Ухвала суду № 1318956, 16.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“16” жовтня 2007 року Справа № 20-12/192-4/261

к/с № К-9528/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольськогоапеляційного господарського суду від 20.03.2007 року

та постановугосподарського суду міста Севастополя від 14.12.2006 року

у справі№ 20-12/192-4/261

за позовом Приватного підприємства “Соріус”

до 1) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

2) Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі

за участю Прокуратури м. Севастополя

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Соріус” (далі ПП “Соріус”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000006235/0 від 07.08.2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та зобовязано податковий орган надати належні документи до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі для здійснення такого відшкодування.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя оскаржило їх у касаційному порядку. В касаційні скарзі відповідач просить скасувати постанову господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006 року, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року та відмовити у позові повністю. В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП “Соріус” просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на правомірність розрахунку заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету та неправильним трактуванням контролюючим органом п. п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору комісії від 10.06.2005 року № USE-31-200-D/K-05 укладеного між ПП “Соріус” (Комітент) та ДК “Укспецекспорт” (Комісіонер) здійснено постачання корабельних запчастин для Обєднаного штабу Міністерства оборони (ВМС) Індії.

Факт проходження товару підтверджується вантажною митною декларацією від 07.02.2006 року № 100000012/6/9821231, виданою Київською регіональною митницею, та, відповідно до якої митна вартість товару складала 141 348,84 дол. США.

На виконання зазначеного договору у грудні 2005 року на розрахунковий рахунок ПП “Соріус” надійшла сума передоплати в розмірі 86664,0 дол. США, що підтверджується даними бухгалтерського обліку. Залишок суми в розмірі 54594,84 дол. США (39890,94 дол. США витрати, повязані з виконанням договору, 14703,90 дол. США чи 74254,70 грн.(у тому числі податок на додану вартість у розмірі 12375,78 грн.) комісійна винагорода) ДК “Укспецекспорт” не перерахований, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку.

17.03.2006 року ДК “Укспецекспорт” направило на адресу позивача звіт Комісіонера та податкову накладну № 206 на суму 61878,92 грн., з яких податок на додану вартість складає 12375,78 грн.

Остаточні розрахунки між ПП “Соріус” та ДК “Укспецекспорт” здійснені 17.03.2006 року шляхом погашення взаємних вимог за наданими послугами.

При цьому ДК “Укспецекспорт” заявлені податкові зобовязання за березень 2006 року сплатив самостійно і це перевірено контролюючим органом.

28.07.2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя здійснено виїзну позапланову перевірку ПП “Соріус” на предмет правильності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень 2006 року. В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 12375,78 грн. Зазначене правопорушення відображено у акті № 70-23-2/22285658/15713/10, на підставі якого 07.08.2006 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 000006235/0. Відповідно до абз. 1 п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. “а” п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Із матеріалів справи вбачається, що позивач повністю виконав свої зобовязання, в тому числі сплатив комісіонеру кошти за надані комісійні послуги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України поділяє позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що приписи п. п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” однією з вимог виникнення права на бюджетне відшкодування визначають фактичну сплату податку на додану вартість і не ставлять виникнення такого права в залежність від рахунку, з якого надійшов податок.

Спірні відносини виникли у звязку із виконанням договору комісії, який за своєю правовою природою є відплатним.

Комісіонер, відповідно до ст. 1020 Цивільного кодексу України, має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Таким чином, зазначеною нормою комісіонер наділений правом відраховувати належні йому за договором комісії суми.

З огляду на викладене, розрахунок, який відбувся між ПП “Соріус” та ДК “Укспецекспорт” відповідає договору комісії та підтверджує фактичну сплату податку на додану вартість як одну із необхідних умов для виникнення права на бюджетне відшкодування цього податку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, аухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року та постанову господарського суду міста Севастополя від 14.12.2006 року без змін.

Справу № 20-12/192-4/261повернути до господарського суду міста Севастополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В

(підпис)Костенко М.І.

(підпис)Федоров М.О.