Ухвала суду № 132057436, 24.11.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 листопада 2025 року справа № 580/12827/25 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Гудзя О.С. від імені ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

19.11.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивачка) до Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, буд.13/15; код ЄДРПОУ 00034051) (далі відповідач 1), Черкаської обласної прокуратури (18001, Черкаська обл., м.Черкаси, бул.Шевченка, буд.286; ЄДРПОУ 02911119) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не забезпечення відповідача 2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати позивача за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270грн, на 01.01.2022 у розмірі 2393грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028грн, на 01.01.2025 у розмірі 3028грн;

зобов`язання відповідача 1 забезпечити відповідача 2 бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати позивача за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270грн, на 01.01.2022 у розмірі 2393грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028грн, на 01.01.2025 у розмірі 3028грн;

визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не забезпечення відповідача 2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270грн, на 01.01.2022 у розмірі 2393грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028грн, на 01.01.2025 у розмірі 3028грн;

зобов`язання відповідача 1 забезпечити позивачу 2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270грн., на 01.01.2022 у розмірі 2393грн., на 01.01.2023 у розмірі 2684грн., на 01.01.2024 у розмірі 3028грн., на 01.01.2025 у розмірі 3028грн;

визнання протиправними дії відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 гривень;

зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену заробітну плату прокурора за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025;

визнання протиправними дії відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки в розмірі 1600 гривень;

зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки виходячи з посадового окладу, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн., на 01.01.2022 у розмірі 2393грн., на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн., на 01.01.2024 у розмірі 3028грн., на 01.01.2025 у розмірі 3028грн;

Додатково просив про:

стягнення з відповідача 2 на користь позивача судових витрат;

зобов`язання відповідача 2 надати засвідчені копії документів, що містять інформацію щодо нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за період роботи з 01.01.2021 до 22.10.2025 із зазначенням всіх складових заробітної плати, а також суми нарахованої та виплаченої компенсації за невикористану відпусту при його звільненні.

Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач безпідставно не нараховував та не виплачував суму грошового забезпечення позивача у розмірах, що встановлені нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Однак позовна заява підлягає залишенню без руху.

Позивач не повністю урахував вимоги ч.ч.1,2 ст.122 КАС України, згідно з якими позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд на виконання ч.5 ст.242 КАС України врахував висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Суд, аналізуючи норми ст.122 КАС України, зазначив, що з дня отримання виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась із заявою про надання їй відповідної інформації. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Тому відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18). Отримання позивачем листа відповідача від 25.02.2025 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Отже, для соціальних судових спорів строк звернення до суду обчислюється з дати отримання відповідної суми коштів. Від висновку щодо обчислення строку з дати відповіді на звернення особи - Верховний Суд відступив.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначене є обов`язком, а не правом суду. Оскільки висновок у зазначеній справі стосується ст.122 КАС України та сформульовано для застосування судами у всіх категоріях соціальних спорів, обставини ухвалення рішення Верховним Судом у справах, що мали інші, аніж у цій, фактичні обставини, не мають правового значення. Тож відсутні підстави не враховувати актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування ст.122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відтак, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Зважаючи на усталеність судової практики щодо порядку обчислення строків звернення до суду в справах про розмір грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 11.07.2024 у справі №990/1569/23, №440/9/24 та інші), докази пропуску строку звернення до суду за період до 19.05.2023 в цій справі не встановлені.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період роботи з 19.05.2023 до 22.08.2025 включно, заявлені з порушенням процесуального строк, адже стосуються платежів, про розмір яких йому відомо з дати їх щомісячного отримання.

Будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду зі вказаними вище позовними вимогами, позовна заява не містить.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач відповідно до ч.6 ст.161 КАС України зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Тому наявні підстави залишити її без руху та зобов`язати позивачку надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі вказівкою поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили їй своєчасно звернутися в суд із вказаними вище позовними вимогами, або подати заяву про зменшення позовних вимог, вказавши їх в межах дотриманого стркоу звернення до суду.

Керуючись ст. ст.2-20, 122-133, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву адвоката Гудзя О.С. від імені ОСОБА_1 про визнання протиправними дії і зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Позивачу надати строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали направити позивачу.

СуддяАнжеліка БАБИЧ