Постанова № 1318753, 10.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             К/скарга №К-11475/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Бившевої Л.І.

                                       Голубєвої Г.К.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Кудряшова О.Ю., Сердечного П.В.

відповідача:Денисенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю  «Автомобільний центр - Троєщина»

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 р.

у справі№ 40/148

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  «Автомобільний центр - Троєщина»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними податкових  повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 08.11.2004 р. №0000622601/0,  від 03.12.2004 р. №0000622601/1, від 27.01.2005 р. №0000622601/2, якими йому зменшено  від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2004 р. на суму 259429,52 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.06.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 р., у позові відмовлено повністю.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою позивача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та, з врахуванням уточнених вимог, про прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням п.7.4 та п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач у запереченнях  на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено  позапланову  перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового  законодавства  при взаєморозрахунках з ТОВ «ПромСоюз» за січень 2004 р., за результатами якої складено акт від 04.11.2004 р. №44/26/32377551.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2004 р. на 259429,52 грн.

В результаті адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті наступні податкові повідомлення рішення, якими позивачу доведено нові граничні строки.

У справі встановлено, що ТОВ «ПромСоюз» здійснило реалізацію товару позивачеві на загальну суму 1556577,14 грн. та видало податкові накладні, які були відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а  сума податку на додану вартість у розмірі 259429,52 грн. включена до податкової декларації  з податку на додану вартість за січень 2004 р.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.04.2005 р. визнано недійсними зміни до установчих документів ТОВ «ПромСоюз» та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  №37053360 з моменту державної реєстрації змін, тобто з 13.05.2003 р.

Актом  №722/19-4013-1 від 01.03.2005 р. ДПІ у Голосіївському районі м.Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ПромСоюз» як платника податку на додану вартість з 13.05.2003 р.

У зв’язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ «ПромСоюз» на момент виписки податкових накладних у січні 2004  р. не було платником податку на додану вартість в розумінні ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкові накладні видані з порушенням пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не дають права позивачу відносити зазначену суму ПДВ до податкового кредиту.

Однак з обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

 Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків відповідачем не надано.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог пп. 7.4.5 ст. 7  цього Закону, який містить заборону щодо включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Беручи до уваги те, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем, які складаються із судового збору (державного мита), присуджуються з Державного бюджету України.

Витрати на оплату інформаційно-технічних послуг не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки не є судовими витратами в розумінні  ст.87 КАС України

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

             Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  «Автомобільний центр - Троєщина» задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 р. скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва від 08.11.2004 р. №0000622601/0,  від 03.12.2004 р. №0000622601/1, від 27.01.2005 р. №0000622601/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Автомобільний центр - Троєщина» (02139, м.Київ, вул. Братиславська, 52 п/р 26008030518801 в АКБ «Київ», МФО 322498, код ЄДРПОУ 32377551) судові витрати в сумі 129,20 грн. (Сто двадцять дев’ять грн.20 коп.).

Видачу виконавчого листа доручити Господарському суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                          Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                     Л.І.Бившева

                                                                                                                 Г.К.Голубєва

                                                                                                        Н.Г.Пилипчук

                                                                                                        О.І.Степашко                                                                                                                                                                                                                      

Повний текст складено   15.10.2007 р.