціонерне товариство „Крюківський вагонобудівний завод” (надалі по тексту позивач, ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод”) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі по тесту відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення № 0000702305/0/126 від 29.12.2006р та № 0000702305/1/39 від 05.03.2007р.

        Постановою господарського суду Полтавського області від 12.006.2007 року позов задоволено. Визнано протиправними, нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції   № 0000702305/0/126 від 29.12.2006 р. та № 0000702305/1/39 від 05.03.2007р. про зменшення відкритому акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2003101,15 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод” відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

        Відповідач не погодившись із постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

         В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.159 КАС України та матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.5.1 п.7.5, 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до неправильного вирішення справи.

        Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

        Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Судом першої інстанції встановлено, що з 21.12.2006р. по 22.12.2006р. Кременчуцькою ОДПІ була здійснена невиїзна позапланова перевірка Позивача, за результатами якої складено акт № 719/23-312/05763814 від 22.12.2006р. "Про результати невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період - липень 2006р.

На підставі Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. № 0000702305/0/126 про порушення податкового законодавства. Відповідно до вказаного повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ зменшила позивачу податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2006р. на суму 2003101,15 грн.

Зменшення податкового зобов’язання відповідачем обґрунтовано тим, що за даними особового рахунка платника податків залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування складає за липень 2006р. - 2003101,15 грн..

Основними постачальниками ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є ТОВ "Альянс-Д", ПП "Базіс-Тон", ТОВ "УГМК ".

З метою посилення контролю правильності віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту податковим органом були проведені зустрічні перевірки та направлені запити до інших податкових органів щодо постачальників позивача . У зв"язку з неповним надходженням інформації стосовно вказаних постачальників, що унеможливлює підтвердити надмірну сплату позивачем ПДВ до бюджету, податковий орган( відповідач ) відшкодування ПДВ в сумі 2003101,15 грн. призупинив.

При розгляді справи судом першої інстанції також встановлено, що в червні 2006 року позивач, згідно до укладених ним угод та контрактів, закупляв продукцію у трьох своїх постачальників: ТОВ "УГМК", що здійснювало постачання металопродукції позивачу протягом червня 2006 року, ПП "Базис-Тон", що здійснювало постачання крупного вагонного литва позивачу протягом червня 2006 року та ТОВ "Альянс-Д”, що здійснювало постачання підшипників позивачу протягом червня 2006 року.

Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" укладало угоди поставки з іншими підприємствами а саме:

з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія”, договір постачання металопродукції №533-р від 28.11.2005р.;

з приватним підприємством "Базис-Тон", договір постачання крупного вагонного литва 3471 від 05.06.2007р.;

з товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Д", договір постачання підшипників №96 від 17.11.2005р.

На поставлений товар вказані вище підприємства виписували ВАТ "Кюківський вагонобудівний завод" податкові накладні. Суми ПДВ по вищезазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Отримані від постачальників податкові накладні занесені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Відповідність представлених податкових накладних чинному законодавству не заперечується відповідачем.

  Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних загальні суми податкового кредиту по ПДВ за період, що перевіряється становлять: по ТОВ "Альянс-Д" -632322,44 грн.; по ПП "Базіс-Тон" -1072904,9 грн.; по ТОВ "УГМ2" - 298046,38 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, у свою чергу, позивач навів достатні докази стосовно правомірності віднесення спірних коштів до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається платником податку виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20 відсотків протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податку незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п 7.5. закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наданих позивачем копій платіжних доручень та видаткових накладних, вбачається, що позивач в одному й тому самому звітному податковому періоді, а саме в червні 2006 року, отримав податкові накладні на придбані товари і сплатив за них кошти.

 Таким чином, у позивача виник податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплачену в рахунок придбання товарів в ТОВ "УГМК", ПП "Базис-Тон" та ТОВ "Альянс-Д".

  Відповідачем, в межах процедури, передбаченої п. 7.7.5 Закону України „Про податок на додану вартість"  проведено позапланову виїзну перевірку (документальну) позивача для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до зазначеної норми Закону, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач в акті №539/23-312/05763814 від 29.09.2006р. виїзної позапланової перевірки підтвердив правильність розрахунку позивачем суми ПДВ до бюджетного відшкодування за липень 2006р.

 З матеріалів справи вбачається, що постачальники продукції позивача - ТОВ "УГМК", ПП "Базис-Тон" та ТОВ "Альянс-Д" також перевірялися податковими органами.

 Зазначені підприємства на вимогу податкового органу надали всі необхідні дані, які підтвердили сплату ПДВ до бюджету.

  ТОВ "УГМК" надало лист №1750 від 16.03.07р. з доданням довідки №120/2-23-10-25412086 від 25.01.2007р. про результати камеральної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

   ПП "Базис-Тон" надав лист з інформацією по результатам його зустрічної перевірки.

    ТОВ "Альянс-Д" надав інформацію про те, що підприємство "Альянс-Д" 08.12.2006р. перевірялося інспектором ДПІ Кременчуцького ОДПІ Стеценко, з доданням необхідних документів.

Відповідачем зазначена інформація не заперечувалась. Проте, він послався на необхідність проведення зустрічних перевірок в повному обсязі по ланцюгу до виробника.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що Закон України ,Про податок на додану вартість" в п.7.7.5 передбачає право податкового органу проводити перевірку платника податку, який заявляє бюджетне відшкодування, а не проведення зустрічних перевірок в повному обсязі по ланцюгу до виробника.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

При розгляді справи, судом обґрунтовано встановлено, що суми віднесені позивачем до податкового кредиту належним чином підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, що позивач отримував від вказаних вище постачальників відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону, тому колегія суддів, погоджується з висновками суду, що ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" мало підстави для включення сум ПДВ по виписаним вказаним контрагентами податковим накладним до складу свого податкового кредиту.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо безпідставності тверджень відповідача про необхідну умову для формування податкового кредиту покупця з ПДВ, обов"язковість надходження до бюджету коштів, сплачених в якості ПДВ, при оплаті товарів (продукції, послуг ), для отримання покупцем права на податковий кредит, оскільки позивачем було дотримано вимоги пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо платіжних документів та податкових декларацій.

            Пункт 1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ”, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

             Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок підприємств-постачальників. Законодавство України не надає податковому органу право на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі ненадходження в повному обсязі результатів зустрічних перевірок.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав  для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

 Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень Відповідачем не було виконано.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення,а постанову господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року по справі №17/14 – без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                  (підпис)                     Ю.М.Філатов

                        Судді:                          (підпис)                       Н.В. Шевцова

                                                                 (підпис)                    Н.С.Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                         Н.В.Шевцова