Рішення № 13207481, 23.12.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2-3855-2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

про задоволення позову про стягнення аліментів на дитину

23 грудня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Шиліна А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання на неповнолітню дитину, в якій зазначає, що вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21.08.2004 року, шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Лозівського міського управління юстиції, актовий запис №221. Від цього шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На цей час стосунки між позивачем та відповідачем значно погіршилися і відповідач перестав надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання їх сина. Позивач не працевлаштована, тому позивач не може самостійно забезпечити дитину всім необхідним для життя та розвитку. Відповідач працевлаштований, працює у мережі швидкого харчування «Макдональз-ЛТД» інструктором, інших утриманців крім їх сина відповідач не має.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (іншого доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до повноліття.

Позивач в судове засідання не зявилась, але надала до суду заяву про розгляд цивільної справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі неявки в судове засідання відповідача, постановити заочне рішення.

Відповідач жодного разу у судове засідання на зявився, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать конверти, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які наявні в матеріалах справи.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з 21.08.2004 року знаходиться з відповідачем у зареєстрованому шлюбі (а.с.6).

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у шлюбі у позивача та відповідача, народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач матеріальну допомогу позивачеві на утримання їх спільної дитини не надає, працює, має задовільний стан здоровя, стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться, пільгами з держави не користується.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобовязання закріплені статтею 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, згідно якої батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, зазначено, що дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення. В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року вказано, що держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В ст.11 цього ж Закону вказано, що сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього, кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків, предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно статті 12 цього закону - виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює.

Відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі ? частини його заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною 5 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 130, 169, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224,225,226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180,181,182,183, 191 Сімейного кодексу України, Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п.17 Постанови Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Лозова, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду з 19.11.2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривні на користь держави на розрахунковий рахунок 31416537700015 в Лозівському УДК, код ОКПО 24134414, банк ГУДКУ в Харківської області, МФО 851011 та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 120 гривень на користь держави на розрахунковий рахунок 31211259700015 в УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя О.А. Ткаченко