Постанова № 131535119, 04.11.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/8115/25

Провадження № 3/243/4091/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року м. Слов`янськ

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

28 серпня 2025 року о 00 год. 15 хв. в Донецькій області, м. Слов`янськ, по вул. Торська, біля буд. 69, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за ліву межу прохзної частини дороги, де скоїв наїзд на зупинку громадського транспорту. Внаслідок ДТП було пошкоджено зупинку МТЗ, чим завдано матеріальних збитків балансоутримувачу. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 28 серпня 2025 року о 00 год. 30 хв. в м. Слов`янськ, вул. Торська, біля буд. 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820 чи в медичному закладі м. Слов`янська, відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відносно ОСОБА_1 були складені протоколи серії АБА №094470 від 28 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та серії АБА №093514 від 28 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП постановою суду від 04 листопада 2025 року зазначені справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП були об`єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення, вину у вчинених правопорушеннях визнав повністю, просив не позбавляти його права керування транспортним засобами, оскільки він є військослужбовцем та в такому випадку не зможе виконувати обов`язки військової служби.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Статтею 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визнається порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп`яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 3 грудня 2005 року № 14, судом слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколами серії АБА №094470 від 28 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та серії АБА №093514 від 28 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеними уповноваженими особами у встановленому законом порядку; схемою місця ДТП від 28 серпня 2025 року, якою визначено місце розташування транспортного засобу та зупинки громадського транспорту після скоєння пригоди, із зазначенням відповідних вимірів і місця зіткнення, даних про водія транспортного засобу; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; екзаменаційною карткою водія відносно ОСОБА_1 ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.08.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 було направлено на медичний огляд з метою визначення стану сп`яніння до «Медичного центру з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ»; рапортом поліцейського від 28.08.2025 року; диском з відеозаписом події.

Проаналізувавши докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності, достатності, суддя вважає доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Разом з тим, суддя зауважує про наступне.

Керуючись ст. 33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення, враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Так, чинний КУпАП не передбачає призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов`язкове основне чи додаткове.

Тим не менш, згідно зі ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В п. 2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що:

- «адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);

- «суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).

В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м`якого покарання, зазначив таке:

- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини).

- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).

В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.

В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб`єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.

Так, ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ та позбавлення його права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки.

За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, а також враховуючи лист Головного управління справами Міністерства оборони України № 220/70/4002 від 10.10.2024 року, суддя вважає за можливе застосувати у даній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В даному випадку конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України, та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст. 61 Конституції України, переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи.

При цьому, покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., на переконання судді, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень.

З огляду на те, що правопорушник є військовослужбовцем, підстави для стягнення з останнього судового збору відсутні у відповідності до положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 34, 35, 40-1, 124, ч.1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000(сімнадцятьтисяч)гривень 00копійок, який перерахувати на р/р UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/м. Донецьк/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 34000 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання три місяці.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області О.В. Агеєва