Рішення № 131632118, 05.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2025 року Справа № 280/6564/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, згідно з статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до відповідача з заявою до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно із положеннями статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, позивачу перерахунок пенсії проведено не було, а заява розглянута в межах Закону України «Про звернення громадян». Позивачка вважає дії відповідача протиправними, оскільки на її думку після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 вона має право на отримання пенсії з урахуванням мінімальних пенсій за віком згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 №230/96-ВР. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що при особистому зверненні за призначенням/перерахунком пенсії належним чином позивач мав надати до відповідача заяву встановленого зразка та додати до неї необхідні документи. Лише за таких умов Управління має можливість розглянути питання про призначення/перерахунок пенсії позивача та прийняти рішення по суті заяви. Натомість позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, отже позивач взагалі не дотримав вимоги, передбачені Порядком №22-1. Рішення за заявою позивача не виносилось, натомість заява була розглянута в порядку, встановленому Законом України від 02.10.1996 «Про звернення громадян». Відповідач зазначає, що наведений лист відповідача є відповіддю-роз`ясненням на звернення, та не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Зазначений лист, не породжує прав та обов`язків для позивача, сам по собі не є управлінським рішенням, а лише містить відповідь на поставлені питання позивачем та правову позицію Фонду. Також, відповідач вказував на те, що немає підстав застосовувати вказане Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 до правовідносин, які виникли до його прийняття та з урахуванням відстрочення втрати чинності (визнання неконституційної норми), що встановлено самим рішенням, а саме - через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. З урахуванням викладеного у позовній заяві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 30.03.2025 через веб-портал ПФУ звернулася до органів ПФУ з заявою ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988, в якій у відповідності до Закону України 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» просила: прошу збільшити розмір пенсії ( яка нараховується мені), як особі, що має інвалідність 3 групи, яка отримала в наслідок Чорнобильської катастрофи 50 % втрати працездатності і здійснювати її нарахування та виплату у розмірі 6 мінімальних пенсій.

За наслідками розгляду заяви відповідачем складено лист від 24.04.2025 в якому позивачці надано роз`яснення чинного законодавства та зазначено, що для розгляду питання перерахунку пенсії позивачці необхідно звернутися з заявою, у будь-який спосіб, передбачений Порядком №22-1.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Щодо порядку звернення позивачки за перерахунком пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Згідно із пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка звернулась за перерахунком пенсії саме через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1 затверджено Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, яке визначає організаційні засади прийому та обслуговування осіб, які звертаються до територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - органи Пенсійного фонду), у тому числі за допомогою засобів технічних засобів електронних комунікацій, відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Положення №13-1).

Відповідно до пункту 2 Положення №13-1, вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду (система надання послуг в електронній формі) (далі - вебпортал) - сукупність програмно-технічних засобів, що забезпечують оперативне приймання, обробку, зберігання та передачу інформації (даних) під час надання послуг громадянам, застрахованим особам та страхувальникам, а також надання установам банків та організаціям, що здійснюють виплату та доставку пенсій, інформації в електронній формі з дотриманням адресності та заходів щодо захисту відповідних видів інформації (даних).

Пунктом 3 Положення №13-1 визначено принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду, а саме: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.

Отже, під час опрацювання звернення орган ПФУ має бути орієнтований саме на одержувача, який звернувся за отримання послуги до органу ПФУ.

Відповідно до пункту 7 Положення №13-1 органи Пенсійного фонду зобов`язані, серед іншого: об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати звернення; забезпечувати реалізацію передбачених законодавством прав осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду; повідомляти осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду, про результати перевірки звернення і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснювати порядок оскарження прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі звернень іншим органам.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідачем не було об`єктивно, всебічно і вчасно розглянуто заяву позивача.

Вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/14 Верховний Суд вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.

Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Суд у цій справі також зауважив, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку Суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Таким чином, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії маєзміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, щонадмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимимта призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Суд зазначає, що хоча заява позивачки і не відповідала формі закріпленій у додатку №1 до Порядку №22-1, але з її змісту можливо було встановити питання порушене перед органом ПФУ, а саме це здійснення призначення, перерахунку та виплату пенсії позивача, а саме збільшення розміру пенсії (яка нараховується), як особі, що має інвалідність 3 групи, яка отримала в наслідок Чорнобильської катастрофи 50 % втрати працездатності у розмірі 6 мінімальних пенсій.

Більш того, суд зазначає, що оскільки заява про перерахунок пенсії обґрунтована виключно змінами у законодавстві, то відповідно позивачу не було за необхідне подавати будь-які додаткові документи, оскільки всі необхідні документи для розгляду зазначеного питання знаходяться у її пенсійній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний був розглянути звернення позивачки саме як заяву про проведення перерахунку пенсії та прийняти рішення про її задоволення або відмову у задоволенні, у порядку та строки визначені пунктом 4.3 Порядку №22-1.

Водночас, відповідачем заяву позивачки у встановленому порядку та строки розглянуто не було, як і не прийнято жодного рішення за результатами її розгляду, що свідчить про наявність протиправною бездіяльності з боку відповідача та наявність підстав для зобов`язання відповідача належним чином повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду по цій справі.

Позовні вимоги про визнання протиправної відмови та зобов`язання провести перерахунок пенсії є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки фактично позивачці не було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Відповідь ГУ ПФУ в Запорізькій області містить лише відомості про те, яким чином їй нараховується пенсія, проте рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії у листі від 24.04.2025 не зазначено.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняттявиконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачаєправа суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), тосуд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

При цьому, суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для відповідного перерахунку у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 22.07.2025 по справі №580/710/24, яка враховується судом під час прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 122 КАС України, позов до адміністративного суду може бути подано протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з з 07.07.2021, суд зазначає, що на заяву позивача від 30.03.2025 відповідачем 24.04.2025 надано відповідь, що і було предметом розгляду, а отже шестимісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Крім того, в межах даної справи не вирішувалось питання щодо дати з якої необхідно призначити чи здійснити перерахунок пенсії позивача.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., суд зазначає, що розмір таких витрат не є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду у встановленому порядку та строки заяви ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 30.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 30.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988 та прийняти щодо неї рішення у встановленому порядку та строки, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області(69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова