Рішення № 131632119, 07.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2025 року Справа № 280/5886/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.06.2025 № 923090116142 про відмову ОСОБА_1 у переведенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до положень Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області року повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , перевівши останньому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до положень Закону України «Про державну службу», на підставі заяви, поданої 03.06.2025 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок Веселівської селищної ради Запорізької області вих. №31 від 29.05.2025, Веселівської селищної ради Запорізької області вих. №32 від 29.05.2025 Веселівської селищної ради Запорізької області вих. №33 від 29.05.2025 про складові його заробітної плати та стажу роботи для призначення пенсії державного службовця

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.02.2007 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено позивачу пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач продовжує працювати в органах місцевого самоврядування на посадах, прирівняних з державною службою. 03.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про державну службу». В порядку екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. 16.06.2025 позивач отримав рішення про відмову у перерахунку пенсії від 10.06.2025 № 923090116142. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях відповідно до яких зазначено, що відповідач, відмовляючи у переведенні пенсії позивача, призначеної відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у відповідності до нормЗакону України «Про державну службу», діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використаннямповноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволені позову.

23.07.2025 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшли докази направлення позивачу письмових пояснень.

09.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про вирішення справи в порядку частини 6 статті 162 КАС України.

Відповідно до приписів ст. 162 КАС України, відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що відповідачем не подано у встановленому порядку та визначеного судом строку подання відзиву на адміністративний позов, що в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, тягне за собою здійснення розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно довідки від 26.01.2023 №2303-5002536344 позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає в місті Запоріжжі.

З 08.02.2007 позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсі за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

03.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VІІІ) яку в порядку екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та винесено рішення від 10.06.2025 №923090116142 (а.с. 21) про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв`язку із тим, що станом на 01.05.2016 посада голови селищної ради не віднесена до посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Закону України №889-VІІІ позивач не обіймав посади державної служби в державному органі, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії (перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу») відповідно до Закону України № 889-VIII.

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIIIпенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIIIдля осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, з наведеного випливає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІі розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Із спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII є те, що посада голови селищної ради не віднесена до посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Закону України №889-VІІІ позивач не обіймав посади державної служби в державному органі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIIIКабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (пункт 4 Порядку №229).

Водночас згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком №283 та додатком до нього (діяли до 01.05.2016), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ членство в колгоспі, де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V трудова участь у громадському господарстві - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

З аналізу викладеного вище вбачається, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.04.1984 (а.с. 12-19) з 24.04.1990 позивач працював у Веселівській селищній раді народних депутатів (запис №6), 21.06.1990 обраний заступником голови селищної ради (запис №7, 01.03.1994 позивачем прийнято присягу державного службовця (запис№9). З 12.06.1997 позивача обрано головою Веселівської селищної ради (запис №10), 06.08.2001 позивачем прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (запис №11). Відповідно до наступних записів 12-17 вбачається, що позивач продовжує працювати на посаді: «голова Веселівської селищної ради».

Судом встановлено довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) вих. №31 від 29.05.2025 видану Веселівською селищною радою Запорізької області (а.с.26) та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця вих. №32 від 29.05.2025 видану Веселівською селищною радою Запорізької області (а.с. 27-29).

Відповідно до довідки від 29.05.2025 №33 виданої Веселівською селищною радою Запорізької області вбачається, що загальний стаж роботи позивача складає 36 років 1 місяць 2 дні, в тому числі - стаж служби в органах місцевого самоврядування складає 25 років 7 місяців 13 днів.

Отже, позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби, у зв`язку із чим відмова відповідача у зарахуванні періоду праці позивача на посаді «голова Веселівської селищної ради» до стажу державної служби є протиправною (вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування та відмови у зв`язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії. Водночас у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 10 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV (на момент звернення із заявою має повних 69 років), наявність на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) більше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та наявність необхідного страхового стажу (що підтверджується довідкою від 29.05.2025 №33 виданою Веселівською селищною радою Запорізької області).

Враховуючи викладене, що суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.06.2025 № 923090116142.

За приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.

Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки на позивача поширюються умови, визначені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, то позивача має бути переведено на пенсію державного службовця за віком відповідно з проведенням перерахунку з 03.06.2025 (з дня звернення).

Таким чином, з огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 10 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, враховуючи також відсутність заперечень відповідача у спірному рішенні щодо врахування довідок Веселівської селищної ради Запорізької області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №31 та №32, довідки щодо стажу роботи для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №33, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача врахувати до стажу державної служби позивача періоду роботи в органах місцевого самоврядування на посаді «голова Веселівської селищної ради» відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.04.1984, врахувавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №31 та №32, довідки щодо стажу роботи для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №33 виданих Веселівською селищною радою Запорізької області, у зв`язку із чим здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок пенсії, з 03.06.2025.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (2901, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; код ЄДРПОУ 21318350), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.06.2025 № 923090116142 про відмову ОСОБА_1 у переведенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до положень Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду роботи в органах місцевого самоврядування на посаді «голова Веселівської селищної ради» відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.04.1984, врахувавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №31 та №32, довідки щодо стажу роботи для призначення пенсії державного службовця від 29.05.2025 №33 виданих Веселівською селищною радою Запорізької області, у зв`язку із чим здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок пенсії, з 03.06.2025.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова