Ухвала суду № 1318955, 23.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“23” жовтня 2007 року                                                                             Справа № А23/211

                                                                       к/с № К-9672/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод Дніпропрес”

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року

у справі № А23/211

за позовом    Відкритого акціонерного товариства “Завод Дніпропрес”

до                                Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про                             про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Завод Дніпропрес” (далі – ВАТ “Завод Дніпропрес”) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі – СДПІ у м. Дніпропетровську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000098811/0/27230 від 24.10.2005 року (№ 0000098811/1/30761 від 25.11.2005 року), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 20000 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року, позов задоволено, визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення. Судове рішення мотивовано тим, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з початком провадження у справі про банкрутство, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі й передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року рішення місцевого господарського суду скасовано у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, зокрема й податкові, які виникли до його введення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2005 року СДПІ у м. Дніпропетровську проведено документальну невиїзну перевірку декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2005 року. У ході перевірки контролюючим органом виявлено самостійне виправлення господарюючим суб’єктом помилки, що містилася в податковій декларації за попередній звітний період, а саме включення до складу податкового кредиту за липень 2005 року суми податку на додану вартість без наявності податкових накладних, які були отримані в серпні 2005 року. При цьому позивачем не нараховані штрафні санкції у розмірі 5% від суми недоплати, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 20000 грн. в частині заниження розміру штрафних санкцій. Зазначене порушення контролюючим органом зафіксовано в акті перевірки від 21.10.2005 року № 106-08-02/1-05748772, на підставі якого 24.10.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000098811/0/27230. Скарга, подана ВАТ “Завод Дніпропрес” у порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання контролюючим органом залишена без задоволення, а за результатами її розгляду СДПІ у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000098811/1/30761 від 25.11.2005 року.

Окрім того, судами встановлено, що 13.06.2005 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено справу про банкрутство ВАТ “Завод Дніпропрес” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов’язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Позивачем не заперечується факт допущення арифметичної помилки, однак в порушення зазначеної норми ним не нараховано штрафні санкції, чим занижено податкове зобов’язання в частині сплати штрафних санкцій.

У розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 12зазначеного Закону встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство,дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків Дніпропетровського апеляційного господарського суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод Дніпропрес” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 року – без змін.

Справу № А23/211 направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.